1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 31
|
Глава́ л҃а
|
|
1
|
1
|
| Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину. | Завѣ́тъ положи́хъ ѻ҆чи́ма мои́ма, да не помы́шлю на дѣви́цꙋ. |
|
2
|
2
|
| Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? | И҆ что̀ оу҆дѣлѝ бг҃ъ свы́ше, и҆ наслѣ́дїе всеси́льнагѡ ѿ вы́шнихъ; |
|
3
|
3
|
| Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? | Оу҆вы̀, па́гꙋба неправди́вомꙋ и҆ ѿчꙋжде́нїе творѧ́щымъ беззако́нїе. |
|
4
|
4
|
| Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? | Не са́мъ ли оу҆́зритъ пꙋ́ть мо́й и҆ всѧ̑ стѡпы̀ моѧ̑ и҆зочте́тъ; |
|
5
|
5
|
| Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; — | А҆́ще ходи́хъ съ посмѣѧ́тєли, и҆ а҆́ще потща́сѧ нога̀ моѧ̀ на ле́сть, |
|
6
|
6
|
| нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність. | ста́хъ бо на мѣ́рилѣ пра́веднѣ, ви́дѣ же гдⷭ҇ь неѕло́бїе моѐ. |
|
7
|
7
|
| Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, | А҆́ще оу҆клони́сѧ нога̀ моѧ̀ ѿ пꙋтѝ, а҆́ще и҆ в̾слѣ́дъ ѻ҆́ка моегѡ̀ и҆́де се́рдце моѐ, и҆ а҆́ще рꙋка́ма мои́ма прикоснꙋ́хсѧ дарѡ́въ, |
|
8
|
8
|
| то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. | да посѣ́ю оу҆́бѡ, а҆ и҆ні́и да поѧдѧ́тъ, без̾ ко́рене же да бы́хъ бы́лъ на землѝ. |
|
9
|
9
|
| Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, — | А҆́ще в̾слѣ́дъ и҆́де се́рдце моѐ жены̀ мꙋ́жа и҆на́гѡ, и҆ а҆́ще присