1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 38
|
Глава́ л҃и
|
|
1
|
1
|
| У ті дні Єзекія занедужав смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, бо ти помреш, не видужаєш. | Бы́сть же въ то̀ вре́мѧ, разболѣ́сѧ є҆зекі́а до сме́рти. И҆ прїи́де къ немꙋ̀ и҆са́їа прⷪ҇ро́къ сы́нъ а҆мѡ́совъ и҆ речѐ къ немꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: оу҆стро́й ѡ҆ до́мѣ твое́мъ, оу҆мира́еши бо ты̀ и҆ не бꙋ́деши жи́въ. |
|
2
|
2
|
| Тоді Єзекія відвернувся лицем до стіни і молився Господу, говорячи: | И҆ ѡ҆братѝ є҆зекі́а лицѐ своѐ ко стѣнѣ̀ и҆ помоли́сѧ ко гдⷭ҇еви глаго́лѧ: |
|
3
|
3
|
| «о, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно. | помѧнѝ, гдⷭ҇ь, ка́кѡ ходи́хъ пред̾ тобо́ю со и҆́стиною и҆ се́рдцемъ и҆́стиннымъ, и҆ оу҆гѡ́днаѧ пред̾ тобо́ю сотвори́хъ. И҆ пла́касѧ є҆зекі́а пла́чемъ вели́кимъ. |
|
4
|
4
|
| І було слово Господнє до Ісаї, і сказано: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко и҆са́їи гл҃ѧ: |
|
5
|
5
|
| піди і скажи Єзекії: так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я додам до днів твоїх п’ятнадцять років, | и҆дѝ и҆ рцы̀ є҆зекі́и: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ даві́да ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: оу҆слы́шахъ моли́твꙋ твою̀ и҆ ви́дѣхъ сле́зы твоѧ̑, сѐ, прилага́ю къ лѣ́тѡмъ твои̑мъ лѣ́тъ пѧтьна́десѧть, |
|
6
|
6
|
| і від руки царя Ассирійського спасу тебе і місто це і захищу місто це. | и҆ ѿ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска и҆зба́влю тѧ̀ и҆ гра́дъ се́й, и҆ защищꙋ̀ ѡ҆ гра́дѣ се́мъ: |
|
7
|
7
|
| І ось тобі знамення від Господа, що Господь виконає слово, яке Він прорік. | сїе́ же тебѣ̀ зна́менїе ѿ гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ сотвори́тъ гл҃го́лъ се́й, ꙗ҆́коже гл҃а: |
|
8
|
8
|
| Ось, я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по ступенях Ахазових. І повернулося сонце на десять ступенів по ступенях, по яких воно сходило. | сѐ, а҆́зъ возвращꙋ̀ сѣ́нь степе́ней, и҆́миже сни́де со́лнце де́сѧть степе́ней до́мꙋ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, возвращꙋ̀ со́лнце де́сѧть степе́ней, и҆́миже сни́де сѣ́нь. И҆ взы́де со́лнце де́сѧть степе́ней, и҆́миже сни́де сѣ́нь. |
|
9
|
9
|
| Молитва Єзекії, царя Юдейського, коли він хворий був і видужав від хвороби: | Моли́тва є҆зекі́и царѧ̀ і҆ꙋде́йска, є҆гда̀ болѣ̀ и҆ воста̀ ѿ недꙋ́га своегѡ̀. |
|
10
|
10
|
| «Я сказав у собі: у переполовення днів моїх повинен я іти у врата пекла; я позбавлений залишку років моїх. | А҆́зъ реко́хъ въ высотѣ̀ дні́й мои́хъ: пойдꙋ̀ во врата̀ а҆́дѡва, ѡ҆ста́влю лѣ̑та прѡ́чаѧ. |
|
11
|
11
|
| Я говорив: не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу більше людини між тими, що живуть у мирі; | Реко́хъ: ктомꙋ̀ не оу҆зрю̀ спⷭ҇нїѧ бж҃їѧ на землѝ живы́хъ, ктомꙋ̀ не оу҆зрю̀ спⷭ҇нїѧ і҆и҃лева на землѝ, ктомꙋ̀ не оу҆зрю̀ человѣ́ка со живꙋ́щими: |
