1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 22
|
Глава́ к҃в
|
|
1
|
1
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | Ѿвѣща́въ же є҆лїфа́зъ ѳемані́тинъ, речѐ: |
|
2
|
2
|
| хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому. | не гдⷭ҇ь ли є҆́сть наꙋча́ѧй ра́зꙋмꙋ и҆ хи́трости; |
|
3
|
3
|
| Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності? | И҆́бо ко́е попече́нїе гдⷭ҇ꙋ, а҆́ще ты̀ бы́лъ є҆сѝ дѣ́лы непоро́ченъ; и҆лѝ (ка́ѧ) по́льза, ꙗ҆́кѡ про́стъ твори́ти бꙋ́деши пꙋ́ть тво́й; |
|
4
|
4
|
| Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою? | и҆лѝ ѡ҆пасе́нїе и҆мѣ́ѧ ѿ тебє̀ ѡ҆бличи́тъ тѧ̀ и҆ вни́детъ съ тобо́ю въ сꙋ́дъ; |
|
5
|
5
|
| Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця. | Є҆да̀ ѕло́ба твоѧ̀ є҆́сть не мно́га; безчи́сленнїи же твоѝ сꙋ́ть грѣсѝ; |
|
6
|
6
|
| Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг. | Въ зало́гъ бо и҆ма́лъ є҆сѝ ѿ бра́тїи твоеѧ̀ вотщѐ, ѻ҆де́ждꙋ же наги́хъ ѿнима́лъ є҆сѝ, |
|
7
|
7
|
| Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі; | нижѐ водо́ю жа́ждꙋщихъ напои́лъ є҆сѝ, но а҆́лчꙋщихъ лиши́лъ є҆сѝ хлѣ́ба: |
|
8
|
8
|
| а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній. | оу҆дивлѧ́лсѧ же є҆сѝ нѣ́кихъ лицꙋ̀ и҆ поверга́лъ є҆сѝ оу҆бо́гихъ на землѝ: |
|
9
|
9
|
| Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками. | вдови̑цы же ѿпꙋсти́лъ є҆сѝ тщы̀ и҆ сирѡты̀ ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ. |
|
10
|
10
|
| За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах, | Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆быдо́ша тѧ̀ сѣ̑ти, и҆ поспѣшѝ на тѧ̀ ра́ть вели́ка: |
|
11
|
11
|
| або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе. | свѣ́тъ тебѣ̀ тма̀ бы́сть, оу҆снꙋ́вшаго же вода́ тѧ покры̀. |
|
12
|
12
|
| Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо! | Є҆да̀ на высо́кихъ живы́й не призира́етъ; оу҆кори́зною же возносѧ́щихсѧ смирѝ. |
|
13
|
13
|
| І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок? | И҆ ре́клъ є҆сѝ: что̀ разꙋмѣ̀ крѣ́пкїй; и҆лѝ во мра́цѣ разсꙋ́дитъ; |
|
14
|
14
|
| Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу. | Ѡ҆́блакъ покро́въ є҆гѡ̀, и҆ неꙋви́димь бꙋ́детъ, и҆ крꙋ́гъ небесѐ ѡ҆бхо́дитъ. |
|
15
|
15
|
| Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні, | Є҆да̀ стезю̀ дре́внюю сохрани́ши, въ ню́же ходи́ша мꙋ́жїе непра́ведни, |
|
16
|
16
|
| які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню? | и҆̀же ꙗ҆́ти бы́ша пре́жде вре́мене; рѣка̀ текꙋ́щаѧ ѡ҆снова̑нїѧ и҆́хъ, |
|
17
|
17
|
| Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель? | глаго́лющїи: что̀ сотвори́тъ на́мъ гдⷭ҇ь; и҆лѝ что̀ нанесе́тъ на ны̀ вседержи́тель; |
|
18
|
18
|
| А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене! | И҆́же и҆спо́лнилъ є҆́сть до́мы и҆́хъ благи́ми: совѣ́тъ же нечести́выхъ дале́че ѿ негѡ̀. |
|
19
|
19
|
| Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся: | Ви́дѣвше пра́вєдницы возсмѣѧ́шасѧ, непоро́ченъ же глꙋмлѧ́шесѧ и҆̀мъ: |
|
20
|
20
|
| ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь. | не поги́бе ли и҆мѣ́нїе и҆́хъ, и҆ ѡ҆ста́нки и҆́хъ поѧ́стъ ѻ҆́гнь; |
|
21
|
21
|
| Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро. | Бꙋ́ди оу҆̀бо тве́рдъ, а҆́ще претерпи́ши, пото́мъ пло́дъ тво́й бꙋ́детъ во благи́хъ. |
|
22
|
22
|
| Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє. | Прїими́ же и҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆зрѣче́нїе и҆ воспрїимѝ словеса̀ є҆гѡ̀ въ се́рдце твоѐ. |
|
23
|
23
|
| Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого | А҆́ще же ѡ҆брати́шисѧ и҆ смири́ши себѐ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ дале́че сотвори́ши ѿ жили́ща твоегѡ̀ непра́вдꙋ, |
|
24
|
24
|
| і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське. | и҆ положе́нъ бꙋ́деши на пе́рсти въ ка́мени, и҆ ꙗ҆́коже ка́мень пото́ка ѡ҆фі́рска. |
|
25
|
25
|
| І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе, | Бꙋ́детъ оу҆̀бо тебѣ̀ вседержи́тель помо́щникъ ѿ вра̑гъ, чи́ста же сотвори́тъ тѧ̀ ꙗ҆́коже сребро̀ разжже́но, |
|
26
|
26
|
| бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє. | пото́мъ дерзнове́нїе воз̾имѣ́еши пред̾ бг҃омъ, воззрѣ́въ ве́селѡ на не́бо. |
|
27
|
27
|
| Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої. | Помо́льшꙋсѧ же тебѣ̀ къ немꙋ̀, оу҆слы́шитъ тѧ̀, да́стъ же тѝ ѡ҆бѣ́ты твоѧ̑ возда́ти, |
|
28
|
28
|
| Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло. | оу҆стро́итъ же тѝ жили́ще пра́вды, на пꙋте́хъ же твои́хъ бꙋ́детъ свѣ́тъ: |
|
29
|
29
|
| Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем, | ꙗ҆́кѡ смири́лъ є҆сѝ себѐ, тогда̀ рече́ши: вознесе́сѧ, и҆ пони́кша ѻ҆чи́ма спасе́тъ, |
|
30
|
30
|
| визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх. | и҆зба́витъ непови́ннаго, и҆ спасе́шисѧ чи́стыма рꙋка́ма твои́ма. |
