1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 53
|
Глава́ н҃г
|
|
1
|
1
|
| [Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? | Гдⷭ҇и, кто̀ вѣ́рова слꙋ́хꙋ на́шемꙋ, и҆ мы́шца гдⷭ҇нѧ комꙋ̀ ѿкры́сѧ; |
|
2
|
2
|
| Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. | Возвѣсти́хомъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆троча̀ пред̾ ни́мъ ꙗ҆́кѡ ко́рень въ землѝ жа́ждꙋщей, нѣ́сть ви́да є҆мꙋ̀, нижѐ сла́вы: и҆ ви́дѣхомъ є҆го̀, и҆ не и҆мѧ́ше ви́да, ни добро́ты: |
|
3
|
3
|
| Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його. | но ви́дъ є҆гѡ̀ безче́стенъ, оу҆ма́ленъ па́че всѣ́хъ сынѡ́въ человѣ́ческихъ: человѣ́къ въ ꙗ҆́звѣ сы́й и҆ вѣ́дый терпѣ́ти болѣ́знь, ꙗ҆́кѡ ѿврати́сѧ лицѐ є҆гѡ̀, безче́стно бы́сть, и҆ не вмѣни́сѧ. |
|
4
|
4
|
| Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. | Се́й грѣхѝ на́шѧ но́ситъ и҆ ѡ҆ на́съ болѣ́знꙋетъ, и҆ мы̀ вмѣни́хомъ є҆го̀ бы́ти въ трꙋдѣ̀ и҆ въ ꙗ҆́звѣ ѿ бг҃а и҆ во ѡ҆ѕлобле́нїи. |
|
5
|
5
|
| Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. | То́й же ꙗ҆́звенъ бы́сть за грѣхѝ на́шѧ и҆ мꙋ́ченъ бы́сть за беззакѡ́нїѧ на̑ша, наказа́нїе ми́ра на́шегѡ на не́мъ, ꙗ҆́звою є҆гѡ̀ мы̀ и҆сцѣлѣ́хомъ. |
|
6
|
6
|
| Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас. | Всѝ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы заблꙋди́хомъ: человѣ́къ ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ заблꙋдѝ, и҆ гдⷭ҇ь предадѐ є҆го̀ грѣ̑хъ ра́ди на́шихъ. |
|
7
|
7
|
| Він був мучимий, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. | И҆ то́й, занѐ ѡ҆ѕло́бленъ бы́сть, не ѿверза́етъ оу҆́стъ свои́хъ: ꙗ҆́кѡ ѻ҆вча̀ на заколе́нїе веде́сѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ а҆́гнецъ пред̾ стригꙋ́щимъ є҆го̀ безгла́сенъ, та́кѡ не ѿверза́етъ оу҆́стъ свои́хъ. |
|
8
|
8
|
| Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту. | Во смире́нїи є҆гѡ̀ сꙋ́дъ є҆гѡ̀ взѧ́тсѧ: ро́дъ же є҆гѡ̀ кто̀ и҆сповѣ́сть; ꙗ҆́кѡ взе́млетсѧ ѿ землѝ живо́тъ є҆гѡ̀, ра́ди беззако́нїй люді́й мои́хъ веде́сѧ на сме́рть. |
|
9
|
9
|
| Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його. | И҆ да́мъ лꙋка̑выѧ вмѣ́стѡ погребе́нїѧ є҆гѡ̀ и҆ бога̑тыѧ вмѣ́стѡ см҃рти є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ беззако́нїѧ не сотворѝ, нижѐ ѡ҆брѣ́тесѧ ле́сть во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀. |
|
10
|
10
|
| Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благоуспішно буде виконуватися рукою Його. | И҆ гдⷭ҇ь хо́щетъ ѡ҆чⷭ҇тити є҆го̀ ѿ ꙗ҆́звы: а҆́ще да́стсѧ ѡ҆ грѣсѣ̀, дꙋша̀ ва́ша оу҆́зритъ сѣ́мѧ долгоживо́тное. |
|
11
|
11
|
| На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе. | И҆ хо́щетъ гдⷭ҇ь рꙋко́ю свое́ю ѿѧ́ти болѣ́знь ѿ дꙋшѝ є҆гѡ̀, ꙗ҆ви́ти є҆мꙋ̀ свѣ́тъ и҆ созда́ти ра́зꙋмомъ, ѡ҆правда́ти првⷣнаго бла́гѡ слꙋжа́ща мнѡ́гимъ, и҆ грѣхѝ и҆́хъ то́й понесе́тъ. |
|
12
|
12
|
| Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником. | Сегѡ̀ ра́ди то́й наслѣ́дитъ мно́гихъ и҆ крѣ́пкихъ раздѣли́тъ кѡры́сти, занѐ предана̀ бы́сть на сме́рть дш҃а̀ є҆гѡ̀, и҆ со беззако́нными вмѣни́сѧ, и҆ то́й грѣхѝ мно́гихъ вознесѐ и҆ за беззакѡ́нїѧ и҆́хъ пре́данъ бы́сть. |
