1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 41
|
Глава́ м҃а
|
|
1
|
1
|
| Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: «станьмо разом на суд». | Ѡ҆бновлѧ́йтесѧ ко мнѣ̀, ѻ҆́строви, кнѧ̑зи бо и҆змѣнѧ́тъ крѣ́пость: да прибли́жатсѧ и҆ да глаго́лютъ вкꙋ́пѣ, тогда̀ сꙋ́дъ да возвѣща́ютъ. |
|
2
|
2
|
| Хто воздвиг від сходу мужа правди, закликав його йти за собою, віддав йому народи і підкорив царів? Він обернув їх мечем своїм на порох, луком своїм на солому, яку розносить вітром. | Кто̀ возста́ви ѿ востѡ́къ пра́вдꙋ, призва̀ ю҆̀ къ нога́мъ свои̑мъ, и҆ по́йдетъ; да́стъ пред̾ ꙗ҆зы́ки, и҆ цари̑ оу҆жаси́тъ: и҆ пове́ржетъ на зе́млю мечы̀ и҆́хъ, и҆ а҆́ки сте́блїе ѿве́ржени лꙋ́цы и҆́хъ, |
|
3
|
3
|
| Він жене їх, іде спокійно дорогою, якою ніколи не ходив ногами своїми. | и҆ прожене́тъ ѧ҆̀, и҆ про́йдетъ съ ми́ромъ пꙋ́ть но́гъ є҆гѡ̀. |
|
4
|
4
|
| Хто зробив і звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я — Господь перший, і в останніх — Я той самий. | Кто̀ содѣ́ла и҆ сотворѝ сїѧ̑; призва̀ ю҆̀ призыва́ѧй ю҆̀ ѿ нача́ла родѡ́въ. А҆́зъ бг҃ъ пе́рвый, и҆ въ грѧдꙋ̑щаѧ а҆́зъ є҆́смь. |
|
5
|
5
|
| Побачили острови і жахнулися, краї землі затріпотіли. Вони зблизилися і зійшлися; | Ви́дѣша ꙗ҆зы́цы и҆ оу҆боѧ́шасѧ, концы̑ земні́и прибли́жишасѧ и҆ прїидо́ша вкꙋ́пѣ. |
|
6
|
6
|
| кожен допомагає своєму товаришеві і говорить своєму братові: «кріпися!» | Сꙋдѧ́й кі́йждо бли́жнемꙋ, и҆ бра́тꙋ помощѝ, и҆ рече́тъ: |
|
7
|
7
|
| Коваль підбадьорює плавильника, той, який розгладжує листи молотом, — того, хто кує на ковадлі, говорячи про спайку: «гарна»; і зміцнює цвяхами, щоб було твердо. | превозмо́же мꙋ́жъ древодѣ́латель, и҆ кова́чь бїѧ́й мла́томъ, вкꙋ́пѣ прокова́ѧй: ѻ҆вогда̀ оу҆́бѡ рече́тъ: спаѧ́нїе добро̀ є҆́сть, оу҆тверди́ша ѧ҆̀ гвоздьмѝ, положа́тъ ѧ҆̀, и҆ не подви́гнꙋтсѧ. |
|
8
|
8
|
| А ти, Ізраїль, раб Мій, Яків, якого Я обрав, сíм’я Авраама, друга Мого, — | Ты́ же, і҆и҃лю, ра́бе мо́й, і҆а́кѡве, є҆го́же и҆збра́хъ, сѣ́мѧ а҆враа́мле, є҆го́же возлюби́хъ, |
|
9
|
9
|
| ти, якого Я взяв від країв землі і покликав від кінців її, і сказав тобі: «ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе»: | є҆го́же поѧ́хъ ѿ конє́цъ землѝ, и҆ ѿ стра́жбъ є҆ѧ̀ призва́хъ тѧ̀, и҆ реко́хъ тѝ: ра́бъ мо́й є҆сѝ, и҆збра́хъ тѧ̀, и҆ не ѡ҆ста́вихъ тебѐ: |
|
10
|
10
|
| не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї. | не бо́йсѧ, съ тобо́ю бо є҆́смь, не прельща́ю: а҆́зъ бо є҆́смь бг҃ъ тво́й, оу҆крѣпи́вый тѧ̀, и҆ помого́хъ тѝ, и҆ оу҆тверди́хъ тѧ̀ десни́цею мое́ю првⷣною: |
