|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, — і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.] | |
|
2
|
|
| Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх. | |
|
3
|
|
| Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого. | |
|
4
|
|
| Скажи мудрості: «ти сестра моя!» і розум назви рідним твоїм, | |
|
5
|
|
| щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої. | |
|
6
|
|
| Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої, | |
|
7
|
|
| і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака, | |
|
8
|
|
| який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її, | |
|
9
|
|
| у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці. | |
|
10
|
|
| І ось — назустріч йому жінка, в убранні блудниці, з підступним серцем, | |
|
11
|
|
| галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її: | |
|
12
|
|
| то на вулиці, то на площах, і біля кожного рогу чинить вона кови. | |
|
13
|
|
| Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому: | |
|
14
|
|
| «мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої; | |
|
15
|
|
| тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і — знайшла тебе; | |
|
16
|
|
| килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими; | |
|
17
|
|
| спальню мою напахтила смирною, алое і корицею; | |
|
18
|
|
| зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю, | |
|
19
|
|
| тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу; | |
|
20
|
|
| гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя». | |
|
21
|
|
| Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним. | |
|
22
|
|
| Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес — на ланцюг,] і як олень — на постріл, | |
|
23
|
|
| доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони — на погибель її. | |
|
24
|
|
| Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх. | |
|
25
|
|
| Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її, | |
|
26
|
|
| тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею: | |
|
27
|
|
| дім її — дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти. |
