1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 42
|
Глава́ м҃в
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов Господу і сказав: | Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ ко гдⷭ҇ꙋ: |
|
2
|
2
|
| знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений. | вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ мо́жеши, невозмо́жно же тебѣ̀ ничто́же. |
|
3
|
3
|
| Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав. | Кто́ є҆сть таѧ́й ѿ тебє̀ совѣ́тъ, щадѧ́й же словеса̀ и҆ ѿ тебє̀ мни́тсѧ оу҆таи́ти; кто́ же возвѣсти́тъ мѝ, и҆́хже не вѣ́дѣхъ, вє́лїѧ и҆ ди̑внаѧ, и҆́хже не зна́хъ; |
|
4
|
4
|
| Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені. | Послꙋ́шай же менѐ, гдⷭ҇и, да и҆ а҆́зъ возглаго́лю: вопрошꙋ́ же тѧ̀, ты́ же мѧ̀ наꙋчѝ: |
|
5
|
5
|
| Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе; | слꙋ́хомъ оу҆́бѡ оу҆́ха слы́шахъ тѧ̀ пе́рвѣе, нн҃ѣ же ѻ҆́ко моѐ ви́дѣ тѧ̀: |
|
6
|
6
|
| тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі. | тѣ́мже оу҆кори́хъ себѐ са́мъ, и҆ и҆ста́ѧхъ, и҆ мню̀ себѐ зе́млю и҆ пе́пелъ. |
|
7
|
7
|
| І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. | Бы́сть же є҆гда̀ и҆згл҃а гдⷭ҇ь всѧ̑ гл҃го́лы сїѧ̑ і҆́ѡвꙋ, речѐ гдⷭ҇ь ко є҆лїфа́зꙋ ѳемані́тинꙋ: согрѣши́лъ є҆сѝ ты̀ и҆ ѻ҆́ба дрꙋ́зїе твоѝ: не глаго́ласте бо предо мно́ю ничто́же и҆́стинно, ꙗ҆́коже ра́бъ моѝ і҆́ѡвъ: |
|
8
|
8
|
| Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. | нн҃ѣ же возми́те се́дмь телцє́въ и҆ се́дмь ѻ҆внѡ́въ и҆ и҆ди́те ко рабꙋ̀ моемꙋ̀ і҆́ѡвꙋ, и҆ сотвори́тъ же́ртвꙋ ѡ҆ ва́съ: і҆́ѡвъ же ра́бъ мо́й помо́литсѧ ѡ҆ ва́съ, поне́же то́чїю лицѐ є҆гѡ̀ прїимꙋ̀: а҆́ще бо не є҆гѡ̀ ра́ди, погꙋби́лъ бы́хъ оу҆́бѡ ва́съ: не глаго́ласте бо и҆́стины на раба̀ моего̀ і҆́ѡва. |
|
9
|
9
|
| І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова. | Ѿи́де же є҆лїфа́зъ ѳемані́тинъ и҆ валда́дъ саѵхе́йскїй и҆ сѡфа́ръ мїне́йскїй и҆ сотвори́ша, ꙗ҆́коже повелѣ̀ и҆̀мъ гдⷭ҇ь. И҆ ѿпꙋстѝ грѣхѝ и҆̀мъ і҆́ѡва ра́ди. |
|
10
|
10
|
| І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше. | Гдⷭ҇ь же возрастѝ і҆́ѡва: молѧ́щꙋсѧ же є҆мꙋ̀ и҆ ѡ҆ дрꙋзѣ́хъ свои́хъ, ѿпꙋстѝ и҆̀мъ грѣхѝ и҆́хъ, и҆ дадѐ гдⷭ҇ь сꙋгꙋ̑баѧ, є҆ли̑ка бѧ́хꙋ пре́жде і҆́ѡвꙋ во оу҆сꙋгꙋбле́нїе. |
|
11
|
11
|
| Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю. | Оу҆слы́шаша же всѝ бра́тїѧ є҆гѡ̀ и҆ сєстры̀ є҆гѡ̀ всѧ̑ слꙋчи̑вшаѧсѧ є҆мꙋ̀, и҆ прїидо́ша къ немꙋ̀, и҆ всѝ є҆ли́цы зна́хꙋ є҆го̀ пе́рвѣе: ꙗ҆́дше же и҆ пи́вше оу҆ негѡ̀, оу҆тѣ́шиша є҆го̀ и҆ диви́шасѧ ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же наведѐ на́нь бг҃ъ: даде́ же є҆мꙋ̀ кі́йждо а҆́гницꙋ є҆ди́нꙋ и҆ четы́ре дра̑хмы зла́та назна́менована. |
|
12
|
12
|
| І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць. | Гдⷭ҇ь же блгⷭ҇вѝ послѣ̑днѧѧ і҆́ѡвлѧ, не́же прє́жнѧѧ: бѧ́хꙋ же ско́ти є҆гѡ̀, ѻ҆ве́цъ четырена́десѧть ты́сѧщъ, велблю́дѡвъ ше́сть ты́сѧщъ, сꙋпрꙋ̑гъ волѡ́въ ты́сѧща, ѻ҆сли́цъ ста́дныхъ ты́сѧща. |
|
13
|
13
|
| І було в нього сім синів і три дочки. | Роди́шажесѧ є҆мꙋ̀ сы́нове се́дмь и҆ дщє́ри трѝ: |
|
14
|
14
|
| І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій — Кассія, а ім’я третій — Керенгаппух. | и҆ наречѐ пе́рвꙋю оу҆́бѡ де́нь, вторꙋ́ю же кассі́ю, тре́тїю же а҆малѳе́евъ ро́гъ: |
|
15
|
15
|
| І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми. | и҆ не ѡ҆брѣто́шасѧ подѡ́бны въ лѣ́потѣ дще́ремъ і҆́ѡвлєвымъ въ поднебе́снѣй: даде́ же и҆̀мъ ѻ҆те́цъ наслѣ́дїе въ бра́тїи и҆́хъ. |
|
16
|
16
|
| Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду; | Поживе́ же і҆́ѡвъ по ꙗ҆́звѣ лѣ́тъ сто̀ се́дмьдесѧтъ, всѣ́хъ же лѣ́тъ поживѐ двѣ́сти четы́редесѧть ѻ҆́смь. И҆ ви́дѣ і҆́ѡвъ сы́ны своѧ̑ и҆ сы́ны сынѡ́въ свои́хъ, да́же до четве́ртагѡ ро́да. |
|
17
|
17
|
| і помер Іов у старості, насичений днями*. | И҆ сконча́сѧ і҆́ѡвъ ста́ръ и҆ и҆спо́лнь дні́й. Пи́сано же є҆́сть па́ки воста́ти є҆мꙋ̀, съ ни́миже гдⷭ҇ь возста́витъ и҆̀. Та́кѡ толкꙋ́етсѧ ѿ сѵ́рскїѧ кни́ги: въ землѝ оу҆́бѡ живы́й а҆ѵсїтїді́йстѣй, на предѣ́лѣхъ і҆дꙋме́и и҆ а҆раві́и: пре́жде же бѧ́ше и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆ѡва́въ: взе́мъ же женꙋ̀ а҆ра́влѧныню, родѝ сы́на, є҆мꙋ́же и҆́мѧ є҆ннѡ́нъ: бѣ́ же то́й ѻ҆тца̀ оу҆́бѡ заре́ѳа, и҆са́ѵовыхъ сынѡ́въ сы́нъ, ма́тере же восо́рры, ꙗ҆́коже бы́ти є҆мꙋ̀ пѧ́томꙋ ѿ а҆враа́ма. И҆ сі́и ца́рїе ца́рствовавшїи во є҆дѡ́мѣ, є҆́юже и҆ то́й ѡ҆блада́ше страно́ю: пе́рвый вала́къ сы́нъ веѡ́ровъ, и҆ и҆́мѧ гра́дꙋ є҆гѡ̀ деннава̀: по вала́цѣ же і҆ѡва́въ, нарица́емый і҆́ѡвъ: по се́мъ а҆ссѡ́мъ бы́вшїй во́ждь ѿ ѳеманїтїді́йскїѧ страны̀: по се́мъ а҆да́дъ, сы́нъ вара́довъ, и҆́же и҆зсѣчѐ мадїа́ма на по́ли мѡа́вли, и҆ и҆́мѧ гра́дꙋ є҆гѡ̀ геѳе́мъ. Прише́дшїи же къ немꙋ̀ дрꙋ́зїе, є҆лїфа́зъ (сы́нъ сѡфа́нь) ѿ сынѡ́въ и҆са́ѵовыхъ, ца́рь ѳемані́йскїй, валда́дъ (сы́нъ а҆мнѡ́на хова́рскагѡ) саѵхе́йскїй власти́тель, сѡфа́ръ мїне́йскїй ца́рь. |