|
11
|
11
|
| Ось, у соромі й посоромленні залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що сперечаються з тобою. | сѐ, постыдѧ́тсѧ и҆ посра́мѧтсѧ всѝ сопротивлѧ́ющїисѧ тебѣ̀, бꙋ́дꙋтъ бо ꙗ҆́кѡ не сꙋ́щїи, и҆ поги́бнꙋтъ всѝ сопє́рницы твоѝ: |
|
12
|
12
|
| Будеш шукати їх, і не знайдеш їх, які ворогують проти тебе; ті, що борються з тобою, будуть як ніщо, зовсім ніщо; | взы́щеши и҆̀хъ, и҆ не ѡ҆брѧ́щеши человѣ́кѡвъ, и҆̀же порꙋга́ютсѧ тебѣ̀: бꙋ́дꙋтъ бо а҆́ки не бы́вшїи и҆ не бꙋ́дꙋтъ ра́тꙋющїи тебѐ. |
|
13
|
13
|
| бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: «не бійся, Я допомагаю тобі». | Ꙗ҆́кѡ а҆́зъ бг҃ъ тво́й держа́й десни́цꙋ твою̀, гл҃ѧй тебѣ̀: |
|
14
|
14
|
| Не бійся, черв’як Яків, малолюдний Ізраїль, — Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів. | не бо́йсѧ, і҆а́кѡве, ма́лый і҆и҃лю, а҆́зъ помого́хъ тѝ, гл҃етъ бг҃ъ тво́й, и҆збавлѧ́ѧй тѧ̀ ст҃ы́й і҆и҃левъ: |
|
15
|
15
|
| Ось, Я зробив тебе гострим молотилом, новим, зубцюватим; ти будеш молотити і розтирати гори, і пагорби зробиш, як полову. | сѐ, сотвори́хъ тѧ̀ а҆́ки коле́са колєсни́чнаѧ нѡ́ваѧ, стира̑ющаѧ а҆́ки пила̀, и҆ сотре́ши го́ры, и҆ и҆стончи́ши хо́лмы, и҆ а҆́ки пра́хъ положи́ши, |
|
16
|
16
|
| Ти будеш віяти їх, і вітер рознесе їх, і вихор розвіє їх; а ти зрадієш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим. | и҆ и҆звѣ́еши, и҆ вѣ́тръ во́зметъ ѧ҆̀, и҆ бꙋ́рѧ развѣ́етъ ѧ҆̀: ты́ же возвесели́шисѧ во ст҃ы́хъ і҆и҃левыхъ. |
|
17
|
17
|
| Бідні й убогі шукають води, і немає її; язик їх сохне від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх. | И҆ возра́дꙋютсѧ оу҆бо́зїи и҆ неимꙋ́щїи: пои́щꙋтъ бо воды̀, и҆ не бꙋ́детъ, ѧ҆зы́къ и҆́хъ ѿ жа́жди и҆́зсше. А҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ, а҆́зъ оу҆слы́шꙋ и҆̀хъ, бг҃ъ і҆и҃левъ, и҆ не ѡ҆ста́влю и҆́хъ, |
|
18
|
18
|
| Відкрию на горах ріки і серед долин джерела; пустелю зроблю озером і суху землю — джерелами води; | но ѿве́рзꙋ на гора́хъ рѣ́ки и҆ средѝ по́лѧ и҆сто́чники, сотворю̀ пꙋсты́ню въ лꙋ́ги водны̑ѧ и҆ жа́ждꙋщꙋю зе́млю въ водоте́чы, |
|
19
|
19
|
| посаджу в пустелі кедр, ситим і мирту й оливу; насаджу в степу кипарис, явір і бук разом, | положꙋ̀ въ безво́днꙋю зе́млю ке́дръ и҆ сме́рчїе, и҆ мѷрсі́нꙋ и҆ кѷпарі́съ и҆ топо́лю: |
|
20
|
20
|
| щоб побачили і пізнали, і розглянули й зрозуміли, що рука Господня зробила це, і Святий Ізраїлів створив це. | да оу҆́зрѧтъ и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, и҆ помы́слѧтъ и҆ оу҆вѣ́дѧтъ вкꙋ́пѣ, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ сотворѝ сїѧ̑ всѧ̑, и҆ ст҃ы́й і҆и҃левъ показа̀. |
