1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 29
|
Глава́ к҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: | Є҆ще́ же приложи́въ і҆́ѡвъ, речѐ въ при́тчахъ: |
|
2
|
2
|
| о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене, | кто́ мѧ оу҆стро́итъ по мцⷭ҇амъ пре́жднихъ дні́й, въ ни́хже мѧ̀ бг҃ъ хранѧ́ше, |
|
3
|
3
|
| коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми; | ꙗ҆́коже є҆гда̀ свѣтѧ́шесѧ свѣти́лникъ є҆гѡ̀ над̾ главо́ю мое́ю, є҆гда̀ свѣ́томъ є҆гѡ̀ хожда́хъ во тмѣ̀, |
|
4
|
4
|
| як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм, | є҆гда̀ бѣ́хъ тѧ́жекъ въ пꙋте́хъ, є҆гда̀ бг҃ъ посѣще́нїе творѧ́ше до́мꙋ моемꙋ̀, |
|
5
|
5
|
| коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене, | є҆гда̀ бѣ́хъ бога́тъ ѕѣлѡ̀, ѡ҆́крестъ же менє̀ рабѝ, |
|
6
|
6
|
| коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею! | є҆гда̀ ѡ҆блива́хꙋсѧ пꙋтїѐ моѝ ма́сломъ кра́вїимъ, го́ры же моѧ̑ ѡ҆блива́хꙋсѧ млеко́мъ, |
|
7
|
7
|
| коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, — | є҆гда̀ и҆схожда́хъ и҆з̾ꙋ́тра во гра́дъ, на сто́гнахъ же поставлѧ́шесѧ мѝ престо́лъ; |
|
8
|
8
|
| юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли; | Ви́дѧще мѧ̀ ю҆́нѡши скрыва́шасѧ, старѣ̑йшины же всѝ востава́ша: |
|
9
|
9
|
| князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої; | вельмѡ́жи же престава́хꙋ глаго́лати, пе́рстъ возло́жше на оу҆ста̀ своѧ̑. |
|
10
|
10
|
| голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх. | Слы́шавшїи же блажи́ша мѧ̀, и҆ ѧ҆зы́къ и҆́хъ прильпѐ горта́ни и҆́хъ: |
|
11
|
11
|
| Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене, | ꙗ҆́кѡ оу҆́хо слы́ша и҆ оу҆блажи́ мѧ, ѻ҆́ко же ви́дѣвъ мѧ̀ оу҆клони́сѧ. |
|
12
|
12
|
| тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного. | Спасо́хъ бо оу҆бо́гаго ѿ рꙋкѝ си́льнагѡ, и҆ сиротѣ̀, є҆мꙋ́же не бѣ̀ помо́щника, помого́хъ. |
|
13
|
13
|
| Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість. | Благослове́нїе погиба́ющагѡ на мѧ̀ да прїи́детъ, оу҆ста́ же вдѡви́ча благослови́ша мѧ̀. |
|
14
|
14
|
| Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець. | Въ пра́вдꙋ же ѡ҆блача́хсѧ, ѡ҆дѣва́хсѧ же въ сꙋ́дъ ꙗ҆́кѡ въ ри́зꙋ. |
|
15
|
15
|
| Я був очима сліпому і ногами кульгавому; | Ѻ҆́ко бѣ́хъ слѣпы̑мъ, нога́ же хромы́мъ: |
|
16
|
16
|
| батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно. | а҆́зъ бы́хъ ѻ҆те́цъ немѡщны́мъ, ра́спрю же, є҆ѧ́же не вѣ́дѧхъ, и҆зслѣ́дихъ: |
|
17
|
17
|
| Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене. | сотро́хъ же членѡ́вныѧ непра́ведныхъ, ѿ среды́ же зꙋбѡ́въ и҆́хъ грабле́нїе и҆з̾ѧ́хъ. |
|
18
|
18
|
| І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок; | Рѣ́хъ же: во́зрастъ мо́й состарѣ́етсѧ ꙗ҆́коже стебло̀ фі́нїково, мнѡ́га лѣ̑та поживꙋ̀. |
|
19
|
19
|
| корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх; | Ко́рень разве́рзесѧ при водѣ̀, и҆ роса̀ пребꙋ́детъ на жа́твѣ мое́й. |
|
20
|
20
|
| слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. | Сла́ва моѧ̀ но́ва со мно́ю, и҆ лꙋ́къ мо́й въ рꙋцѣ̀ мое́й по́йдетъ. |
|
21
|
21
|
| Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй. | (Старѣ̑йшины) слы́шавшїи мѧ̀ внима́хꙋ, молча́хꙋ же ѡ҆ мое́мъ совѣ́тѣ. |
|
22
|
22
|
| Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них. | Къ моемꙋ̀ глаго́лꙋ не прилага́хꙋ, ра́довахꙋсѧ же, є҆гда̀ къ ни̑мъ глаго́лахъ: |
|
23
|
23
|
| Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої. | ꙗ҆́коже землѧ̀ жа́ждꙋщаѧ ѡ҆жида́етъ дождѧ̀, та́кѡ сі́и моегѡ̀ глаго́ланїѧ. |
|
24
|
24
|
| Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали. | А҆́ще возсмѣю́сѧ къ ни̑мъ, не вѣ́риша: и҆ свѣ́тъ лица̀ моегѡ̀ не ѿпада́ше. |
|
25
|
25
|
| Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче. | И҆збра́хъ пꙋ́ть и҆́хъ, и҆ сѣдѣ́хъ кнѧ́зь, и҆ вселѧ́хсѧ ꙗ҆́коже ца́рь посредѣ̀ хра́брыхъ, а҆́ки оу҆тѣша́ѧй печа́льныхъ. |
