1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
|
Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення,
|
Го́ре пи́шꙋщымъ лꙋка́вство: пи́шꙋщїи бо лꙋка́вство пи́шꙋтъ,
|
|
2
|
2
|
|
щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт.
|
оу҆кланѧ́юще сꙋ́дъ оу҆бо́гихъ, восхища́юще сꙋ́дъ ни́щихъ люді́й мои́хъ, ꙗ҆́кѡ бы́ти и҆̀мъ вдови́цѣ въ расхище́нїе и҆ сиротѣ̀ въ разграбле́нїе.
|
|
3
|
3
|
|
І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше?
|
И҆ что̀ сотворѧ́тъ въ де́нь посѣще́нїѧ; ско́рбь бо ва́мъ ѿдале́че прїи́детъ. И҆ къ комꙋ̀ прибѣ́гнете, да помо́жетъ ва́мъ; И҆ гдѣ̀ ѡ҆ста́вите сла́вꙋ ва́шꙋ,
|
|
4
|
4
|
|
Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
є҆́же не впа́сти въ плѣне́нїе; И҆ под̾ оу҆бїе́ными падꙋ́тъ. И҆ во всѣ́хъ си́хъ не ѿврати́сѧ гнѣ́въ є҆гѡ̀, но є҆щѐ рꙋка̀ є҆гѡ̀ высока̀.
|
|
5
|
5
|
|
О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення!
|
Го́ре а҆ссѷрі́ємъ, же́злъ ꙗ҆́рости моеѧ̀ и҆ гнѣ́въ є҆́сть въ рꙋкꙋ̀ и҆́хъ.
|
|
6
|
6
|
|
Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях.
|
Гнѣ́въ мо́й послю̀ на ꙗ҆зы́къ беззако́ненъ, и҆ свои́хъ люді́й повелю̀ сотвори́ти коры̑сти и҆ плѣне́нїе, и҆ попра́ти гра́ды и҆ положи́ти ѧ҆̀ въ пра́хъ.
|
|
7
|
7
|
|
Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів.
|
Се́й же не та́кѡ помы́сли и҆ дꙋше́ю не та́кѡ возмнѣ̀: но ѿстꙋ́питъ оу҆́мъ є҆гѡ̀, и҆ є҆́же потреби́ти ꙗ҆зы́ки не ма̑лы.
|
|
8
|
8
|
|
Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої?
|
И҆ а҆́ще рекꙋ́тъ є҆мꙋ̀: ты́ ли є҆сѝ є҆ди́нъ кнѧ́зь;
|
|
9
|
9
|
|
Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск?
|
И҆ рече́тъ: не взѧ́хъ ли страны̀, ꙗ҆́же вы́ше вавѷлѡ́на и҆ хала́ни, и҆дѣ́же сто́лпъ созда́нъ, и҆ взѧ́хъ а҆раві́ю и҆ дама́скъ и҆ самарі́ю;
|
|
10
|
10
|
|
Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, —
|
Ꙗ҆́коже сїѧ̑ взѧ́хъ, и҆ всѧ̑ кнѧжє́нїѧ возмꙋ̀. Возрыда́йте, и҆зва̑ѧннаѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ въ самарі́и:
|
|
11
|
11
|
|
то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?»
|
ꙗ҆́коже бо сотвори́хъ самарі́и и҆ рꙋкотворє́ннымъ є҆ѧ̀, та́кѡ сотворю̀ и҆ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ и҆ кꙋмі́рѡмъ є҆гѡ̀.
|
|
12
|
12
|
|
І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його.
|
И҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ сконча́етъ гдⷭ҇ь всѧ̑ творѧ̀ въ горѣ̀ сїѡ́ни и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, наведе́тъ на оу҆́мъ вели́кїй, на кнѧ́зѧ а҆ссѷрі́йска и҆ на высотꙋ̀ сла́вы ѻ҆́чїю є҆гѡ̀.
|
|
13
|
13
|
|
Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень;
|
Рече́ бо: крѣ́постїю рꙋкѝ моеѧ̀ сотворю̀, и҆ премꙋ́дростїю ра́зꙋма (моегѡ̀) ѿимꙋ̀ предѣ́лы ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ си́лꙋ и҆́хъ плѣню̀,
|
|
14
|
14
|
|
і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув».
|
и҆ сотрѧсꙋ̀ гра́ды населє́ныѧ, и҆ вселе́ннꙋю всю̀ ѡ҆б̾имꙋ̀ рꙋко́ю мое́ю ꙗ҆́кѡ гнѣздо̀, и҆ ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́влєнаѧ ꙗ҆́ица возмꙋ̀: и҆ нѣ́сть, и҆́же оу҆бѣжи́тъ менє̀, и҆лѝ проти́вꙋ мнѣ̀ рече́тъ, и҆ ѿве́рзетъ оу҆ста̀ и҆ глꙋми́тъ.
|
|
15
|
15
|
|
Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево!
|
Є҆да̀ просла́витсѧ сѣки́ра без̾ сѣкꙋ́щагѡ є҆́ю; и҆лѝ вознесе́тсѧ пила̀ без̾ влекꙋ́щагѡ ю҆̀; Та́кожде а҆́ще кто̀ во́зметъ же́злъ, и҆лѝ дре́во: и҆ не та́кѡ.
|
|
16
|
16
|
|
За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню.
|
Но по́слетъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ на твою̀ че́сть безче́стїе, и҆ на твою̀ сла́вꙋ ѻ҆́гнь горѧ̀ возгори́тсѧ.