|
21
|
21
|
| Подайте справу вашу, — говорить Господь; наведіть ваші докази, говорить Цар Якова. | Приближа́етсѧ сꙋ́дъ ва́шъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: прибли́жишасѧ совѣ́ти ва́ши, гл҃етъ цр҃ь і҆а́кѡвль. |
|
22
|
22
|
| Нехай вони подадуть і скажуть нам, що відбудеться; нехай сповістять що-небудь раніше, ніж воно відбулося, і ми вникнемо розумом своїм і дізнаємось, як воно закінчилося, або нехай наперед сповістять нам про майбутнє. | Да прибли́жатсѧ и҆ возвѣстѧ́тъ ва́мъ, ꙗ҆̀же сбꙋ́дꙋтсѧ, и҆лѝ ꙗ҆̀же пре́жде бы́ша, рцы́те: и҆ приста́вимъ оу҆́мъ и҆ оу҆разꙋмѣ́емъ, что̀ послѣ̑днѧѧ и҆ бꙋ̑дꙋщаѧ: рцы́те на́мъ, |
|
23
|
23
|
| Скажіть, що відбудеться у майбутньому, і ми будемо знати, що ви боги, або зробіть що-небудь, чи добре, чи лихе, щоб ми здивувалися і разом з вами побачили. | возвѣсти́те на́мъ грѧдꙋ̑щаѧ на послѣ́докъ, и҆ оу҆вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ бо́зи є҆стѐ: бла́го сотвори́те и҆ ѕло̀ сотвори́те, и҆ почꙋди́мсѧ и҆ оу҆́зримъ вкꙋ́пѣ. |
|
24
|
24
|
| Але ви ніщо, і діло ваше ніщо; мерзота той, хто обирає вас. | Ꙗ҆́кѡ ѿкꙋ́дꙋ є҆стѐ вы̀, и҆ ѿкꙋ́дꙋ дѣ́ло ва́ше; ѿ землѝ ме́рзость и҆збра́ша ва́съ. |
|
25
|
25
|
| Я воздвиг його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ім’я Моє і топтати владик, як бруд, і топтати, як гончар глину. | А҆́зъ же возста́вихъ, и҆̀же ѿ сѣ́вера и҆ и҆̀же ѿ востѡ́къ со́лнечныхъ, прозовꙋ́тсѧ и҆́менемъ мои́мъ: да прїи́дꙋтъ кнѧ̑зи, и҆ ꙗ҆́кѡ бре́нїе скꙋде́льника и҆ ꙗ҆́кѡ скꙋде́льникъ то́пчꙋщь бре́нїе, та́кѡ попра́ни бꙋ́дете. |
|
26
|
26
|
| Хто звістив про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: «правда»? Але ніхто не сказав, ніхто не сповістив, ніхто не чув слів ваших. | Кто́ бо возвѣсти́тъ, ꙗ҆̀же и҆спе́рва, да оу҆вѣ́мы, ꙗ҆̀же напредѝ, и҆ рече́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆́стинна сꙋ́ть; нѣ́сть предглаго́лющагѡ, ни слы́шащагѡ слове́съ ва́шихъ. |
|
27
|
27
|
| Я перший сказав Сиону: «ось воно!» і дав Єрусалиму благовісника. | Нача́ло сїѡ́нꙋ да́мъ и҆ і҆ерⷭ҇ли́ма оу҆тѣ́шꙋ на пꙋтѝ. |
|
28
|
28
|
| Отже, Я дивився, і не було нікого, і між ними не знайшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони дали відповідь. | Ѿ ꙗ҆зы̑къ бо, сѐ, ни є҆ди́нъ: и҆ ѿ кꙋмі̑ръ и҆́хъ нѣ́сть возвѣща́ѧй. И҆ а҆́ще вопрошꙋ̀ и҆̀хъ, ѿкꙋ́дꙋ є҆стѐ, не ѿвѣща́ютъ мѝ. |
|
29
|
29
|
| Ось, усі вони ніщо, нікчемні й діла їх; вітер і порожнеча ідоли їх. | Сꙋ́ть бо творѧ́щїи ва́съ и҆ всꙋ́е прельща́ющїи ва́съ. |
