1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 56
|
Глава́ н҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| Так говорить Господь: зберігайте суд і чиніть правду; бо близько спасіння Моє й одкровення правди Моєї. | Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сохрани́те сꙋ́дъ и҆ сотвори́те пра́вдꙋ, прибли́жисѧ бо спⷭ҇нїе моѐ прїитѝ и҆ млⷭ҇ть моѧ̀ ѿкры́тисѧ. |
|
2
|
2
|
| Блажен муж, який робить це, і син людський, який міцно тримається цього, який зберігає суботу від осквернення й оберігає руку свою, щоб не зробити ніякого зла. | Блаже́нъ мꙋ́жъ творѧ́й сїѧ̑, и҆ человѣ́къ держа́йсѧ и҆́хъ, и҆ хранѧ́й сꙋббѡ̑ты не ѡ҆сквернѧ́ти, и҆ блюды́й рꙋ́цѣ своѝ не твори́ти непра́вды. |
|
3
|
3
|
| Нехай не говорить син іноплемінника, який приєднався до Господа: «Господь зовсім відокремив мене від Свого народу», і нехай не говорить євнух: «ось я сухе дерево». | Да не глаго́летъ и҆ноплеме́нникъ приложи́выйсѧ ко гдⷭ҇еви: є҆да̀ ѿлꙋчи́тъ мѧ̀ гдⷭ҇ь ѿ люді́й свои́хъ; и҆ да не глаго́летъ ка́женикъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь дре́во сꙋ́хо. |
|
4
|
4
|
| Бо Господь так говорить про євнухів: які зберігають Мої суботи й обирають угодне Мені, і міцно тримаються завіту Мого, — | Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь ка́женикѡмъ: є҆ли́цы сохранѧ́тъ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ и҆ и҆зберꙋ́тъ, ꙗ҆̀же а҆́зъ хощꙋ̀, и҆ содержа́тъ завѣ́тъ мо́й, |
|
5
|
5
|
| тим дам Я у домі Моєму й у стінах Моїх місце й ім’я краще, ніж синам і дочкам; дам їм вічне ім’я, яке не знищиться. | да́мъ и҆̀мъ въ домꙋ̀ мое́мъ и҆ во ѡ҆гра́дѣ мое́й мѣ́сто и҆мени́то, лꙋ́чшее ѿ сынѡ́въ и҆ дще́рей, и҆́мѧ вѣ́чно да́мъ и҆̀мъ, и҆ не ѡ҆скꙋдѣ́етъ: |
|
6
|
6
|
| І синів іноплемінників, які приєдналися до Господа, щоб служити Йому і любити ім’я Господа, бути рабами Його, усіх, що зберігають суботу від осквернення її і твердо тримаються завіту Мого, | и҆ и҆ноплеме́нникѡмъ приложи́вшымсѧ гдⷭ҇еви рабо́тати є҆мꙋ̀ и҆ люби́ти и҆́мѧ гдⷭ҇не, є҆́же бы́ти є҆мꙋ̀ въ рабы̑ и҆ рабы̑ни, и҆ всѧ̑ снабдѧ́щыѧ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ не ѡ҆сквернѧ́ти и҆ держа́щыѧ завѣ́тъ мо́й, |
|
7
|
7
|
| Я приведу на святу гору Мою й обрадую їх у Моєму домі молитви; всепалення їхні й жертви їхні будуть благоприємні на жертовнику Моєму, бо дім Мій назветься домом молитви для усіх народів. | введꙋ̀ ѧ҆̀ въ го́рꙋ ст҃ꙋ́ю мою̀ и҆ возвеселю̀ ѧ҆̀ въ домꙋ̀ мл҃твы моеѧ̀: всесожжє́нїѧ и҆́хъ и҆ жє́ртвы и҆́хъ бꙋ́дꙋтъ прїѧ̑тны на тре́бницѣ мое́мъ: до́мъ бо мо́й до́мъ моли́твы нарече́тсѧ всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ, |
|
8
|
8
|
| Господь Бог, Який збирає розсіяних ізраїльтян, говорить: до зібраних у нього Я буду ще збирати інших. | гл҃етъ гдⷭ҇ь, собира́ѧй разсѣ̑ѧныѧ і҆и҃лєвы, ꙗ҆́кѡ соберꙋ̀ къ немꙋ̀ собо́ръ. |
|
9
|
9
|
| Усі звірі польові, усі звірі лісові! йдіть їсти. | Всѝ ѕвѣ́рїе ди́вїи, прїиди́те, ꙗ҆ди́те, всѝ ѕвѣ́рїе дꙋбра́внїи. |
|
10
|
10
|
| Вартові їхні сліпі усі й невігласи: усі вони німі пси, що не можуть гавкати, що марять лежачи, що люблять спати. | Ви́дите, ꙗ҆́кѡ всѝ ѡ҆слѣпо́ша, не разꙋмѣ́ша смы́слити, всѝ псѝ нѣмі́и не возмо́гꙋтъ ла́ѧти, ви́дѧще сны̀ на ло́жи, лю́бѧще дрема́ти, |
|
11
|
11
|
| І це пси, жадібні душею, які не знають ситости; і це пастирі безглузді: усі дивляться на свою дорогу, кожен до останнього, на свою користь; | и҆ псѝ безстꙋ́днїи дꙋше́ю, не вѣ́дѧще сы́тости: и҆ сꙋ́ть лꙋка́ви, не вѣ́дѧще смы́сла, всѝ пꙋтє́мъ свои̑мъ послѣ́доваша, кі́йждо оу҆клони́шасѧ въ лихои́мство своѐ, ѿ пе́рвагѡ и҆ до послѣ́днѧгѡ. |
|
12
|
12
|
| приходьте, говорять, я дістану вина, і ми нап’ємося сикери; і завтра те саме буде, що сьогодні, та ще й більше. | Прїиди́те, да во́змемъ вїно̀ и҆ напо́лнимсѧ пїѧ́нства, и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ дне́сь, та́кѡ и҆ заꙋ́тра, и҆ мно́гѡ мно́жае. |
