1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
| Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення, | Го́ре пи́шꙋщымъ лꙋка́вство: пи́шꙋщїи бо лꙋка́вство пи́шꙋтъ, |
|
2
|
2
|
| щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт. | оу҆кланѧ́юще сꙋ́дъ оу҆бо́гихъ, восхища́юще сꙋ́дъ ни́щихъ люді́й мои́хъ, ꙗ҆́кѡ бы́ти и҆̀мъ вдови́цѣ въ расхище́нїе и҆ сиротѣ̀ въ разграбле́нїе. |
|
3
|
3
|
| І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше? | И҆ что̀ сотворѧ́тъ въ де́нь посѣще́нїѧ; ско́рбь бо ва́мъ ѿдале́че прїи́детъ. И҆ къ комꙋ̀ прибѣ́гнете, да помо́жетъ ва́мъ; И҆ гдѣ̀ ѡ҆ста́вите сла́вꙋ ва́шꙋ, |
|
4
|
4
|
| Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. | є҆́же не впа́сти въ плѣне́нїе; И҆ под̾ оу҆бїе́ными падꙋ́тъ. И҆ во всѣ́хъ си́хъ не ѿврати́сѧ гнѣ́въ є҆гѡ̀, но є҆щѐ рꙋка̀ є҆гѡ̀ высока̀. |
|
5
|
5
|
| О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення! | Го́ре а҆ссѷрі́ємъ, же́злъ ꙗ҆́рости моеѧ̀ и҆ гнѣ́въ є҆́сть въ рꙋкꙋ̀ и҆́хъ. |
|
6
|
6
|
| Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях. | Гнѣ́въ мо́й послю̀ на ꙗ҆зы́къ беззако́ненъ, и҆ свои́хъ люді́й повелю̀ сотвори́ти коры̑сти и҆ плѣне́нїе, и҆ попра́ти гра́ды и҆ положи́ти ѧ҆̀ въ пра́хъ. |
|
7
|
7
|
| Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів. | Се́й же не та́кѡ помы́сли и҆ дꙋше́ю не та́кѡ возмнѣ̀: но ѿстꙋ́питъ оу҆́мъ є҆гѡ̀, и҆ є҆́же потреби́ти ꙗ҆зы́ки не ма̑лы. |
|
8
|
8
|
| Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої? | И҆ а҆́ще рекꙋ́тъ є҆мꙋ̀: ты́ ли є҆сѝ є҆ди́нъ кнѧ́зь; |
|
9
|
9
|
| Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск? | И҆ рече́тъ: не взѧ́хъ ли страны̀, ꙗ҆́же вы́ше вавѷлѡ́на и҆ хала́ни, и҆дѣ́же сто́лпъ созда́нъ, и҆ взѧ́хъ а҆раві́ю и҆ дама́скъ и҆ самарі́ю; |
|
10
|
10
|
| Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, — | Ꙗ҆́коже сїѧ̑ взѧ́хъ, и҆ всѧ̑ кнѧжє́нїѧ возмꙋ̀. Возрыда́йте, и҆зва̑ѧннаѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ въ самарі́и: |
|
11
|
11
|
| то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?» | ꙗ҆́коже бо сотвори́хъ самарі́и и҆ рꙋкотворє́ннымъ є҆ѧ̀, та́кѡ сотворю̀ и҆ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ и҆ кꙋмі́рѡмъ є҆гѡ̀. |
|
12
|
12
|
| І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його. | И҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ сконча́етъ гдⷭ҇ь всѧ̑ творѧ̀ въ горѣ̀ сїѡ́ни и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, наведе́тъ на оу҆́мъ вели́кїй, на кнѧ́зѧ а҆ссѷрі́йска и҆ на высотꙋ̀ сла́вы ѻ҆́чїю є҆гѡ̀. |
|
13
|
13
|
| Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень; | Рече́ бо: крѣ́постїю рꙋкѝ моеѧ̀ сотворю̀, и҆ премꙋ́дростїю ра́зꙋма (моегѡ̀) ѿимꙋ̀ предѣ́лы ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ си́лꙋ и҆́хъ плѣню̀, |
|
14
|
14
|
| і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув». | и҆ сотрѧсꙋ̀ гра́ды населє́ныѧ, и҆ вселе́ннꙋю всю̀ ѡ҆б̾имꙋ̀ рꙋко́ю мое́ю ꙗ҆́кѡ гнѣздо̀, и҆ ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́влєнаѧ ꙗ҆́ица возмꙋ̀: и҆ нѣ́сть, и҆́же оу҆бѣжи́тъ менє̀, и҆лѝ проти́вꙋ мнѣ̀ рече́тъ, и҆ ѿве́рзетъ оу҆ста̀ и҆ глꙋми́тъ. |
|
15
|
15
|
| Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево! | Є҆да̀ просла́витсѧ сѣки́ра без̾ сѣкꙋ́щагѡ є҆́ю; и҆лѝ вознесе́тсѧ пила̀ без̾ влекꙋ́щагѡ ю҆̀; Та́кожде а҆́ще кто̀ во́зметъ же́злъ, и҆лѝ дре́во: и҆ не та́кѡ. |
|
16
|
16
|
| За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню. | Но по́слетъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ на твою̀ че́сть безче́стїе, и҆ на твою̀ сла́вꙋ ѻ҆́гнь горѧ̀ возгори́тсѧ. |
|
17
|
17
|
| Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день; | И҆ бꙋ́детъ свѣ́тъ і҆и҃левъ во ѻ҆́гнь, и҆ ѡ҆ст҃и́тъ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ горѧ́щимъ, и҆ поѧ́стъ ꙗ҆́кѡ сѣ́но вещество̀. |
|
18
|
18
|
| і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий. | Въ то́й де́нь оу҆га́снꙋтъ го́ры и҆ хо́лми и҆ дꙋбра̑вы, и҆ поѧ́стъ ѿ дꙋшѝ да́же до пло́тей: и҆ бꙋ́детъ бѣжа́й, ꙗ҆́кѡ бѣжа́й ѿ пла́мене горѧ́ща: |
|
19
|
19
|
| І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис. | и҆ ѡ҆ста́вльшїисѧ ѿ ни́хъ бꙋ́дꙋтъ въ число̀, и҆ ѻ҆троча̀ ма́лое напи́шетъ ѧ҆̀. |
|
20
|
20
|
| І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо. | И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, не приложи́тсѧ ктомꙋ̀ ѡ҆ста́нокъ і҆и҃левъ, и҆ спасе́ннїи і҆а̑кѡвли не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ оу҆пова́юще на ѡ҆би́дѣвшыѧ и҆̀хъ, но бꙋ́дꙋтъ оу҆пова́юще на бг҃а ст҃а́го і҆и҃лева и҆́стиною. |
|
21
|
21
|
| Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного. | И҆ ѡ҆брати́тсѧ ѡ҆ста́нокъ і҆а́кѡвль къ бг҃ꙋ крѣ́пкомꙋ. |
|
22
|
22
|
| Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено повною правдою; | И҆ а҆́ще бꙋ́дꙋтъ лю́дїе і҆и҃лєвы ꙗ҆́кѡ песо́къ морскі́й, ѡ҆ста́нокъ и҆́хъ спасе́тсѧ: |
|
23
|
23
|
| бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі. | сло́во бо соверша́ѧ и҆ сокраща́ѧ пра́вдою, ꙗ҆́кѡ сло́во сокраще́но сотвори́тъ гдⷭ҇ь во все́й вселе́ннѣй. |
|
24
|
24
|
| Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет. | Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ: не бо́йтесѧ, лю́дїе моѝ, ѿ а҆ссѷрі́анъ, живꙋ́щїи въ сїѡ́нѣ, ꙗ҆́кѡ жезло́мъ порази́тъ тѧ̀: ꙗ҆́звꙋ бо наво́дитъ на тѧ̀, є҆́же ви́дѣти пꙋ́ть є҆гѵ́пта. |
|
25
|
25
|
| Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх. | Є҆ще́ бо ма́лѡ, и҆ преста́нетъ гнѣ́въ, ꙗ҆́рость же моѧ̀ на совѣ́тъ и҆́хъ: |
|
26
|
26
|
| І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет. | и҆ воздви́гнетъ бг҃ъ си́лъ на нѧ̀ ꙗ҆́звꙋ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́звꙋ мадїа́млю на мѣ́стѣ ско́рби, и҆ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀ на пꙋ́ть и҆́же къ мо́рю, на пꙋ́ть и҆́же во є҆гѵ́петъ: |
|
27
|
27
|
| І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру. | и҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, ѿи́метсѧ и҆́го є҆гѡ̀ ѿ ра́мене твоегѡ̀ и҆ стра́хъ є҆гѡ̀ ѿ тебє̀, и҆ согнїе́тъ и҆́го ѿ ра́менъ ва́шихъ. |
|
28
|
28
|
| Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси. | Прїи́детъ бо во гра́дъ а҆гга́й, и҆ пре́йдетъ въ магеддѡ̀, и҆ въ махма́сѣ положи́тъ сосꙋ́ды своѧ̑. |
|
29
|
29
|
| Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася. | И҆ мине́тъ де́брь, и҆ прїи́детъ во а҆гга́й: стра́хъ прїи́метъ рамꙋ̀ гра́дъ саꙋ́ловъ, |
|
30
|
30
|
| Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф! | побѣ́гнетъ дще́рь галі́млѧ, оу҆слы́шитсѧ въ лаїсѣ̀, оу҆слы́шитсѧ во а҆наѳѡ́ѳѣ. |
|
31
|
31
|
| Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати. | И҆ оу҆жасе́сѧ мадеми́на и҆ живꙋ́щїи во гїви́мѣ. |
|
32
|
32
|
| Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Сиону, пагорбу Єрусалимському. | Оу҆тѣша́йте дне́сь є҆́же на пꙋтѝ пребы́ти: оу҆тѣша́йте рꙋко́ю го́рꙋ дще́рь сїѡ́ню, и҆ хо́лми, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: |
|
33
|
33
|
| Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю. | сѐ, влⷣка гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ смѧте́тъ сла̑вныѧ со крѣ́постїю, и҆ высо́цїи оу҆кори́зною сокрꙋша́тсѧ, и҆ высо́цыи смирѧ́тсѧ, |
|
34
|
34
|
| І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього. | и҆ падꙋ́тъ высо́цыи мече́мъ, лїва́нъ же съ высо́кими паде́тсѧ. |