|
12
|
12
|
| оселя моя знімається з місця і несеться від мене, як курінь пастуший; я повинен відрізати подібно до ткача життя моє; Він відріже мене від основи; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. | ѡ҆ста́хъ ѿ сродства̀ моегѡ̀, ѡ҆ста́вихъ про́чее живота̀ моегѡ̀, и҆зы́де и҆ ѿи́де ѿ менє̀ а҆́ки разрꙋша́ѧй кꙋ́щꙋ поткнꙋ́вый: а҆́ки платно̀ дꙋ́хъ мо́й во мнѣ̀ бы́сть, тка́телницѣ приближа́ющейсѧ ѿрѣ́зати. |
|
13
|
13
|
| Я чекав до ранку; подібно до лева, Він скрушав усі кістки мої; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. | Въ то́й де́нь пре́данъ бы́хъ до заꙋ́тра а҆́ки львꙋ̀, та́кѡ сокрꙋшѝ всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑: ѿ дне́ бо до но́щи пре́данъ бы́хъ. |
|
14
|
14
|
| Як журавель, як ластівка видавав я звуки, тужив як голуб; сумно дивилися очі мої до неба: Господи! тяжко мені; спаси мене. | Ꙗ҆́кѡ ла́стовица, та́кѡ возопїю̀, и҆ ꙗ҆́кѡ го́лꙋбь, та́кѡ поꙋчꙋ́сѧ: и҆счезо́стѣ бо ѻ҆́чи моѝ, є҆́же взира́ти на высотꙋ̀ небе́снꙋю ко гдⷭ҇ꙋ, и҆́же и҆зба́ви мѧ̀ и҆ ѿѧ̀ болѣ́знь дꙋшѝ моеѧ̀: |
|
15
|
15
|
| Що скажу я? Він сказав мені, Він і зробив. Тихо буду проводити усі роки життя мого, пам’ятаючи гіркоту душі моєї. | и҆ то́й сотворѝ пꙋтево́дство во всѧ̑ лѣ̑та моѧ̑. |
|
16
|
16
|
| Господи! так живуть, і в усьому цьому життя мого духу; Ти зцілиш мене, даруєш мені життя. | Гдⷭ҇и, ѡ҆ то́й бо возвѣсти́сѧ тебѣ̀, и҆ воздви́глъ є҆сѝ дыха́нїе моѐ, и҆ оу҆тѣ́шивсѧ ѡ҆жи́хъ. |
|
17
|
17
|
| Ось, на благо мені була сильна гіркота, і Ти визволив душу мою від рову погибелі, кинув усі гріхи мої за хребет Свій. | И҆зба́вилъ бо є҆сѝ дꙋ́шꙋ мою̀, да не поги́бнетъ, и҆ заве́рглъ є҆сѝ за мѧ̀ всѧ̑ грѣхѝ моѧ̑. |
|
18
|
18
|
| Бо не пекло славить Тебе, не смерть вихваляє Тебе, не ті, що зійшли у могилу, уповають на істину Твою. | Не похва́лѧтъ бо тебѐ, и҆̀же во а҆́дѣ, ни оу҆ме́ршїи возблагословѧ́тъ тѧ̀, и҆ не надѣ́ютсѧ, и҆̀же во а҆́дѣ, млⷭ҇ти твоеѧ̀. |
|
19
|
19
|
| Живий, тільки живий прославить Тебе, як я нині: батько сповістить дітям істину Твою. | Живі́и же возблагословѧ́тъ тѧ̀, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ: ѿдне́сь бо дѣ́ти сотворю̀, ꙗ҆̀же возвѣстѧ́тъ пра́вдꙋ твою̀, |
|
20
|
20
|
| Господь спасе мене; і ми в усі дні життя нашого зі звуками струн моїх будемо співати пісні у домі Господньому». | гдⷭ҇и спⷭ҇нїѧ моегѡ̀: и҆ не преста́нꙋ благословѧ́ тѧ съ пѣ́снїю всѧ̑ дни̑ живота̀ моегѡ̀ прѧ́мѡ до́мꙋ бж҃їю. |
|
21
|
21
|
| І сказав Ісая: нехай принесуть пласт смокв і обкладуть ним нарив; і він стане здоровим. | И҆ речѐ и҆са́їа ко є҆зекі́и: возмѝ ѿ смо́квїй и҆ сотрѝ, и҆ приложѝ пла́стырь на ꙗ҆́звꙋ и҆ здра́въ бꙋ́деши. |
|
22
|
22
|
| А Єзекія сказав: яке знамення, що я буду ходити у дім Господній? | И҆ речѐ є҆зекі́а: сїѐ зна́менїе, ꙗ҆́кѡ взы́дꙋ въ до́мъ бж҃їй. |
