1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 66
|
Глава́ ѯ҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| Так говорить Господь: небо — престіл Мій, а земля — підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого? | Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: нб҃о прⷭ҇то́лъ мо́й, землѧ́ же подно́жїе ногꙋ̀ моє́ю: кі́й до́мъ сози́ждете мѝ, и҆ ко́е мѣ́сто поко́ища моегѡ̀; |
|
2
|
2
|
| Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, — говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм. | Всѧ̑ бо сїѧ̑ сотворѝ рꙋка̀ моѧ̀, и҆ сїѧ̑ сꙋ́ть всѧ̑ моѧ̑, гл҃етъ гдⷭ҇ь. И҆ на кого̀ воззрю̀, то́кмѡ на кро́ткаго и҆ молчали́ваго и҆ трепе́щꙋщаго слове́съ мои́хъ; |
|
3
|
3
|
| [Беззаконник же,] який заколює вола — те саме, що той, хто вбиває людину; хто приносить агнця у жертву — те саме, що хто задушив пса; хто приносить семидал — те саме, що той, хто приносить свинячу кров; хто курить фіміам [у пам’ять] — те саме, що той, хто молиться ідолу; і як вони обрали власні свої шляхи, і душа їх знаходить задоволення у мерзотах їхніх, — | Беззако́нникъ же жрѧ́й мѝ телца̀, ꙗ҆́кѡ оу҆бива́ѧй пса̀: и҆ приносѧ́й семїда́лъ, ꙗ҆́кѡ кро́вь свинꙋ́ю: даѧ́й лїва́нъ въ па́мѧть, а҆́ки хꙋ́лникъ. И҆ ті́и и҆збра́ша пꙋти̑ своѧ̑, и҆ ме́рзѡсти и҆́хъ, ꙗ҆̀же дꙋша̀ и҆́хъ и҆зво́ли. |
|
4
|
4
|
| так і Я вживу їх спокусу і наведу на них жахливе для них: тому що Я кликав, і ніхто не відповідав, говорив, і вони не слухали, а робили лихе в очах Моїх і обирали те, що неугодно Мені. | И҆ а҆́зъ и҆зберꙋ̀ порꙋга̑нїѧ и҆́хъ и҆ грѣхѝ и҆́хъ возда́мъ и҆̀мъ: ꙗ҆́кѡ зва́хъ и҆̀хъ, и҆ не послꙋ́шаша менѐ, гл҃ахъ, и҆ преслꙋ́шаша и҆ сотвори́ша ѕло́е предо мно́ю, и҆ ꙗ҆̀же не хотѣ́хъ, и҆збра́ша. |
|
5
|
5
|
| Вислухайте слово Господа ви, що тремтите перед словом Його: ваші брати, які ненавидять вас і виганяють вас за ім’я Моє, говорять: «нехай явить Себе у славі Господь, і ми подивимося на радість вашу». Але вони будуть посоромлені. | Оу҆слы́шите гл҃го́лъ гдⷭ҇ень, трепе́щꙋщїи словесѐ є҆гѡ̀: рцы́те, бра́тїѧ, ненави́дѧщымъ ва́съ и҆ гнꙋша́ющымсѧ, да и҆́мѧ гдⷭ҇не просла́витсѧ и҆ ꙗ҆ви́тсѧ во весе́лїи и҆́хъ, и҆ ѻ҆нѝ посра́мѧтсѧ. |
|
6
|
6
|
| Ось, шум з міста, голос із храму, голос Господа, Який відомщає ворогам Своїм. | Гла́съ во́плѧ ѿ гра́да, гла́съ ѿ хра́ма, гла́съ гдⷭ҇а воздаю́щагѡ воздаѧ́нїе сопроти́вѧщымсѧ. |
|
7
|
7
|
| Ще не мучилася пологами, а народила; раніше ніж настали болі її, розрішилася сином. | Пре́жде не́же чревоболѣ́ти є҆́й, родѝ, пре́жде не́же прїитѝ трꙋдꙋ̀ чревоболѣ́нїѧ, и҆збѣжѐ и҆ породѝ мꙋ́жескъ по́лъ. |
|
8
|
8
|
