1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 29
|
Глава́ к҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви. | Го́ре гра́дꙋ а҆рїи́лꙋ, на́ньже даві́дъ воева̀. Собери́те жи̑та ѿ го́да до го́да, снѣ́сте бо вкꙋ́пѣ съ мѡа́вомъ: |
|
2
|
2
|
| Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл. | ѡ҆ѕло́блю бо а҆рїи́ла, и҆ бꙋ́детъ крѣ́пость є҆гѡ̀ и҆ бога́тство мнѣ̀: |
|
3
|
3
|
| Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую проти тебе укріплення. | и҆ ѡ҆бсѧ́дꙋ тѧ̀ а҆́ки даві́дъ, и҆ поста́влю ѡ҆́крестъ тебє̀ ѻ҆стро́гъ, и҆ сограждꙋ̀ столпы̀. |
|
4
|
4
|
| І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомовця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій. | И҆ смирѧ́тсѧ словеса̀ твоѧ̑ до землѝ, и҆ въ зе́млю вни́дꙋтъ словеса̀ твоѧ̑: и҆ бꙋ́детъ гла́съ тво́й а҆́ки гласѧ́щихъ ѿ землѝ, и҆ ко землѝ и҆знемо́жетъ гла́съ тво́й. |
|
5
|
5
|
| Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить. | И҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ пе́рсть ѿ колесѐ бога́тство нечести́выхъ, и҆ а҆́ки пра́хъ летѧ́й мно́жество оу҆тѣснѧ́ющихъ тѧ̀, и҆ бꙋ́детъ а҆́ки черта̀ внеза́пꙋ ѿ гдⷭ҇а саваѡ́ѳа. |
|
6
|
6
|
| Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усепожерливого вогню. | Присѣще́нїе бо бꙋ́детъ со гро́момъ и҆ съ трꙋ́сомъ и҆ гла́сомъ вели́кимъ, бꙋ́рѧ несо́ма и҆ пла́мень ѻ҆́гненный поѧда́ѧй. |
|
7
|
7
|
| І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його. | И҆ бꙋ́детъ а҆́ки со́нїе ви́дѧй во снѣ̀ но́щїю, бога́тство всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ, є҆ли́цы воева́ша на а҆рїи́ла, и҆ всѝ, и҆̀же воева́ша на і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ всѝ со́браннїи на́нь и҆ ѡ҆ѕлоблѧ́ющїи є҆го̀. |
|
8
|
8
|
| І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спрагла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Сион. | И҆ бꙋ́дꙋтъ а҆́ки во снѣ̀ ꙗ҆дꙋ́щїи и҆ пїю́щїи, и҆ воста́вшымъ, то́щь и҆́хъ со́нъ: и҆ ꙗ҆́коже во снѣ̀ жа́ждай а҆́ки пїѧ́й, воспрѧнꙋ́въ же є҆щѐ жа́ждетъ, дꙋша́ же є҆гѡ̀ вотщѐ надѣ́ѧсѧ: та́кѡ бꙋ́детъ бога́тство всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ, є҆ли́цы воева́ша на го́рꙋ сїѡ́ню. |
|
9
|
9
|
| Чудуйтеся і дивуйтеся: вони осліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина, — хитаються, але не від сикери; | Разслабѣ́йте и҆ оу҆жасни́тесѧ, и҆ оу҆пі́йтесѧ не сїке́ромъ, ни вїно́мъ, |
|
10
|
10
|
| бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці. | ꙗ҆́кѡ напоѝ ва́съ гдⷭ҇ь дꙋ́хомъ оу҆миле́нїѧ, и҆ смежи́тъ ѻ҆́чи и҆́хъ и҆ проро́кѡвъ и҆́хъ и҆ кнѧзе́й и҆́хъ, ви́дѧщихъ сокровє́ннаѧ. |
|
11
|
11
|
| І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «не можу, тому що вона запечатана». | И҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ всѧ̑ сїѧ̑ словеса̀, а҆́ки словеса̀ кни́ги запечатлѣ́нныѧ сеѧ̀, ю҆́же а҆́ще дадꙋ́тъ человѣ́кꙋ вѣ́дꙋщемꙋ писа̑нїѧ, глаго́люще: прочтѝ сїѐ. И҆ рече́тъ: не могꙋ̀ прочестѝ, запечатлѣ́нна бо. |
|
12
|
12
|
| І передають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «я не вмію читати». | И҆ да́стсѧ кни́га сїѧ̀ въ рꙋ́цѣ человѣ́кꙋ не вѣ́дꙋщемꙋ писа̑нїѧ, и҆ рече́тсѧ є҆мꙋ̀: прочтѝ сїѐ. И҆ рече́тъ: не вѣ́мъ писа̑нїѧ. |
