1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 16
|
Глава́ ѕ҃і
|
|
1
|
1
|
| Посилайте агнців володарю землі з Сели у пустелі на гору дочки Сиону; | Послю̀ а҆́ки га́ды на зе́млю: є҆да̀ ка́мень пꙋ́стъ є҆́сть гора̀ дще́ре сїѡ́ни [посли́те а҆́гнцы владꙋ́щемꙋ земле́ю ѿ ка́мене пꙋсты́ни къ горѣ̀ дще́ре сїѡ́ни]; |
|
2
|
2
|
| бо до мандрівного птаха, викинутого з гнізда, будуть подібні дочки Моава біля бродів Арнонських. | Бꙋ́деши бо а҆́ки пти́цы парѧ́щїѧ птене́цъ ѿѧ́тый, дщѝ мѡа́влѧ, пото́мъ же а҆рнѡ́нъ [Є҆вр.: въ прохожде́нїи а҆рнѡ́на.] мно́жайше совѣщава́й. |
|
3
|
3
|
| «Збери раду, ухвали рішення; осіни нас серед полудня, як уночі, тінню твоєю, укрий вигнаних, не видай тих, що блукають. | Сотвори́те покро́въ пла́ча є҆ѧ̀ прⷭ҇нѡ: въ полꙋ́деннѣй тмѣ̀ бѣгꙋ́тъ, оу҆жаснꙋ́шасѧ: да не ѿведе́шисѧ, |
|
4
|
4
|
| Нехай поживуть у тебе мої вигнані моавитяни; будь їм покровом від грабіжника: бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, ті, що топчуть, зникнуть із землі. | ѡ҆бита́ти бꙋ́дꙋтъ въ тебѣ̀ бѣглецы̀ мѡа̑вли: бꙋ́дꙋтъ въ покрове́нїе ва́мъ ѿ лица̀ гонѧ́щагѡ, ꙗ҆́кѡ ѿѧ́сѧ по́мощь твоѧ̀, и҆ кнѧ́зь поги́бе попира́ѧй ѿ землѝ. |
|
5
|
5
|
| Й утвердиться престіл милістю, і сяде на ньому в істині, у наметі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуддя». | И҆ и҆спра́витсѧ съ ми́лостїю престо́лъ, и҆ сѧ́детъ на не́мъ со и҆́стиною во ски́нїи даві́довѣ, сꙋдѧ̀ и҆ взыска́ѧ сꙋ́дъ и҆ оу҆скорѧ́ѧ пра́вдꙋ. |
|
6
|
6
|
| «Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про пихатість його і зарозумілость і шаленість його: нещира мова його». | Слы́шахомъ оу҆кори́знꙋ мѡа́влю, оу҆кори́тель (бы́сть) ѕѣлѡ̀, горды́ню ѿѧ́хъ: не та́кѡ волхвова́нїе твоѐ, не та́кѡ. |
|
7
|
7
|
| Тому заридає Моав за Моавом, — усі будуть ридати; стогніть за твердинями Кирхарешета: вони зовсім зруйновані. | Воспла́четсѧ мѡа́въ, въ мѡаві́тїдѣ бо всѝ воспла́чꙋтсѧ: живꙋ́щымъ же въ се́ѳѣ помышлє́нїѧ, и҆ не оу҆срами́шисѧ. |
|
8
|
8
|
| Поля есевонські зубожіли, також і виноградник севамський; володарі народів знищили кращі лози його, які досягали Іазера, розстилалися по пустелі; пагони їх розширювалися, переходили за море. | Полѧ̀ є҆севѡ̑нѧ возрыда́ютъ, вїногра́дъ севама́нь: пожира́ющїи ꙗ҆зы́кѡвъ, попери́те вїногра́ды є҆гѡ̀, да́же до і҆ази́ра: не совокꙋпи́тесѧ, ѡ҆бходи́те пꙋсты́ню, по́сланнїи ѡ҆ста́шасѧ, проидо́ша бо мо́ре. |
|
9
|
9
|
| Тому і я буду плакати за лозою севамською плачем Іазера, буду обливати тебе сльозами моїми, Есевон і Елеала; бо під час збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає більше гучної радости. | Сегѡ̀ ра́ди воспла́чꙋсѧ ꙗ҆́кѡ пла́чемъ і҆ази́ровымъ ѡ҆ вїногра́дѣ севама́ни: древа̀ твоѧ̑ посѣчѐ є҆севѡ́нъ и҆ є҆лїала̀, ꙗ҆́кѡ на жа́твꙋ твою̀ и҆ на ѡ҆б̾има́нїе вїна̀ поперꙋ̀, и҆ всѧ̑ падꙋ́тсѧ. |
|
10
|
10
|
| Зникли з плодючої землі веселощі і радість, і у виноградниках не співають, не торжествують; виноградар не топче винограду у точилах: Я припинив радість. | И҆ ѿи́метсѧ ра́дость и҆ весе́лїе ѿ вїногра́дѡвъ, и҆ въ вїногра́дѣхъ твои́хъ не возра́дꙋютсѧ, и҆ не и҆згнетꙋ́тъ вїна̀ въ точи́лѣхъ, преста́ло бо є҆́сть: |
|
11
|
11
|
| Від того нутрощі мої стогнуть за Моавом, як гуслі, і серце моє — за Кирхарешетом. | сегѡ̀ ра́ди чре́во моѐ на мѡа́ва а҆́ки гꙋ́сли возгласи́тъ, и҆ внꙋ́трєннѧѧ моѧ̑ а҆́ки стѣ́нꙋ ѡ҆бнови́лъ є҆сѝ. |
|
12
|
12
|
| Хоч і з’явиться Моав, і буде до втоми подвизатися на висотах, і прийде до святилища свого помолитися, але ніщо не допоможе. | И҆ бꙋ́детъ въ посрамле́нїе тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆трꙋди́сѧ мѡа́въ ѡ҆ тре́бищихъ, и҆ вни́детъ въ рꙋкотворє́ннаѧ своѧ̑, да помо́литсѧ, и҆ не возмо́гꙋтъ и҆зба́вити є҆го̀. |
|
13
|
13
|
| Ось слово, яке прорік Господь про Моав здавна. | Сїѐ сло́во є҆́же гл҃а гдⷭ҇ь на мѡа́ва, є҆гда̀ возгл҃а. |
|
14
|
14
|
| Нині ж так говорить Господь: через три роки, рахуючи роками найманства, велич Моава буде принижена з усією великою багатолюдністю, і залишок буде дуже малий і незначний. | И҆ нн҃ѣ глаго́лю: въ трїе́хъ лѣ́тѣхъ лѣ́тъ нае́мника ѡ҆безче́ститсѧ сла́ва мѡа́влѧ во все́мъ бога́тствѣ мно́зѣ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ оу҆ма́ленъ и҆ нече́стенъ. |
