1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 28
|
Глава́ к҃и
|
|
1
|
1
|
| Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених вином! | Го́ре вѣнцꙋ̀ горды́ни, наи̑мницы є҆фре́мѡвы, цвѣ́тъ ѿпады́й ѿ сла́вы, на версѣ̀ горы̀ тꙋ́чныѧ пїѧ́нїи без̾ вїна̀. |
|
2
|
2
|
| Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю. | Сѐ, крѣпка̀ и҆ же́стока ꙗ҆́рость гдⷭ҇нѧ, а҆́ки гра́дъ низпꙋща́емый не и҆мы́й кро́ва, наси́льнѡ низпꙋща́емый: ꙗ҆́коже воды̀ мно́гое мно́жество влекꙋ́щее странꙋ̀, землѝ сотвори́тъ поко́й рꙋка́ма, |
|
3
|
3
|
| Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян. | и҆ нога́ма попере́тсѧ вѣне́цъ горды́ни, наи̑мницы є҆фре́мѡвы. |
|
4
|
4
|
| І з зів’ялою квіткою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її. | И҆ бꙋ́детъ цвѣ́тъ ѿпады́й ѿ наде́жды сла́вы на версѣ̀ горы̀ высо́кїѧ, а҆́ки ра́ннїй пло́дъ смо́квинъ: ви́дѣвый є҆го̀, пре́жде взѧ́тїѧ въ рꙋ́цѣ своѝ, восхо́щетъ поглоти́ти є҆го̀. |
|
5
|
5
|
| У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого, | Въ то́й де́нь бꙋ́детъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ вѣне́цъ наде́жди, сплете́ный сла́вою ѡ҆ста́вшымсѧ лю́демъ. |
|
6
|
6
|
| і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт. | И҆ ѡ҆ста́вѧтсѧ дꙋ́хомъ сꙋ́днымъ на сꙋ́дъ, и҆ крѣ́пость возбранѧ́ющихъ погꙋблѧ́ти. |
|
7
|
7
|
| Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються. | Сі́и бо вїно́мъ сꙋ́ть прельще́ни: прельсти́шасѧ сїке́ры ра́ди, жре́цъ и҆ проро́къ и҆зстꙋпи́ша оу҆ма̀ ѿ сїке́ры, пожє́рты бы́ша вїно́мъ, потрѧсо́шасѧ ѿ пїѧ́нства сїке́ры, прельсти́шасѧ: сїѐ є҆́сть привидѣ́нїе. |
|
8
|
8
|
| Бо усі столи наповнені гидкою блювотиною, немає чистого місця. — | Проклѧ́тїе поѧ́стъ се́й совѣ́тъ, се́й бо совѣ́тъ ра́ди лихои́мства. |
|
9
|
9
|
| А говорять: «кого хоче він учити вíдання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері? | Комꙋ̀ возвѣсти́хомъ ѕла̑ѧ и҆ комꙋ̀ повѣ́дахомъ вѣ́сть; и҆̀же ѿдое́нїи (сꙋ́ть) ѿ млека̀, ѿто́рженнїи ѿ сосца̀. |
|
10
|
10
|
| Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи і там трохи». | Печа́ли на печа́ль ѡ҆жида́й, наде́жды къ наде́жди, є҆щѐ ма́лѡ, є҆щѐ ма́лѡ, |
|
11
|
11
|
| За те белькотливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу. | ꙗ҆́кѡ хꙋ́достїю оу҆сте́нъ, ѧ҆зы́комъ и҆ны́мъ возглаго́лютъ лю́демъ си̑мъ, рекꙋ́ще и҆̀мъ: |
|
12
|
12
|
| Їм говорили: «ось — спокій, дайте спокій натрудженому, і ось — заспокоєння». Але вони не хотіли слухати. | се́й поко́й а҆́лчномꙋ и҆ сїѐ сокрꙋше́нїе, и҆ не восхотѣ́ша слы́шати. |
|
13
|
13
|
| І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи, — так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потраплять у сітку і будуть уловлені. | И҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ сло́во гдⷭ҇а бг҃а, печа́ль къ печа́ли, наде́жда къ наде́жди, є҆щѐ ма́лѡ, є҆щѐ ма́лѡ, да и҆́дꙋтъ и҆ падꙋ́тсѧ вспѧ́ть и҆ въ бѣдꙋ̀ впадꙋ́тъ, и҆ сокрꙋша́тсѧ и҆ плѣне́ни бꙋ́дꙋтъ. |
|
14
|
14
|
| Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі. | Сегѡ̀ ра́ди оу҆слы́шите сло́во гдⷭ҇не, мꙋ́жїе ѡ҆ѕло́бленнїи и҆ кнѧ̑зи люді́й сꙋ́щихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. |
|
15
|
15
|
| Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе». | Ꙗ҆́кѡ реко́сте: сотвори́хомъ завѣ́тъ со а҆́домъ и҆ со сме́ртїю сложе́нїе: бꙋ́рѧ носи́ма а҆́ще мимои́детъ, не прїи́детъ на на́съ: положи́хомъ лжꙋ̀ наде́ждꙋ на́шꙋ и҆ лже́ю покры́емсѧ. |
|
16
|
16
|
| Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться. | Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ полага́ю во ѡ҆снова́нїе сїѡ́нꙋ ка́мень многоцѣ́ненъ, и҆збра́нъ, краеꙋго́ленъ, чтⷭ҇енъ, во ѡ҆снова́нїе є҆мꙋ̀, и҆ вѣ́рꙋѧй въ ѻ҆́нь не постыди́тсѧ: |
|
17
|
17
|
| І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоплять місце приховування. | и҆ положꙋ̀ сꙋ́дъ въ наде́ждꙋ, млⷭ҇ть же моѧ̀ на мѣ́рилѣхъ, и҆ оу҆пова́вшїи вотщѐ на лжꙋ̀, ꙗ҆́кѡ не мине́тъ ва́съ бꙋ́рѧ: |
|
18
|
18
|
| І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані. | и҆ не ѿи́метъ ѿ ва́съ завѣ́та сме́ртнагѡ, и҆ наде́жда ва́ша, ꙗ҆́же ко а҆́дꙋ, не пребꙋ́детъ. Бꙋ́рѧ и҆дꙋ́щаѧ а҆́ще на́йдетъ, бꙋ́дете є҆́й въ попра́нїе: |
|
19
|
19
|
| Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах. | є҆гда̀ мимои́детъ, во́зметъ ва́съ: ꙗ҆́кѡ по всѧ́ко оу҆́тро преходи́ти бꙋ́детъ въ де́нь, и҆ въ нощѝ бꙋ́детъ наде́жда ѕла̀. Наꙋчи́тесѧ слы́шати, оу҆тѣснѧ́емїи: |
|
20
|
20
|
| Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загорнутися у неї. | не мо́жемъ ра́товати, са́ми же и҆знемога́емъ, є҆́же собра́тисѧ на́мъ. |
|
21
|
21
|
| Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію. | Ꙗ҆́коже гора̀ на нечести́выхъ воста́нетъ гдⷭ҇ь, и҆ бꙋ́детъ (ꙗ҆́коже) въ де́бри гаваѡ́нстѣй, съ ꙗ҆́ростїю сотвори́тъ дѣла̀ своѧ̑, го́рести дѣ́ло: ꙗ҆́рость же є҆гѡ̀ чꙋ́ждѡ оу҆потреби́тсѧ, и҆ погꙋбле́нїе є҆гѡ̀ стра́нно. |
|
22
|
22
|
| Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї землі. | И҆ вы̀ не ра́дꙋйтесѧ, нижѐ да возмо́гꙋтъ ва́ши оу҆́зы: занѐ сконча̑ны и҆ сокращє́ны вє́щи слы́шахъ ѿ гдⷭ҇а саваѡ́ѳа, ꙗ҆̀же сотвори́тъ над̾ все́ю земле́ю. |
|
23
|
23
|
| Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою. | Внꙋши́те и҆ слы́шите гла́съ мо́й, внемли́те и҆ слы́шите словеса̀ моѧ̑. |
|
24
|
24
|
| Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою? | Є҆да̀ ве́сь де́нь бꙋ́детъ ѡ҆рѧ́й ѡ҆ра́ти; и҆лѝ сѣ́мѧ оу҆гото́витъ пре́жде воздѣ́ланїѧ землѝ; |
|
25
|
25
|
| Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорнуху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним. | Не є҆гда́ ли оу҆мѧгчи́тъ [оу҆равни́тъ] лицѐ є҆ѧ̀, тогда̀ всѣ́етъ ма́лѡ чернꙋ́хи и҆ кѷмі́на, пото́мъ же сѣ́етъ пшени́цꙋ и҆ ꙗ҆чме́нь и҆ про́со въ предѣ́лѣхъ твои́хъ; |
|
26
|
26
|
| І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його. | И҆ наꙋчи́шисѧ сꙋдꙋ̀ бг҃а твоегѡ̀ и҆ возра́дꙋешисѧ. |
|
27
|
27
|
| Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин — палкою. | И҆́бо не съ же́стокостїю ѡ҆чища́етсѧ чернꙋ́ха, нижѐ ко́ло колесни́чное ѡ҆бы́детъ кѷмі́на, но жезло́мъ и҆стрѧса́етсѧ чернꙋ́ха, кѷмі́нъ же со хлѣ́бомъ снѣ́стсѧ. |
|
28
|
28
|
| Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому молотильні колеса з конями їх, але не розтирають його. | Не во вѣ́къ бо а҆́зъ разгнѣ́ваюсѧ на вы̀, нижѐ гла́съ гнѣ́ва моегѡ̀ попере́тъ ва́съ. |
|
29
|
29
|
| І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його! | И҆ сїѧ̑ ѿ гдⷭ҇а саваѡ́ѳа и҆зыдо́ша чꙋдеса̀: совѣ́тꙋйте, вознеси́те тще́тное оу҆тѣше́нїе. |
