1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 52
|
Глава́ н҃в
|
|
1
|
1
|
| Повстань, повстань, одягнись у силу твою, Сионе! Одягнись в одяг величі твоєї, Єрусалиме, місто святе! бо вже не буде більше входити у тебе необрізаний і нечистий. | Воста́ни, воста́ни, сїѡ́не, ѡ҆блецы́сѧ во крѣ́пость твою̀, сїѡ́не, и҆ ты̀ ѡ҆блецы́сѧ во сла́вꙋ твою̀, і҆ерⷭ҇ли́ме, гра́де ст҃ы́й, ктомꙋ̀ не приложи́тъ проитѝ сквозѣ̀ тѧ̀ неѡбрѣ́занный и҆ нечи́стый. |
|
2
|
2
|
| Струси із себе порох; встань, полонений Єрусалиме! зніми ланцюги із шиї твоєї, полонена дочко Сиону! | И҆стрѧсѝ пра́хъ и҆ воста́ни, сѧ́ди, і҆ерⷭ҇ли́ме, совлецы̀ оу҆́зꙋ вы́и твоеѧ̀, плѣне́наѧ дщѝ сїѡ́нѧ. |
|
3
|
3
|
| бо так говорить Господь: за ніщо були ви продані, і без срібла будете викуплені; | Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: тꙋ́не про́дани бы́сте, и҆ не сребро́мъ и҆зба́витесѧ. |
|
4
|
4
|
| бо так говорить Господь Бог: народ Мій ходив колись у Єгипет, щоб там пожити, й Ассур тіснив його ні за що. | Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: во є҆гѵ́петъ снидо́ша лю́дїе моѝ пре́жде, є҆́же прише́лцємъ бы́ти та́мѡ, и҆ во а҆ссѷрі́ю нꙋ́ждею ѿведо́шасѧ. |
|
5
|
5
|
| І тепер що у Мене тут? говорить Господь; народ Мій узятий задарма, володарі їхні шаленіють, — говорить Господь, — і постійно, кожного дня ім’я Моє неславиться. | И҆ нн҃ѣ что̀ здѣ̀ є҆стѐ; сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́кѡ взѧ́шасѧ лю́дїе моѝ тꙋ́не, чꙋди́тесѧ и҆ пла́читесѧ. Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ва́съ ра́ди прⷭ҇нѡ и҆́мѧ моѐ хꙋ́литсѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ. |
|
6
|
6
|
| Тому народ Мій пізна́є ім’я Моє; тому дізнається у той день, що Я той самий, Який сказав: «ось Я!» | Сегѡ̀ ра́ди позна́ютъ лю́дїе моѝ и҆́мѧ моѐ въ то́й де́нь, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь са́мъ гл҃ѧй, тꙋ̀ є҆́смь. |
|
7
|
7
|
| Які прекрасні на горах ноги благовісника, що сповіщає мир, благовістить радість, проповідує спасіння, який говорить Сиону: «воцарився Бог твій!» | Ко́ль красны̑ на гора́хъ но́ги благовѣствꙋ́ющихъ ми́ръ, благовѣствꙋ́ющихъ блага̑ѧ, ꙗ҆́кѡ слы́шано сотворю̀ спасе́нїе твоѐ, глаго́лѧ: сїѡ́не, воц҃ри́тсѧ бг҃ъ тво́й. |
|
8
|
8
|
| Голос вартових твоїх — вони піднесли голос і всі разом радіють, бо своїми очима бачать, що Господь повертається у Сион. | Ꙗ҆́кѡ гла́съ хранѧ́щихъ тѧ̀ вознесе́сѧ, и҆ гла́сомъ вкꙋ́пѣ возра́дꙋютсѧ: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи ко ѻ҆чесє́мъ воззрѧ́тъ, є҆гда̀ поми́лꙋетъ гдⷭ҇ь сїѡ́на. |
|
9
|
9
|
| Торжествуйте, співайте разом, руїни Єрусалима, бо утішив Господь народ Свій, відкупив Єрусалим. | Да ѿры́гнꙋтъ весе́лїе вкꙋ́пѣ пꙋсты̑ни і҆ерⷭ҇ли̑мскїѧ, ꙗ҆́кѡ поми́лова гдⷭ҇ь люді́й свои́хъ и҆ и҆зба́ви і҆ерⷭ҇ли́ма: |
|
10
|
10
|
| Оголив Господь святу правицю Свою перед очима всіх народів; і всі краї землі побачать спасіння Бога нашого. | и҆ ѿкры́етъ гдⷭ҇ь мы́шцꙋ свою̀ ст҃ꙋ́ю пред̾ всѣ́ми ꙗ҆зы̑ки, и҆ оу҆́зрѧтъ всѝ концы̑ землѝ спⷭ҇нїе, є҆́же ѿ бг҃а на́шегѡ. |
|
11
|
11
|
| Ідіть, ідіть, виходьте звідти; не доторкайтеся до нечистого; виходьте із середовища його, очистіть себе ті, що носите сосуди Господні! | Ѿстꙋпи́те, ѿстꙋпи́те, и҆зыди́те ѿсю́дꙋ и҆ нечистотѣ̀ не прикаса́йтесѧ, и҆зыди́те ѿ среды̀ є҆гѡ̀, ѿлꙋчи́тесѧ, носѧ́щїи сосꙋ́ды гдⷭ҇ни: |
|
12
|
12
|
| бо ви вийдете неквапливо, і не побіжите; тому що попереду вас піде Господь, і Бог Ізраїлів буде стражем позаду вас. | ꙗ҆́кѡ не съ мѧте́жемъ и҆зы́дете, нижѐ оу҆бѣжа́нїемъ по́йдете: по́йдетъ бо пред̾ ва́ми гдⷭ҇ь, и҆ собира́ѧй вы̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ. |
|
13
|
13
|
| Ось, раб Мій буде благоуспішний, підніметься і піднесеться, і звеличиться. | Сѐ, оу҆разꙋмѣ́етъ ѻ҆́трокъ мо́й и҆ вознесе́тсѧ и҆ просла́витсѧ ѕѣлѡ̀. |
|
14
|
14
|
| Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе, — настільки був спотворений більше за будь-яку людину лик Його, і вигляд Його — більше за синів людських! | Ꙗ҆́коже оу҆жа́снꙋтсѧ ѡ҆ тебѣ̀ мно́зи, та́кѡ ѡ҆безсла́витсѧ ѿ человѣ̑къ ви́дъ тво́й, и҆ сла́ва твоѧ̀ ѿ сынѡ́въ человѣ́ческихъ. |
|
15
|
15
|
| Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і узнають те, чого не чули. | Та́кѡ оу҆дивѧ́тсѧ ꙗ҆зы́цы мно́зи ѡ҆ не́мъ, и҆ заградѧ́тъ ца́рїе оу҆ста̀ своѧ̑: ꙗ҆́кѡ, и҆̀мже не возвѣсти́сѧ ѡ҆ не́мъ, оу҆́зрѧтъ, и҆ и҆̀же не слы́шаша, оу҆разꙋмѣ́ютъ. |
