1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 141
|
Ѱало́мъ рм҃а
|
|
0
|
|
| Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері. | |
|
1
|
1
|
| Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся. | Ра́зꙋма дв҃дꙋ, внегда̀ бы́ти є҆мꙋ̀ въ верте́пѣ молѧ́щемꙋсѧ, р҃м҃а҃. |
|
2
|
2
|
| Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу. | Гла́сомъ мои́мъ ко гдⷭ҇ꙋ воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ ко гдⷭ҇ꙋ помоли́хсѧ. |
|
3
|
3
|
| Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене. | Пролїю̀ пред̾ ни́мъ моле́нїе моѐ, печа́ль мою̀ пред̾ ни́мъ возвѣщꙋ̀. |
|
4
|
4
|
| Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою. | Внегда̀ и҆зчеза́ти ѿ менє̀ дꙋ́хꙋ моемꙋ̀, и҆ ты̀ позна́лъ є҆сѝ стєзѝ моѧ̑: на пꙋтѝ се́мъ, по немꙋ́же хожда́хъ, скры́ша сѣ́ть мнѣ̀. |
|
5
|
5
|
| Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих. | Сматрѧ́хъ ѡ҆деснꙋ́ю и҆ возглѧ́дахъ, и҆ не бѣ̀ зна́ѧй менѐ: поги́бе бѣ́гство ѿ менє̀, и҆ нѣ́сть взыска́ѧй дꙋ́шꙋ мою̀. |
|
6
|
6
|
| Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене. | Воззва́хъ къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, рѣ́хъ: ты̀ є҆сѝ оу҆пова́нїе моѐ, ча́сть моѧ̀ є҆сѝ на землѝ живы́хъ. |
|
7
|
7
|
| Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою. | Вонмѝ моле́нїю моемꙋ̀, ꙗ҆́кѡ смири́хсѧ ѕѣлѡ̀: и҆зба́ви мѧ̀ ѿ гонѧ́щихъ мѧ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆крепи́шасѧ па́че менє̀. |
