1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 13
|
Глава́ г҃і
|
|
1
|
1
|
|
Пророцтво про Вавилон, яке прорік Ісая, син Амосів.
|
Видѣ́нїе на вавѷлѡ́на, є҆́же ви́дѣ и҆са́їа сы́нъ а҆мѡ́совъ.
|
|
2
|
2
|
|
Підніміть знамено на відкритій горі, піднесіть голос; махніть їм рукою, щоб ішли у ворота володарів.
|
На горѣ̀ по́льнѣй воздви́гните зна́менїе, вознеси́те гла́съ и҆̀мъ, не бо́йтесѧ, поꙋща́йте рꙋко́ю, ѿве́рзите, кнѧ̑зи.
|
|
3
|
3
|
|
Я дав повеління обраним Моїм і закликав для звершення гніву Мого сильних Моїх, які торжествують у величі Моїй.
|
А҆́зъ повелѣва́ю, ѡ҆свѧще́нни сꙋ́ть: и҆ а҆́зъ ведꙋ̀ и҆̀хъ, и҆споли́ни и҆́дꙋтъ и҆спо́лнити ꙗ҆́рость мою̀ ра́дꙋющесѧ, вкꙋ́пѣ и҆ оу҆карѧ́юще.
|
|
4
|
4
|
|
Великий шум на горах, ніби від багатолюдного народу, бунтівний шум царств і народів, які зібралися разом: Господь Саваоф оглядає бойове військо.
|
Гла́съ ꙗ҆зы́кѡвъ мно́гихъ на гора́хъ, подо́бенъ ꙗ҆зы́кѡвъ мно́гихъ, гла́съ царе́й и҆ ꙗ҆зы́кѡвъ собра́вшихсѧ: гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ заповѣ́да ꙗ҆зы́кꙋ ѻ҆рꙋжебо́рцꙋ
|
|
5
|
5
|
|
Ідуть з далекої країни, від краю неба, Господь і знаряддя гніву Його, щоб скрушити усю землю.
|
прїитѝ ѿ землѝ и҆здале́ча, ѿ кра́ѧ ѡ҆снова́нїѧ небесѐ, гдⷭ҇ь и҆ ѻ҆рꙋжебо́рцы є҆гѡ̀, растли́ти всю̀ вселе́ннꙋю.
|
|
6
|
6
|
|
Ридайте, бо день Господа близький, іде як руйнівна сила від Всемогутнього.
|
Рыда́йте: бли́з̾ бо де́нь гдⷭ҇ень, и҆ сокрꙋше́нїе ѿ бг҃а прїи́детъ:
|
|
7
|
7
|
|
Від того руки у всіх опустилися, і серце у кожної людини розтануло.
|
сегѡ̀ ра́ди всѧ́ка рꙋка̀ разслабѣ́етъ, и҆ всѧ́ка дꙋша̀ человѣ́ча оу҆бои́тсѧ,
|
|
8
|
8
|
|
Жахнулися, судома і болі схопили їх; мучаться, як та, що народжує, зі здивуванням дивляться одне на одного, обличчя у них розгорілися.
|
и҆ смѧтꙋ́тсѧ послы̀, и҆ бѡлѣ́зни прїи́мꙋтъ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ жены̀ ражда́ющїѧ: и҆ поскорбѧ́тъ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, и҆ оу҆жа́снꙋтсѧ, и҆ лицѐ своѐ ꙗ҆́кѡ пла́мень и҆змѣнѧ́тъ.
|
|
9
|
9
|
|
Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею і знищити з неї грішників її.
|
Се́ бо, де́нь гдⷭ҇ень грѧде́тъ неисцѣ́льный, ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́ва, положи́ти вселе́ннꙋю (всю̀) пꙋ́стꙋ и҆ грѣ́шники погꙋби́ти ѿ неѧ̀.
|
|
10
|
10
|
|
Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце меркне при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм.
|
Ѕвѣ́зды бо небє́сныѧ и҆ ѡ҆рі́ѡнъ и҆ всѐ оу҆краше́нїе небе́сное свѣ́та своегѡ̀ не дадѧ́тъ, и҆ помрачи́тсѧ со́лнце возсїѧва́ющее, и҆ лꙋна̀ не да́стъ свѣ́та своегѡ̀.
|
|
11
|
11
|
|
Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілости гордих, і принижу пихатість гнобителів;
|
И҆ заповѣ́мъ все́й вселе́ннѣй ѕла̑ѧ и҆ нечести̑вымъ грѣхѝ и҆́хъ, и҆ погꙋблю̀ оу҆кори́знꙋ беззако́нныхъ и҆ оу҆кори́знꙋ го́рдыхъ смирю̀:
|
|
12
|
12
|
|
зроблю те, що люди будуть дорожчі за чисте золото, і мужі — дорожчі за золото офирське.
