1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 32
|
Глава́ л҃в
|
|
1
|
1
|
| Ось, Цар буде царювати за правдою, і князі будуть правити за законом; | Се́ бо, цр҃ь првⷣный воц҃ри́тсѧ, и҆ кнѧ̑зи со сꙋдо́мъ владѣ́ти начнꙋ́тъ. |
|
2
|
2
|
| і кожен з них буде як захист від вітру і покрив від негоди, як джерела вод у степу, як тінь від високої скелі у землі спраглій. | И҆ бꙋ́детъ человѣ́къ сокрыва́ѧй словеса̀ своѧ̑, и҆ скры́етсѧ, а҆́ки ѿ воды̀ носи́мыѧ: и҆ ꙗ҆ви́тсѧ въ сїѡ́нѣ ꙗ҆́кѡ рѣка̀ текꙋ́щаѧ сла́внаѧ въ землѝ жа́ждꙋщей. |
|
3
|
3
|
| І очі тих, що бачать, не будуть закриватися, і вуха тих, що чують, будуть слухати. | И҆ ксемꙋ̀ не бꙋ́дꙋтъ оу҆пова́юще на человѣ́ки, но оу҆́шы вдадѧ́тъ на слы́шанїе, |
|
4
|
4
|
| І серце легковажних буде вміти міркувати; і недорікуваті будуть говорити ясно. | и҆ се́рдце и҆знемо́гшихъ во́нметъ послꙋ́шати, и҆ ѧ҆зы́цы нѣмотствꙋ́ющїи ско́рѡ наꙋча́тсѧ глаго́лати ми́ръ: |
|
5
|
5
|
| Невігласа уже не будуть називати шановним, і про підступного не скажуть, що він чесний. | и҆ ксемꙋ̀ не рекꙋ́тъ ю҆ро́дивомꙋ владѣ́ти, и҆ ксемꙋ̀ не рекꙋ́тъ слꙋги̑ твоѝ: молчѝ. |
|
6
|
6
|
| Бо невіглас говорить дурне, і серце його думає про беззаконне, щоб діяти лицемірно і промовляти хулу на Господа, душу голодного позбавляти хліба і віднімати питво у спраглих. | Ю҆ро́дъ бо ю҆рѡ́диваѧ и҆зрѣче́тъ, и҆ се́рдце є҆гѡ̀ тщє́тнаѧ оу҆разꙋмѣ́етъ, є҆́же соверша́ти беззакѡ́ннаѧ и҆ глаго́лати на гдⷭ҇а пре́лесть, є҆́же растли́ти дꙋ́шы а҆́лчныѧ и҆ дꙋ́шы жа́ждꙋщыѧ тщы̀ сотвори́ти. |
|
7
|
7
|
| У підступного і дії згубні: він задумує підступи, щоб згубити бідного словами неправди, хоч би бідний був і правий. | Совѣ́тъ бо ѕлы́хъ беззакѡ́ннаѧ совѣщава́етъ, растли́ти смирє́нныѧ словесы̀ непра́ведными и҆ разсы́пати словеса̀ смире́нныхъ на сꙋдѣ̀. |
|
8
|
8
|
| А чесний і думає про чесне і твердо стоїть у всьому, що чесне. | Благочести́вїи же смы́сленнѣ совѣща́ша, и҆ то́й совѣ́тъ пребꙋ́детъ. |
|
9
|
9
|
| Жінки недбалі! встаньте, послухайте голосу мого; дочки безтурботні! прихиліть слух до моїх слів. | Жєны̀ бога̑тыѧ, воста́ните и҆ оу҆слы́шите гла́съ мо́й: дщє́ри, съ наде́ждею слы́шите словеса̀ моѧ̑: |
|
10
|
10
|