| Хто чув таке? хто бачив подібне до цього? чи виникала країна в один день? чи народжувався народ в один раз, як Сион, ледь почав пологами мучитися, породив синів своїх? | Кто̀ слы́ша сицево́е, и҆ кто̀ ви́дѣ си́це; а҆́ще родила̀ землѧ̀ съ болѣ́знїю во є҆ди́нъ де́нь; и҆лѝ и҆ роди́сѧ ꙗ҆зы́къ ве́сь кꙋ́пнѡ, ꙗ҆́кѡ поболѣ̀ и҆ родѝ сїѡ́нъ дѣ́ти своѧ̑; |
|
9
|
9
|
| Чи доведу Я до пологів, і не дам народити? — говорить Господь. Або, даючи силу народити, чи закрию утробу? — говорить Бог твій. | А҆́зъ же да́хъ ча́ѧнїе сїѐ, и҆ не помѧнꙋ́лъ є҆сѝ менѐ, речѐ гдⷭ҇ь. Не се́ ли, а҆́зъ родѧ́щꙋю и҆ непло́днꙋю сотвори́хъ; речѐ бг҃ъ тво́й. |
|
10
|
10
|
| Звеселіться з Єрусалимом і радійте за нього усі, хто любить його! радійте з ним радістю усі, хто сумував за нього, | Весели́сѧ, і҆ерⷭ҇ли́ме, и҆ торжествꙋ́йте въ не́мъ, всѝ лю́бѧщїи є҆го̀ и҆ живꙋ́щїи въ не́мъ: ра́дꙋйтесѧ вкꙋ́пѣ съ ни́мъ ра́достїю, всѝ є҆ли́цы пла́касте ѡ҆ не́мъ, |
|
11
|
11
|
| щоб вам годуватися і насичуватися від сосків утішення його, упиватися і насолоджуватися перенасиченням слави його. | да ссе́те и҆ насы́титесѧ ѿ сосца̀ оу҆тѣше́нїѧ є҆гѡ̀, да сса́вше насладите́сѧ ѿ вхо́да сла́вы є҆гѡ̀. |
|
12
|
12
|
| Бо так говорить Господь: ось, Я направляю до нього мир як ріку, і багатство народів — як потік, що розливається для насолоди вашої; на руках будуть носити вас і на колінах пестити. | Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ оу҆кланѧ́ю на нѧ̀ а҆́ки рѣкꙋ̀ ми́ра, и҆ а҆́ки пото́къ наводнѧ́емый сла́вꙋ ꙗ҆зы́кѡвъ: дѣ́ти и҆́хъ на ра́мена взѧ̑ты бꙋ́дꙋтъ и҆ на колѣ̑нꙋ оу҆тѣ́шатсѧ. |
|
13
|
13
|
| Як утішає когось мати його, так утішу Я вас, і ви будете втішені в Єрусалимі. | Ꙗ҆́коже а҆́ще кого̀ ма́ти оу҆тѣша́етъ, та́кѡ и҆ а҆́зъ оу҆тѣ́шꙋ вы̀, и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ оу҆тѣ́шитесѧ |
|
14
|
14
|
| І побачите це, і зрадіє серце ваше, і кістки ваші розцвітуть, як молода зелень, і відкриється рука Господа рабам Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається. | и҆ оу҆́зрите, и҆ возра́дꙋетсѧ се́рдце ва́ше, и҆ кѡ́сти ва́шѧ ꙗ҆́кѡ трава̀ прозѧ́бнꙋтъ: и҆ позна́етсѧ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ боѧ́щымсѧ є҆гѡ̀, и҆ запрети́тъ непокарѧ́ющымсѧ. |
|
15
|
15
|
| Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його — як вихор, щоб вилити гнів Свій з люттю і покарання Своє з палаючим вогнем. | Се́ бо, гдⷭ҇ь ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь прїи́детъ, и҆ ꙗ҆́кѡ бꙋ́рѧ колєсни́цы є҆гѡ̀, возда́ти ꙗ҆́ростїю ѿмще́нїе своѐ и҆ преще́нїе во пла́мени ѻ҆́гненнѣ: |
|
16
|
16
|
| Бо Господь з вогнем і мечем Своїм зробить суд над усякою плоттю, і багато буде вражених Господом. | ѻ҆гне́мъ бо гдⷭ҇нимъ сꙋди́тисѧ бꙋ́детъ всѧ̀ землѧ̀, и҆ мече́мъ є҆гѡ̀ всѧ́ка пло́ть: мно́зи ꙗ҆́звени бꙋ́дꙋтъ ѿ гдⷭ҇а. |
|
17
|
17
|
