|
Глава 30
|
|
|
1
|
|
| Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу: | |
|
2
|
|
| справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене, | |
|
3
|
|
| і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю. | |
|
4
|
|
| Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш? | |
|
5
|
|
| Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього. | |
|
6
|
|
| Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем. | |
|
7
|
|
| Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру: | |
|
8
|
|
| суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, | |
|
9
|
|
| щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно. | |
|
10
|
|
| Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним. | |
|
11
|
|
| Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї. | |
|
12
|
|
| Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх. | |
|
13
|
|
| Є рід — о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його! | |
|
14
|
|
| Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми. | |
|
15
|
|
| У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!» | |
|
16
|
|
| Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!» | |
|
17
|
|
| Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині! | |
|
18
|
|
| Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію: | |
|
19
|
|
| путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини. | |
|
20
|
|
| Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила». | |
|
21
|
|
| Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити: | |
|
22
|
|
| раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб; | |
|
23
|
|
| ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї. | |
|
24
|
|
| Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих: | |
|
25
|
|
| мурахи — народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою; | |
|
26
|
|
| гірські миші — народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі; | |
|
27
|
|
| у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко; | |
|
28
|
|
| павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах. | |
|
29
|
|
| Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають: | |
|
30
|
|
| лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким; | |
|
31
|
|
| кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого. | |
|
32
|
|
| Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста; | |
|
33
|
|
| тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку. |