|
|
17
|
17
|
|
Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день;
|
И҆ бꙋ́детъ свѣ́тъ і҆и҃левъ во ѻ҆́гнь, и҆ ѡ҆ст҃и́тъ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ горѧ́щимъ, и҆ поѧ́стъ ꙗ҆́кѡ сѣ́но вещество̀.
|
|
18
|
18
|
|
і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий.
|
Въ то́й де́нь оу҆га́снꙋтъ го́ры и҆ хо́лми и҆ дꙋбра̑вы, и҆ поѧ́стъ ѿ дꙋшѝ да́же до пло́тей: и҆ бꙋ́детъ бѣжа́й, ꙗ҆́кѡ бѣжа́й ѿ пла́мене горѧ́ща:
|
|
19
|
19
|
|
І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.
|
и҆ ѡ҆ста́вльшїисѧ ѿ ни́хъ бꙋ́дꙋтъ въ число̀, и҆ ѻ҆троча̀ ма́лое напи́шетъ ѧ҆̀.
|
|
20
|
20
|
|
І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо.
|
И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, не приложи́тсѧ ктомꙋ̀ ѡ҆ста́нокъ і҆и҃левъ, и҆ спасе́ннїи і҆а̑кѡвли не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ оу҆пова́юще на ѡ҆би́дѣвшыѧ и҆̀хъ, но бꙋ́дꙋтъ оу҆пова́юще на бг҃а ст҃а́го і҆и҃лева и҆́стиною.
|
|
21
|
21
|
|
Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного.
|
И҆ ѡ҆брати́тсѧ ѡ҆ста́нокъ і҆а́кѡвль къ бг҃ꙋ крѣ́пкомꙋ.
|
|
22
|
22
|
|
Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено повною правдою;
|
И҆ а҆́ще бꙋ́дꙋтъ лю́дїе і҆и҃лєвы ꙗ҆́кѡ песо́къ морскі́й, ѡ҆ста́нокъ и҆́хъ спасе́тсѧ:
|
|
23
|
23
|
|
бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі.
|
сло́во бо соверша́ѧ и҆ сокраща́ѧ пра́вдою, ꙗ҆́кѡ сло́во сокраще́но сотвори́тъ гдⷭ҇ь во все́й вселе́ннѣй.
|
|
24
|
24
|
|
Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет.
|
Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ: не бо́йтесѧ, лю́дїе моѝ, ѿ а҆ссѷрі́анъ, живꙋ́щїи въ сїѡ́нѣ, ꙗ҆́кѡ жезло́мъ порази́тъ тѧ̀: ꙗ҆́звꙋ бо наво́дитъ на тѧ̀, є҆́же ви́дѣти пꙋ́ть є҆гѵ́пта.
|
|
25
|
25
|
|
Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх.
|
Є҆ще́ бо ма́лѡ, и҆ преста́нетъ гнѣ́въ, ꙗ҆́рость же моѧ̀ на совѣ́тъ и҆́хъ:
|
|
26
|
26
|
|
І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет.
|
и҆ воздви́гнетъ бг҃ъ си́лъ на нѧ̀ ꙗ҆́звꙋ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́звꙋ мадїа́млю на мѣ́стѣ ско́рби, и҆ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀ на пꙋ́ть и҆́же къ мо́рю, на пꙋ́ть и҆́же во є҆гѵ́петъ:
|
|
27
|
27
|
|
І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру.
|
и҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, ѿи́метсѧ и҆́го є҆гѡ̀ ѿ ра́мене твоегѡ̀ и҆ стра́хъ є҆гѡ̀ ѿ тебє̀, и҆ согнїе́тъ и҆́го ѿ ра́менъ ва́шихъ.
|
|
28
|
28
|
|
Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси.
|
Прїи́детъ бо во гра́дъ а҆гга́й, и҆ пре́йдетъ въ магеддѡ̀, и҆ въ махма́сѣ положи́тъ сосꙋ́ды своѧ̑.
|
|
29
|
29
|
|
Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася.
|
И҆ мине́тъ де́брь, и҆ прїи́детъ во а҆гга́й: стра́хъ прїи́метъ рамꙋ̀ гра́дъ саꙋ́ловъ,
|
|
30
|
30
|
|
Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф!
|
побѣ́гнетъ дще́рь галі́млѧ, оу҆слы́шитсѧ въ лаїсѣ̀, оу҆слы́шитсѧ во а҆наѳѡ́ѳѣ.
|
|
31
|
31
|
|
Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати.
|
И҆ оу҆жасе́сѧ мадеми́на и҆ живꙋ́щїи во гїви́мѣ.
|
|
32
|
32
|
|
Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Сиону, пагорбу Єрусалимському.
|
Оу҆тѣша́йте дне́сь є҆́же на пꙋтѝ пребы́ти: оу҆тѣша́йте рꙋко́ю го́рꙋ дще́рь сїѡ́ню, и҆ хо́лми, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:
|
|
33
|
33
|
|
Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю.
|
сѐ, влⷣка гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ смѧте́тъ сла̑вныѧ со крѣ́постїю, и҆ высо́цїи оу҆кори́зною сокрꙋша́тсѧ, и҆ высо́цыи смирѧ́тсѧ,
|
|
34
|
34
|
|
І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.
|
и҆ падꙋ́тъ высо́цыи мече́мъ, лїва́нъ же съ высо́кими паде́тсѧ.
|
