1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 8
|
Глава́ и҃
|
|
1
|
1
|
| І відповів Вилдад савхеянин і сказав: | Ѿвѣща́въ же валда́дъ саѵхе́йскїй, речѐ: доко́лѣ глаго́лати бꙋ́деши сїѧ̑; |
|
2
|
2
|
| чи довго ти будеш говорити так? — слова? вуст твоїх бурхливий вітер! | дꙋ́хъ многоглаго́ливъ во оу҆стѣ́хъ твои́хъ. |
|
3
|
3
|
| Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду? | Є҆да̀ гдⷭ҇ь ѡ҆би́дитъ сꙋдѧ́й; и҆лѝ всѧ̑ сотвори́вый возмѧте́тъ пра́вдꙋ; |
|
4
|
4
|
| Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього. | А҆́ще сы́нове твоѝ согрѣши́ша пред̾ ни́мъ, посла̀ рꙋ́кꙋ на беззакѡ́нїѧ и҆́хъ: |
|
5
|
5
|
| Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю, | ты́ же оу҆́тренюй ко гдⷭ҇ꙋ вседержи́телю молѧ́сѧ: |
|
6
|
6
|
| і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї. | а҆́ще чи́стъ є҆сѝ и҆ и҆́стиненъ, моли́твꙋ твою̀ оу҆слы́шитъ, оу҆стро́итъ же тѝ па́ки житїѐ пра́вды: |
|
7
|
7
|
| І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато. | бꙋ́дꙋтъ оу҆̀бо пє́рваѧ твоѧ̑ ма̑ла, послѣ̑днѧѧ же твоѧ̑ без̾ числа̀. |
|
8
|
8
|
| Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх; | Вопроси́ бо ро́да пе́рваго, и҆зслѣ́ди же по ро́дꙋ ѻ҆тцє́въ: |
|
9
|
9
|
| а ми — вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь. | вчера́шни бо є҆смы̀ и҆ не вѣ́мы, сѣ́нь бо є҆́сть на́ше житїѐ на землѝ: |
|
10
|
10
|
| Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова: | не сі́и ли наꙋча́тъ тѧ̀ и҆ возвѣстѧ́тъ тѝ и҆ ѿ се́рдца и҆знесꙋ́тъ словеса̀; |
|
11
|
11
|
| чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води? | Є҆да̀ произни́четъ ро́гозъ без̾ воды̀, и҆лѝ расте́тъ си́тникъ без̾ напаѧ́нїѧ; |
|
12
|
12
|
| Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає. | є҆щѐ сꙋ́щꙋ на ко́рени, и҆ не по́жнетсѧ ли; пре́жде напаѧ́нїѧ всѧ́кое бы́лїе не и҆зсыха́етъ ли; |
|
13
|
13
|
| Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине; | та́кѡ оу҆̀бо бꙋ́дꙋтъ послѣ̑днѧѧ всѣ́хъ забыва́ющихъ гдⷭ҇а: наде́жда бо нечести́вагѡ поги́бнетъ: |
|
14
|
14
|
| уповання його підрізане, і впевненість його — дім павука. | не населе́нъ бо бꙋ́детъ до́мъ є҆гѡ̀, паꙋчи́на же сбꙋ́детсѧ селе́нїе є҆гѡ̀. |
|
15
|
15
|
| Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається. | А҆́ще подпре́тъ хра́минꙋ свою̀, не ста́нетъ: є҆́мшꙋсѧ же є҆мꙋ̀ за ню̀, не пребꙋ́детъ. |
|
16
|
16
|
| Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його; | Вла́жный бо є҆́сть под̾ со́лнцемъ, и҆ ѿ тлѣ́нїѧ є҆гѡ̀ лѣ́торасль є҆гѡ̀ и҆зы́детъ: |
|
17
|
17
|
| у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується. | на собра́нїи ка́менїѧ спи́тъ, посредѣ́ же креме́нїѧ поживе́тъ: |
|
18
|
18
|
| Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: «я не бачило тебе!» | а҆́ще поглоти́тъ мѣ́сто, солже́тъ є҆мꙋ̀, не ви́дѣлъ є҆сѝ такова̑ѧ, |
|
19
|
19
|
| Ось радість шляху його! а із землі виростають інші. | ꙗ҆́кѡ превраще́нїе нечести́вагѡ таково̀, и҆з̾ земли́ же и҆на́го произрасти́тъ. |
|
20
|
20
|
| Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки? лиходіїв. | Гдⷭ҇ь бо не ѿри́нетъ неѕло́бивагѡ: всѧ́кагѡ же да́ра ѿ нечести́вагѡ не прїи́метъ. |
|
21
|
21
|
| Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком. | И҆́стиннымъ же оу҆ста̀ и҆спо́лнитъ смѣ́ха, оу҆стнѣ́ же и҆́хъ и҆сповѣ́данїѧ. |
|
22
|
22
|
| Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане. | Врази́ же и҆́хъ ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ стꙋ́дъ: жили́ще же нечести́вагѡ не бꙋ́детъ. |