|
и҆ бꙋ́дꙋтъ ѡ҆ста́вшїи честні́и па́че, не́жели зла́то нежже́ное, и҆ человѣ́къ че́стенъ бꙋ́детъ па́че, не́жели ка́мень, и҆́же ѿ сꙋфі́ра.
|
|
13
|
13
|
|
Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого у люті Господа Саваофа, у день палаючого гніву Його.
|
Раз̾ѧри́тсѧ бо не́бо, и҆ землѧ̀ потрѧсе́тсѧ ѿ ѡ҆снова́нїй свои́хъ, за ꙗ҆́рость гнѣ́ва гдⷭ҇а саваѡ́ѳа въ де́нь, въ ѻ҆́ньже прїи́детъ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀.
|
|
14
|
14
|
|
Тоді кожен, як переслідувана сарна і як покинуті вівці, повернеться до народу свого, і кожен побіжить у свою землю.
|
И҆ бꙋ́дꙋтъ ѡ҆ста́вшїи ꙗ҆́кѡ се́рна бѣжа́щаѧ и҆ ꙗ҆́кѡ ѻ҆вца̀ заблꙋди́вшаѧ, и҆ не бꙋ́детъ собира́ѧй, ꙗ҆́кѡ человѣ́кꙋ въ лю́ди своѧ̑ возврати́тисѧ, и҆ человѣ́къ во странꙋ̀ свою̀ побѣ́гнетъ.
|
|
15
|
15
|
|
Але хто попадеться, буде проколотий, і кого схоплять, той упаде від меча.
|
И҆́же бо а҆́ще плѣни́тсѧ, порази́тсѧ, и҆ и҆̀же со́брани сꙋ́ть, мече́мъ падꙋ́тъ.
|
|
16
|
16
|
|
І немовлята їхні будуть розбиті на очах їхніх; доми їхні будуть розграбовані і дружини їхні знечещені.
|
И҆ ча̑да и҆́хъ пред̾ ни́ми разбїю́тъ, и҆ до́мы и҆́хъ плѣнѧ́тъ, и҆ жєны̀ и҆́хъ по́ймꙋтъ.
|
|
17
|
17
|
|
Ось, Я підніму проти них мидян, які не цінують срібла і не мають пристрасти до золота.
|
Сѐ, а҆́зъ возбꙋжда́ю на вы̀ ми́дѡвъ, и҆̀же сребра̀ не вмѣнѧ́ютъ, нижѐ зла́та тре́бꙋютъ:
|
|
18
|
18
|
|
Луки їхні уразять юнаків і не пощадять плоду утроби: око їх не зласкавиться над дітьми.
|
стрѣлѧ̑нїѧ ю҆́ношєскаѧ сокрꙋша́тъ, и҆ ча̑дъ ва́шихъ не поми́лꙋютъ, нижѐ пощадѧ́тъ ча̑дъ твои́хъ ѻ҆́чи и҆́хъ.
|
|
19
|
19
|
|
І Вавилон, краса царств, гордість халдеїв, буде знищений Богом, як Содом і Гоморра,
|
И҆ бꙋ́детъ вавѷлѡ́нъ, и҆́же нарица́етсѧ сла́вный ѿ царѧ̀ халде́йска, ꙗ҆́коже разсы́па бг҃ъ содо́мꙋ и҆ гомо́ррꙋ,
|
|
20
|
20
|
|
не заселиться ніколи, й у роди родів не буде жителів у ньому; не розкине аравитянин намету свого, і пастухи зі стадами не будуть відпочивати там.
|
не насели́тсѧ въ вѣ́чное вре́мѧ, и҆ не вни́дꙋтъ въ ѻ҆́нь чрез̾ мнѡ́гїѧ ро́ды, нижѐ про́йдꙋтъ є҆го̀ а҆ра́влѧне, нижѐ пастꙋсѝ почі́ютъ въ не́мъ.
|
|
21
|
21
|
|
Але будуть жити у ньому звірі пустелі, і доми наповняться пугачами; і страуси оселяться, і кошлаті будуть скакати там.
|
И҆ почі́ютъ та́мѡ ѕвѣ́рїе, и҆ напо́лнѧтсѧ до́мове шꙋ́ма, и҆ почі́ютъ тꙋ̀ сі́рини, и҆ бѣ́си та́мѡ восплѧ́шꙋтъ,
|
|
22
|
22
|
|
Шакали будуть вити у палацах їхніх, і гієни — у розважальних домах.
|
и҆ ѻ҆нокента́ѵры та́мѡ вселѧ́тсѧ, и҆ вогнѣздѧ́тсѧ є҆же́ве въ домѣ́хъ и҆́хъ.
|