| Ще кілька днів понад рік, і жахнетеся, недбалі! бо не буде оббирання винограду, і час жнив не настане. | днѧ̀ лѣ́тнѧгѡ па́мѧть сотвори́те въ болѣ́зни съ наде́ждею: потреби́сѧ ѡ҆б̾има́нїе ві́нное, преста̀ сѣ́ѧнїе, и҆ (собира́нїе) ктомꙋ̀ не прїи́детъ. |
|
11
|
11
|
| Здригніться, безтурботні! жахніться, недбалі! скиньте одяг, оголіться й опояшіть стегна. | Оу҆жасни́тесѧ, сжа́литесѧ, оу҆пова́вшыѧ, совлецы́тесѧ, на̑ги бꙋ́дите, препоѧ́шите чрє́сла своѧ̑ во врє́тища |
|
12
|
12
|
| Будуть бити себе у груди за прекрасні поля, за плідну виноградну лозу. | и҆ въ пє́рси бі́йтесѧ ѡ҆ селѣ̀ жела́емѣмъ и҆ ѡ҆ вїногра́днѣмъ рожде́нїи. |
|
13
|
13
|
| На землі народу мого будуть рости терни і бур’ян, також і на усіх домах веселощів у радісному місті; | На землѝ люді́й мои́хъ те́рнїе и҆ бы́лїе возни́кнетъ, и҆ ѿ всегѡ̀ до́мꙋ ра́дость восхи́титсѧ: гра́дъ бога́тъ, |
|
14
|
14
|
| бо палаци будуть залишені; гамірливе місто буде покинуте; Офел і вежа назавжди будуть служити, замість печер, притулком диких ослів і стад, що пасуться, | до́мове ѡ҆ста́вленнїи, бога́тство гра́да и҆ до́мы вожделѣ́нїѧ ѡ҆ста́вѧтъ: и҆ бꙋ́дꙋтъ вє́си пещє́ры до вѣ́ка, ра́дость ѻ҆слѡ́мъ ди̑вїимъ, па̑ствы пастꙋхѡ́въ: |
|
15
|
15
|
| доки не виллється на нас Дух звище, і пустеля не зробиться садом, а сад не будуть вважати лісом. | до́ндеже на́йдетъ на ны̀ дх҃ъ ѿ вы́шнѧгѡ, и҆ бꙋ́детъ пꙋсты́нѧ въ херме́ль, а҆ херме́ль въ дꙋбра́вꙋ вмѣни́тсѧ. |
|
16
|
16
|
| Тоді суд установиться у цій пустелі, і правосуддя буде перебувати на плодоносному полі. | И҆ почі́етъ въ пꙋсты́ни сꙋ́дъ, и҆ пра́вда въ карми́лѣ всели́тсѧ: |
|
17
|
17
|
| І справою правди буде мир, і плодом правосуддя — спокій і безпека навіки. | и҆ бꙋ́дꙋтъ дѣла̀ пра́вды ми́ръ, и҆ ѡ҆держи́тъ пра́вда поко́й, и҆ оу҆пова́юще бꙋ́дꙋтъ до вѣ́ка: |
|
18
|
18
|
| Тоді народ мій буде жити в оселях миру й у селищах безпечних, і у покоях блаженних. | и҆ вселѧ́тсѧ лю́дїе є҆гѡ̀ во гра́дѣ ми́ра и҆ ѡ҆бита́ти бꙋ́дꙋтъ оу҆пова́юще, и҆ почі́ютъ съ бога́тствомъ. |
|
19
|
19
|
| І град буде падати на ліс, і місто спуститься у долину. | Гра́дъ же, а҆́ще сни́детъ, то̀ не на вы̀ прїи́детъ: и҆ бꙋ́дꙋтъ живꙋ́щїи въ дꙋбра́вахъ оу҆пова́юще, ꙗ҆́коже сꙋ́щїи на полѧ́хъ. |
|
20
|
20
|
| Блаженні ви, що сієте біля усіх вод і посилаєте туди вола й осла. | Блаже́ни сѣ́ющїи при всѧ́цѣй водѣ̀, и҆дѣ́же во́лъ и҆ ѻ҆се́лъ попира́етъ. |
