|
Глава 17
|
|
|
1
|
|
| Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом. | |
|
2
|
|
| Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину. | |
|
3
|
|
| Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь. | |
|
4
|
|
| Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного. | |
|
5
|
|
| Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде]. | |
|
6
|
|
| Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.] | |
|
7
|
|
| Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві. | |
|
8
|
|
| Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх. | |
|
9
|
|
| Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга. | |
|
10
|
|
| На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів. | |
|
11
|
|
| Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього. | |
|
12
|
|
| Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою. | |
|
13
|
|
| Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло. | |
|
14
|
|
| Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона. | |
|
15
|
|
| Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом. | |
|
16
|
|
| До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.] | |
|
17
|
|
| Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя. | |
|
18
|
|
| Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого. | |
|
19
|
|
| Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння. | |
|
20
|
|
| Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду. | |
|
21
|
|
| Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє. | |
|
22
|
|
| Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки. | |
|
23
|
|
| Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя. | |
|
24
|
|
| Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі. | |
|
25
|
|
| Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї. | |
|
26
|
|
| Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду. | |
|
27
|
|
| Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний. | |
|
28
|
|
| І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим. |
