Глава 27
|
|
1
|
|
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день. | |
2
|
|
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій. | |
3
|
|
Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох. | |
4
|
|
Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів? | |
5
|
|
Краще відкрите викривання, ніж прихована любов. | |
6
|
|
Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника. | |
7
|
|
Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке. | |
8
|
|
Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє. | |
9
|
|
Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю. | |
10
|
|
Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко. | |
11
|
|
Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене. | |
12
|
|
Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються. | |
13
|
|
Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу. | |
14
|
|
Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця. | |
15
|
|
Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні: | |
16
|
|
хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе. | |
17
|
|
Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого. | |
18
|
|
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані. | |
19
|
|
Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини. | |
20
|
|
Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.] | |
21
|
|
Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.] | |
22
|
|
Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його. | |
23
|
|
Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада; | |
24
|
|
тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід? | |
25
|
|
Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави. | |
26
|
|
Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля. | |
27
|
|
І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм. |