| Ті, які освячують і очищають себе у дібровах, один за одним, їдять свиняче м’ясо і мерзоти і мишей, — усі загинуть, — говорить Господь. | Ѡ҆чища́ющїисѧ и҆ ѡ҆свѧща́ющїисѧ во вертогра́дѣхъ и҆ въ преддве́рїихъ ꙗ҆дꙋ́щїи мѧ́со свино́е и҆ ме́рзѡсти и҆ мы́шы вкꙋ́пѣ поги́бнꙋтъ, речѐ гдⷭ҇ь. |
|
18
|
18
|
| Бо Я знаю діяння їх і думки їх; і ось, прийду зібрати всі народи і язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою. | И҆ а҆́зъ дѣла̀ и҆́хъ и҆ помышле́нїе и҆́хъ вѣ́мъ, и҆ грѧдꙋ̀ собра́ти всѧ̑ наро́ды и҆ ꙗ҆зы́ки, и҆ прїи́дꙋтъ и҆ оу҆́зрѧтъ сла́вꙋ мою̀: |
|
19
|
19
|
| І покладу на них знамення, і пошлю зі спасенних від них до народів: у Фарсис, до Пула і Луда, до тих, що натягують лук, до Тубала і Явана, на далекі острови, які не чули про Мене і не бачили слави Моєї: і вони сповістять народам славу Мою | и҆ ѡ҆ста́влю на ни́хъ зна́менїе, и҆ послю̀ ѿ ни́хъ спасе́ныхъ во ꙗ҆зы́ки, во ѳарсі́съ и҆ въ фꙋ́дъ, и҆ въ лꙋ́дъ и҆ въ мосо́хъ, и҆ въ ѳове́ль и҆ во є҆лла́дꙋ, и҆ во ѻ҆́стровы да̑льнїѧ, и҆̀же не слы́шаша и҆́мене моегѡ̀, нижѐ ви́дѣша сла́вꙋ мою̀: и҆ возвѣстѧ́тъ сла́вꙋ мою̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ, |
|
20
|
20
|
| і представлять усіх братів ваших від усіх народів у дар Господу на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, на святу гору Мою, в Єрусалим, — говорить Господь, — подібно до того, як сини Ізраїлеві приносять дар у дім Господа у чистому сосуді. | и҆ приведꙋ́тъ бра́тїю ва́шꙋ ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ да́ръ гдⷭ҇еви, съ ко́ньми и҆ колесни́цами и҆ съ носи́лами мскѡ́въ, под̾ сѣ́ньми во ст҃ы́й гра́дъ і҆ерⷭ҇ли́мъ, речѐ гдⷭ҇ь, а҆́ки бы принеслѝ сы́нове і҆и҃лєвы жє́ртвы своѧ̑ мнѣ̀ со ѱалмы̑ въ до́мъ гдⷭ҇ень: |
|
21
|
21
|
| З них буду брати також у священики і левити, — говорить Господь. | и҆ ѿ тѣ́хъ поимꙋ̀ себѣ̀ жерцы̀ и҆ леѵі́ты, речѐ гдⷭ҇ь. |
|
22
|
22
|
| Бо, як нове небо і нова земля, які Я створю, завжди будуть перед лицем Моїм, — говорить Господь, — так буде і сíм’я ваше й ім’я ваше. | Ꙗ҆́коже бо не́бо но́во и҆ землѧ̀ нова̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ творю̀, пребыва́ютъ предо мно́ю, гл҃етъ гдⷭ҇ь, та́кѡ ста́нетъ сѣ́мѧ ва́ше и҆ и҆́мѧ ва́ше: |
|
23
|
23
|
| Тоді з місяця у місяць і з суботи у суботу буде приходити усяка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь. | и҆ бꙋ́детъ мцⷭ҇ъ ѿ мцⷭ҇а, и҆ сꙋббѡ́та ѿ сꙋббѡ́ты, прїи́детъ всѧ́ка пло́ть поклони́тисѧ предо мно́ю во і҆ерⷭ҇ли́мъ, речѐ гдⷭ҇ь: |
|
24
|
24
|
| І будуть виходити і побачать трупи людей, які відступили від Мене: бо черва їх не помре, і вогонь їх не згасне; і будуть вони мерзотою для усякої плоті. | и҆ и҆зы́дꙋтъ и҆ оу҆́зрѧтъ трꙋ́пы человѣ́кѡвъ престꙋпи́вшихъ мнѣ̀: че́рвь бо и҆́хъ не сконча́етсѧ, и҆ ѻ҆́гнь и҆́хъ не оу҆га́снетъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ въ позо́ръ всѧ́цѣй пло́ти. |
