1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 11
|
Глава́ а҃і
|
|
1
|
1
|
| І відповів Софар наамитянин і сказав: | Ѿвѣща́въ же сѡфа́ръ мїне́йскїй, речѐ: |
|
2
|
2
|
| хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права? | глаго́лѧй мно́гѡ, и҆ противоꙋслы́шитъ: и҆лѝ многорѣ́чивъ мни́тсѧ бы́ти пра́веденъ; благослове́нъ рожде́нный ѿ жены̀ малолѣ́тенъ. |
|
3
|
3
|
| Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе? | Не мно́гъ во словесѣ́хъ бꙋ́ди: нѣ́сть бо противовѣща́ѧй тѝ. |
|
4
|
4
|
| Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх. | Не глаго́ли бо, ꙗ҆́кѡ чи́стъ є҆́смь дѣ́лы и҆ безпоро́ченъ пред̾ ни́мъ: |
|
5
|
5
|
| Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе | но ка́кѡ гдⷭ҇ь возгл҃етъ къ тебѣ̀ и҆ ѿве́рзетъ оу҆стнѣ̀ своѝ съ тобо́ю; |
|
6
|
6
|
| і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю. | Пото́мъ возвѣсти́тъ тѝ си́лꙋ премꙋ́дрости, ꙗ҆́кѡ сꙋгꙋ́бъ бꙋ́детъ въ си́хъ, ꙗ҆̀же проти́вꙋ тебє̀: и҆ тогда̀ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ достѡ́йнаѧ тебѣ̀ сбы́шасѧ ѿ гдⷭ҇а, и҆́миже согрѣши́лъ є҆сѝ, |
|
7
|
7
|
| Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя? | И҆лѝ слѣ́дъ гдⷭ҇ень ѡ҆брѧ́щеши; и҆лѝ въ послѣ̑днѧѧ дости́глъ є҆сѝ, ꙗ҆̀же сотворѝ вседержи́тель; |
|
8
|
8
|
| Він вище небес, — що ти можеш зробити? глибше пекла, — що можеш дізнатися? | Высо́ко не́бо, и҆ что̀ сотвори́ши; глꙋбоча́е же сꙋ́щихъ во а҆́дѣ что̀ вѣ́си; |
|
9
|
9
|
| Довша за землю міра Його і ширша за море. | не должа́е ли мѣ́ры земны́ѧ, и҆лѝ широты̀ морскі́ѧ; |
|
10
|
10
|
| Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його? | А҆́ще же преврати́тъ всѧ̑, кто̀ рече́тъ є҆мꙋ̀: что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; |
|
11
|
11
|
| Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги? | То́й бо вѣ́сть дѣла̀ беззако́нныхъ: ви́дѣвъ же нелѣ̑паѧ, не пре́зритъ. |
|
12
|
12
|
| Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти. | Человѣ́къ же и҆́накѡ ѡ҆би́лꙋетъ словесы̀: земны́й же рожде́нный ѿ жены̀ ра́венъ ѻ҆слꙋ̀ пꙋсты́нномꙋ. |
|
13
|
13
|
| Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої, | А҆́ще бо ты̀ чи́сто положи́лъ є҆сѝ се́рдце твоѐ, воздѣва́еши же рꙋ́цѣ твоѝ къ немꙋ̀, |
|
14
|
14
|
| і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх, | а҆́ще беззако́нно что̀ є҆́сть въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю, дале́че сотворѝ є҆̀ ѿ тебє̀, непра́вда же въ жили́щи твое́мъ да не всели́тсѧ: |
|
15
|
15
|
| то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися. | та́кѡ бо тѝ возсїѧ́етъ лицѐ, ꙗ҆́коже вода̀ чиста̀: совлече́шисѧ же скве́рны, и҆ не оу҆бои́шисѧ, |
|
16
|
16
|
| Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього. | и҆ трꙋда̀ забꙋ́деши, ꙗ҆́коже волны̀ мимоше́дшїѧ, и҆ не оу҆страши́шисѧ. |
|
17
|
17
|
| І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок. | Моли́тва же твоѧ̀, а҆́ки денни́ца, и҆ па́че полꙋ́дне возсїѧ́етъ тѝ жи́знь: |
|
18
|
18
|
| І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно. | оу҆пова́ѧ же бꙋ́деши, ꙗ҆́кѡ бꙋ́детъ тѝ наде́жда: ѿ тꙋги́ же и҆ попече́нїѧ ꙗ҆ви́тсѧ тѝ ми́ръ: |
|
19
|
19
|
| Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе. | оу҆поко́ишисѧ бо, и҆ не бꙋ́детъ борѧ́й тѧ̀: премѣнѧ́ющїисѧ же мно́зи и҆́мꙋтъ проси́ти тѧ̀, |
|
20
|
20
|
| А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне. | спасе́нїе же ѡ҆ста́витъ и҆̀хъ: наде́жда бо и҆́хъ па́гꙋба, ѻ҆́чи же нечести́выхъ и҆ста́ютъ. |