|
13
|
13
|
| І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь: приближа́ютсѧ мнѣ̀ лю́дїе сі́и оу҆сты̑ свои́ми и҆ оу҆стна́ми свои́ми почита́ютъ мѧ̀, се́рдце же и҆́хъ дале́че ѿстои́тъ ѿ менє̀: всꙋ́е же почита́ютъ мѧ̀, оу҆ча́ще за́повѣдемъ человѣ́чєскимъ и҆ оу҆че́нїємъ. |
|
14
|
14
|
| то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане. | Сегѡ̀ ра́ди сѐ, а҆́зъ приложꙋ̀, є҆́же пресели́ти лю́ди сїѧ̑, и҆ преста́влю ѧ҆̀, и҆ погꙋблю̀ премꙋ́дрость премꙋ́дрыхъ и҆ ра́зꙋмъ разꙋ́мныхъ сокры́ю. |
|
15
|
15
|
| Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?» | Го́ре творѧ́щымъ глꙋбо́кѡ совѣ́тъ, а҆ не гдⷭ҇емъ: го́ре въ та́йнѣ совѣ́тъ творѧ́щымъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ во тмѣ̀ дѣла̀ и҆́хъ, и҆ рекꙋ́тъ: кто́ ны ви́дѣ, и҆ кто́ ны оу҆разꙋмѣ́етъ, ꙗ҆̀же мы̀ твори́мъ; |
|
16
|
16
|
| Яка нерозсудливість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив мене»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»? | Не ꙗ҆́коже ли бре́нїе скꙋде́льника вмѣните́сѧ; Є҆да̀ рече́тъ зда́нїе созда́вшемꙋ є҆̀: не ты̀ мѧ̀ созда́лъ є҆сѝ; и҆лѝ творе́нїе сотво́ршемꙋ: не разꙋ́мнѡ мѧ̀ сотвори́лъ є҆сѝ; |
|
17
|
17
|
| Ще трохи, дуже трохи, і Ливан чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вважати за ліс? | Не є҆ще́ ли ма́лѡ, и҆ приложи́тсѧ лїва́нъ, а҆́ки гора̀ херме́ль, и҆ херме́ль въ дꙋбра́вꙋ вмѣни́тсѧ; |
|
18
|
18
|
| І у той день глухі почують слова книги, і прозріють із пітьми і мороку очі сліпих. | И҆ оу҆слы́шатъ въ де́нь ѻ҆́ный глꙋсі́и словеса̀ кни́ги (сеѧ̀), и҆ и҆̀же во тмѣ̀ и҆ и҆̀же во мглѣ̀ ѻ҆́чи слѣпы́хъ оу҆́зрѧтъ. |
|
19
|
19
|
| І стражденні більше і більше будуть радіти у Господі, і бідні люди будуть торжествувати за Святого Ізраїля, | И҆ возра́дꙋютсѧ ни́щїи ра́ди гдⷭ҇а въ весе́лїи, и҆ ѿча́ѧвшїисѧ человѣ́цы и҆спо́лнѧтсѧ весе́лїѧ. |
|
20
|
20
|
| бо не буде більше кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправди, | И҆счезѐ беззако́нникъ, и҆ поги́бе го́рдый, и҆ потреби́шасѧ всѝ беззако́ннꙋющїи во ѕло́бѣ |
|
21
|
21
|
| які заплутують людину у словах, і тому, хто вимагає суду, біля воріт розставляють сіті, і відштовхують правого. | и҆ творѧ́щїи согрѣша́ти человѣ́ки во сло́вѣ: всѣ̑мъ же ѡ҆блича́ющымъ во вратѣ́хъ претыка́нїе положа́тъ, поне́же соврати́ша въ непра́вдахъ првⷣнаго. |
|
22
|
22
|
| Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у соромі, і лице його більше не зблідне. | Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь на до́мъ і҆а́кѡвль, є҆го́же ѡ҆предѣлѝ ѿ а҆враа́ма: не нн҃ѣ постыди́тсѧ і҆а́кѡвъ, нижѐ нн҃ѣ лицѐ своѐ и҆змѣни́тъ і҆и҃ль: |
|
23
|
23
|
| Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шанувати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим. | но є҆гда̀ оу҆ви́дѧтъ ча̑да и҆́хъ дѣла̀ моѧ̑, менє̀ ра́ди ѡ҆свѧтѧ́тъ и҆́мѧ моѐ и҆ ѡ҆свѧтѧ́тъ ст҃а́го і҆а́кѡвлѧ, и҆ бг҃а і҆и҃лева оу҆боѧ́тсѧ. |
|
24
|
24
|
| Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі навчаться послуху. | И҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ заблꙋжда́ющїи дꙋ́хомъ смы́слъ, и҆ ро́пщꙋщїи наꙋча́тсѧ послꙋ́шати, и҆ ѧ҆зы́цы нѣмотствꙋ́ющїи наꙋча́тсѧ глаго́лати ми́ръ. |
