1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 44
|
Глава́ м҃д
|
|
1
|
1
|
| А нині слухай, Якове, рабе Мій, і Ізраїлю, якого Я обрав. | Нн҃ѣ же слы́ши, ра́бе мо́й і҆а́кѡве, и҆ і҆и҃лю, є҆го́же и҆збра́хъ. |
|
2
|
2
|
| Так говорить Господь, Який створив тебе й утворив тебе, Який допомагає тобі від утроби матері: не бійся, рабе Мій, Якове, й улюблений [Ізраїлю], якого Я обрав; | Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ сотвори́вый тѧ̀ и҆ созда́вый тѧ̀ и҆з̾ оу҆тро́бы: є҆щѐ помо́жетъ тѝ: не бо́йсѧ, ра́бе мо́й і҆а́кѡве, и҆ возлю́бленный і҆и҃лю, є҆го́же и҆збра́хъ. |
|
3
|
3
|
| бо Я виллю во́ди на спрагле і потоки на висохле; виллю дух Мій на плем’я твоє і благословення Моє на нащадків твоїх. | Ꙗ҆́кѡ а҆́зъ да́мъ во́дꙋ въ жа́ждꙋ ходѧ́щымъ въ безво́днѣй, наложꙋ̀ дх҃ъ мо́й на сѣ́мѧ твоѐ и҆ блгⷭ҇вє́нїѧ моѧ̑ на ча̑да твоѧ̑, |
|
4
|
4
|
| І будуть рости між травою, як і ви при потоках вод. | и҆ прозѧ́бнꙋтъ а҆́ки трава̀ посредѣ̀ воды̀ и҆ ꙗ҆́кѡ ве́рба при водѣ̀ текꙋ́щей. |
|
5
|
5
|
| Один скаже: «я Господній», інший назветься ім’ям Якова; а ще інший напише рукою своєю: «я Господній», і прозветься ім’ям Ізраїля. | Се́й рече́тъ: бж҃їй є҆́смь: и҆ се́й возопїе́тъ ѡ҆ и҆́мени і҆а́кѡвли, и҆ дрꙋгі́й напи́шетъ рꙋко́ю свое́ю: бж҃їй є҆́смь: и҆ ѡ҆ и҆́мени і҆и҃левѣ возопїе́тъ. |
|
6
|
6
|
| Так говорить Господь, Цар Ізраїля, і Відкупитель його, Господь Саваоф: Я перший і Я останній, і, крім Мене, немає Бога, | Си́це гл҃етъ бг҃ъ цр҃ь і҆и҃левъ, и҆ и҆збавле́й є҆го̀ бг҃ъ саваѡ́ѳъ: а҆́зъ пе́рвый и҆ а҆́зъ по си́хъ, кромѣ̀ менє̀ нѣ́сть бг҃а: |
|
7
|
7
|
| бо хто як Я? Нехай він розповість, сповістить і в порядку представить Мені усе з того часу, коли Я утворив народ древній, або нехай звістять про те, що настає, і про майбутнє. | кто̀ ꙗ҆́коже а҆́зъ; да ста́нетъ и҆ да призове́тъ, и҆ да возвѣсти́тъ и҆ да оу҆гото́витъ мѝ, ѿне́лѣже сотвори́хъ человѣ́ка во вѣ́къ, и҆ грѧдꙋ̑щаѧ пре́жде не́же прїитѝ и҆̀мъ, да возвѣстѧ́тъ ва́мъ. |
|
8
|
8
|
| Не бійтеся і не страшіться: чи не здавна Я звістив тобі і пророкував? І ви Мої свідки. Чи є Бог, крім Мене? немає іншої твердині, ніякої не знаю. | Не оу҆крыва́йтесѧ, нижѐ заблꙋжда́йте: не и҆спе́рва ли внꙋши́сте, и҆ возвѣсти́хъ ва́мъ; свидѣ́телїе вы̀ є҆стѐ, а҆́ще є҆́сть бг҃ъ ра́звѣ менє̀. |
|
9
|
9
|
| Ті, що роблять ідолів, усі нікчемні, і найжаданіші їхні не приносять ніякої користи, і вони самі собі свідки у тім. Вони не бачать і не розуміють, і тому будуть посоромлені. | И҆ не послꙋ́шаша тогда̀ созида́ющїи, и҆ ваѧ́ющїи всѝ тще́тни, творѧ́щїи жела̑нїѧ своѧ̑, ꙗ҆̀же не оу҆по́льзꙋютъ и҆̀хъ: |
|
10
|
10
|
| Хто зробив бога і відлив ідола, який не приносить ніякої користи? | но посра́мѧтсѧ всѝ созида́ющїи бо́га и҆ ваѧ́ющїи всѝ неполє́знаѧ. |
|
11
|
11
|
| Усі, хто бере участь у цьому, будуть посоромлені, бо і художники самі з людей же; нехай усі вони зберуться і стануть; вони злякаються, й усі будуть посоромлені. | И҆ всѝ, ѿню́дꙋже бы́ша, и҆зсхо́ша: и҆ глꙋсі́и ѿ человѣ̑къ да соберꙋ́тсѧ всѝ и҆ да ста́нꙋтъ вкꙋ́пѣ, и҆ да посра́мѧтсѧ и҆ оу҆стыдѧ́тсѧ вкꙋ́пѣ. |
|
12
|
12
|
| Коваль робить із заліза сокиру і працює на вугіллі, молотами обробляє її і трудиться над нею сильною рукою своєю до того, що стає голодний і безсилий, не п’є води і знемагає. | Ꙗ҆́кѡ наѡстрѝ древодѣ́латель сѣ́чиво, тесло́ю содѣ́ла ѻ҆́ное, и҆ све́рдломъ соста́ви є҆̀, и҆ дла́томъ и҆здолбѐ є҆̀, и҆ содѣ́ла є҆̀ крѣ́постїю мы́шцы своеѧ̀: и҆ вза́лчетъ, и҆ и҆знемо́жетъ, и҆ не напїе́тсѧ воды̀. |
|
13
|
13
|
| Тесля [вибравши дерево], накреслює на ньому лінію, гострим знаряддям робить на ньому обрис, потім оброблює його різцем і округлює його, і витворює з нього образ людини, красивої на вигляд, щоб поставити його у домі. | И҆ и҆збра́въ древодѣ́лѧ дре́во, поста́ви є҆̀ въ мѣ́рꙋ, и҆ кле́емъ состро́и є҆̀, и҆ сотворѝ є҆̀ а҆́ки ѡ҆́бразъ мꙋ́жескъ и҆ а҆́ки красотꙋ̀ человѣ́чꙋ, поста́вити є҆̀ въ домꙋ̀. |
|
14
|
14
|
| Він рубає собі кедри, бере сосну і дуб, які вибере між деревами в лісі, саджає ясен, а дощ вирощує його. | Посѣчѐ дре́во въ дꙋбра́вѣ, є҆́же насадѝ гдⷭ҇ь, со́снꙋ, и҆ до́ждь возрастѝ, |
|
15
|
15
|
| І це служить людині паливом, і частину з цього вживає вона на те, щоб їй було тепло, і розводить вогонь, і пече хліб. І з того самого робить бога, і поклоняється йому, робить ідола, і падає перед ним. | да бꙋ́детъ человѣ́кѡмъ на жже́нїе: и҆ взѧ́въ ѿ негѡ̀, согрѣ́сѧ, и҆ и҆зже́гше ѧ҆̀, и҆спеко́ша и҆́ми хлѣ́бы, и҆з̾ ѡ҆ста́вшагѡ же сотвори́ша бо́ги и҆ покланѧ́ютсѧ и҆̀мъ: сотворѝ є҆̀ и҆зва́ѧнное, и҆ прекланѧ́етсѧ и҆̀мъ. |
|
16
|
16
|
| Частину дерева спалює у вогні, іншою частиною варить м’ясо для їжі, смажить печеню і їсть досита, а також гріється і говорить: «добре, я зігрівся; відчув вогонь». | По́лъ є҆гѡ̀ сожжѐ ѻ҆гне́мъ, и҆ по́лъ є҆гѡ̀ сожжѐ на оу҆́глїе, и҆ и҆спечѐ въ ни́хъ хлѣ́бы, и҆ на ни́хъ и҆спечѐ мѧ́со, и҆ ꙗ҆дѐ, и҆ насы́тисѧ, и҆ согрѣ́всѧ речѐ: сла́дкѡ мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ согрѣ́хсѧ и҆ ви́дѣхъ ѻ҆́гнь. |
|
17
|
17
|
| А з залишків від того робить бога, ідола свого, поклоняється йому, падає перед ним і молиться йому, і говорить: «спаси мене, бо ти бог мій». | И҆з̾ ѡ҆ста́вшагѡ же сотворѝ бо́га и҆зва́ѧнна, прекланѧ́етсѧ є҆мꙋ̀ и҆ покланѧ́етсѧ, и҆ мо́литсѧ є҆мꙋ̀ глаго́лѧ: и҆зба́ви мѧ̀, ꙗ҆́кѡ бо́гъ мо́й є҆сѝ ты̀. |
|
18
|
18
|
| Не знають і не розуміють вони: Він закрив очі їхні, щоб не бачили, і серця їхні, щоб не розуміли. | Не оу҆вѣ́даша смы́слити, ꙗ҆́кѡ ѡ҆темнѣ́ша ѻ҆́чи и҆́хъ, є҆́же ви́дѣти и҆ разꙋмѣ́ти се́рдцемъ свои́мъ. |
|
19
|
19
|
| І не візьме він цього до свого серця, і немає у нього стільки знання і глузду, щоб сказати: «половину його я спалив у вогні і на вугіллі його спік хліб, засмажив м’ясо і з’їв; а із залишку його чи не зроблю я мерзоту? чи буду поклонятися шматку дерева?» | И҆ не помы́сли въ дꙋшѝ свое́й, ни оу҆вѣ́дѣ смышле́нїемъ, ꙗ҆́кѡ по́лъ є҆гѡ̀ сожжѐ ѻ҆гне́мъ, и҆ и҆спечѐ на оу҆́глїехъ є҆гѡ̀ хлѣ́бы, и҆ и҆спе́къ мѧса̀ снѣдѐ, и҆ ѡ҆ста́вшее є҆гѡ̀ въ ме́рзость сотворѝ, и҆ покланѧ́ютсѧ є҆мꙋ̀. |
|
20
|
20
|
| Він ганяється за пилом; обмануте серце ввело його в оману, і він не може звільнити душу свою і сказати: «чи не обман у правій руці моїй?» | Оу҆вѣ́ждь, ꙗ҆́кѡ пе́пелъ є҆́сть се́рдце и҆́хъ, и҆ прельща́ютсѧ, и҆ ни є҆ди́нъ мо́жетъ дꙋшѝ своеѧ̀ и҆зба́вити: ви́дите, не рцы́те, ꙗ҆́кѡ лжа̀ въ десни́цѣ мое́й. |
|
21
|
21
|
| Пам’ятай це, Якове й Ізраїлю, бо ти раб Мій; Я утворив тебе: раб Мій ти, Ізраїль, не забувай Мене. | Помѧнѝ сїѧ̑, і҆а́кѡве и҆ і҆и҃лю, ꙗ҆́кѡ ра́бъ мо́й є҆сѝ ты̀, сотвори́хъ тѧ̀ раба̀ моего̀, и҆ ты̀, і҆и҃лю, не забыва́й менѐ. |
|
22
|
22
|
| Згладжу беззаконня твої, як туман, і гріхи твої, як хмару; звернися до Мене, бо Я відкупив тебе. | Се́ бо, ѿѧ́хъ ꙗ҆́кѡ ѡ҆́блакъ беззакѡ́нїѧ твоѧ̑ и҆ ꙗ҆́кѡ примра́къ грѣхѝ твоѧ̑: ѡ҆брати́сѧ ко мнѣ̀, и҆ и҆зба́влю тѧ̀. |
|
23
|
23
|
| Торжествуйте, небеса, бо Господь створив це. Викликуйте, глибини землі; шуміть з радости, гори, ліс і всі дерева у ньому; бо відкупив Господь Якова і прославиться в Ізраїлі. | Возвесели́тесѧ, небеса̀, ꙗ҆́кѡ поми́лова бг҃ъ і҆и҃лѧ: вострꙋби́те, ѡ҆снова̑нїѧ земна̑ѧ, возопі́йте, го́ры, весе́лїе, хо́лми и҆ всѧ̑ древеса̀, ꙗ҆̀же на ни́хъ: ꙗ҆́кѡ и҆зба́ви бг҃ъ і҆а́кѡва, и҆ і҆и҃ль просла́витсѧ. |
|
24
|
24
|
| Так говорить Господь, Який відкупив тебе й утворив тебе від утроби материнської: Я Господь, Який створив усе, один розпростер небеса і Своєю силою розстелив землю, | Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь и҆збавлѧ́ѧй тѧ̀ и҆ созда́вый тѧ̀ ѿ чре́ва: а҆́зъ гдⷭ҇ь соверша́ѧй всѧ̑, распростро́хъ не́бо є҆ди́нъ и҆ оу҆тверди́хъ зе́млю. |
|
25
|
25
|
| Який робить нікчемними знамення лжепророків і виявляє безумство чарівників, мудреців проганяє назад і знання їх робить дурістю, | Кто̀ и҆́нъ разсы́плетъ зна́мєнїѧ чревоволше́бникѡвъ и҆ волшбы̑ ѿ се́рдца, ѿвраща́ѧй мꙋ̑дрыѧ вспѧ́ть и҆ совѣ́ты и҆́хъ ѡ҆бꙋѧ́ѧй, |
|
26
|
26
|
| Який утверджує слово раба Свого і здійснює висловлювання Своїх посланців, Який говорить Єрусалиму: «ти будеш населений», і містам Іудиним: «ви будете побудовані, й руїни його Я відновлю», | и҆ оу҆ставлѧ́ѧ глаго́лъ раба̀ своегѡ̀, и҆ совѣ́тъ вѣ́стникѡвъ свои́хъ и҆́стиненъ творѧ́й; гл҃ѧй і҆ерⷭ҇ли́мꙋ: насели́шисѧ: и҆ градѡ́мъ і҆ꙋдє́йскимъ: возградите́сѧ, и҆ пꙋсты̑ни є҆гѡ̀ просїѧ́ютъ, |
|
27
|
27
|
| Який безодні говорить: «висохни!» і ріки твої Я висушу, | гл҃ѧй бе́зднѣ: ѡ҆пꙋстѣ́еши, и҆ рѣ́ки твоѧ̑ и҆зсꙋшꙋ̀, |
|
28
|
28
|
| Який говорить про Кира: пастир Мій, і він виконає усю волю Мою і скаже Єрусалиму: «ти будеш побудований!» і храму: «ти будеш заснований!» | гл҃ѧй кѵ́рꙋ смы́слити, и҆ всѧ̑ вѡ́ли моѧ̑ сотвори́тъ: гл҃ѧй і҆ерⷭ҇ли́мꙋ: возгради́шисѧ, и҆ хра́мъ ст҃ы́й мо́й ѡ҆снꙋю̀. |
