1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 16
|
Глава́ ѕ҃і
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав: | Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ: |
|
2
|
2
|
| чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви! | слы́шахъ сицєва́ѧ мнѡ́га, оу҆тѣ́шителїе ѕѡ́лъ всѝ. |
|
3
|
3
|
| Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати? | Что́ бо; є҆да̀ чи́нъ є҆́сть во словесѣ́хъ вѣ́тра; и҆лѝ кꙋ́ю тѝ па́кость сотвори́тъ, ꙗ҆́кѡ ѿвѣща́еши; |
|
4
|
4
|
| І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю; | И҆ а҆́зъ ꙗ҆́коже вы̀ возглаго́лю: а҆́ще бы дꙋша̀ ва́ша подлежа́ла вмѣ́стѡ моеѧ̀, тогда̀ наскочи́лъ бы́хъ на вы̀ словесы̀, покива́ю же на вы̀ главо́ю мое́ю. |
|
5
|
5
|
| підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би. | Бꙋ́ди же крѣ́пость во оу҆стѣ́хъ мои́хъ, движе́нїѧ же оу҆сте́нъ не пощажꙋ̀. |
|
6
|
6
|
| Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене? | А҆́ще бо возглаго́лю, не возболю́ ли ꙗ҆́звою; а҆́ще же и҆ оу҆молчꙋ̀, чи́мъ ме́нше оу҆ѧ́звенъ бꙋ́дꙋ; |
|
7
|
7
|
| Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою. | Нн҃ѣ же преꙋтрꙋжде́на мѧ̀ сотворѝ, бꙋ́ѧ, согни́вша, и҆ ꙗ҆́тъ мѧ̀. |
|
8
|
8
|
| Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені. | Въ послꙋ́шество бы́хъ, и҆ воста̀ во мнѣ̀ лжа̀ моѧ̀, проти́внѡ лицꙋ̀ моемꙋ̀ ѿвѣща̀. |
|
9
|
9
|
| Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої. | Гнѣ́венъ бы́въ низложи́ мѧ, возскрежета̀ зꙋбы̀ на мѧ̀, стрѣ́лы разбо́йникѡвъ є҆гѡ̀ нападо́ша на мѧ̀. |
|
10
|
10
|
| Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене. | Ѻ҆строто́ю ѻ҆че́съ наскака̀, мече́мъ порази́ мѧ въ колѣ̑на: вкꙋ́пѣ же потеко́ша на мѧ̀: |
|
11
|
11
|
| Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене. | предаде́ бо мѧ̀ гдⷭ҇ь въ рꙋ́ки непра́ведныхъ, нечести̑вымъ же пове́рже мѧ̀. |
|
12
|
12
|
| Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе. | Ми́рствꙋюща разсы́па мѧ̀, взѧ́въ мѧ̀ за власы̀ ѡ҆борва̀, поста́ви мѧ̀ а҆́ки примѣ́тꙋ. |
|
13
|
13
|
| Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою, | Ѡ҆быдо́ша мѧ̀ ко́пїѧми бодꙋ́ще во и҆сте́сы моѧ̑, не щадѧ́ще: и҆злїѧ́ша на зе́млю же́лчь мою̀, |
|
14
|
14
|
| пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець. | низложи́ша мѧ̀ трꙋ́пъ на трꙋ́пъ, теко́ша ко мнѣ̀ могꙋ́щїи, |
|
15
|
15
|
| Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою. | вре́тище соши́ша на ко́жꙋ мою̀, и҆ мо́щь моѧ̀ на землѝ оу҆гасѐ. |
|
16
|
16
|
| Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти, | Чре́во моѐ сгорѣ̀ ѿ пла́ча, на вѣ́ждахъ же мои́хъ стѣ́нь сме́ртнаѧ, |
|
17
|
17
|
| попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста. | непра́ведно же ни є҆ди́но бѣ̀ въ рꙋкꙋ̀ моє́ю: моли́тва же моѧ̀ чиста̀. |
|
18
|
18
|
| Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму. | Землѐ, да не покры́еши над̾ кро́вїю пло́ти моеѧ̀, нижѐ да бꙋ́детъ мѣ́сто во́плю моемꙋ̀. |
|
19
|
19
|
| І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх! | И҆ нн҃ѣ сѐ, на нб҃сѣ́хъ по́слꙋхъ мо́й, свидѣ́тель же мѝ во вы́шнихъ. |
|
20
|
20
|
| Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої. | Да прїи́детъ моѧ̀ мольба̀ ко гдⷭ҇ꙋ, пред̾ ни́мже да ка́плетъ ѻ҆́ко моѐ. |
|
21
|
21
|
| О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм! | Бꙋ́ди же ѡ҆бличе́нїе мꙋ́жꙋ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ сы́нꙋ человѣ́ческомꙋ ко бли́жнемꙋ є҆гѡ̀. |
|
22
|
22
|
| Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну. | Лѣ̑та же и҆зочтє́наѧ прїидо́ша, и҆ пꙋте́мъ, и҆́мже не возвращꙋ́сѧ, пойдꙋ̀. |
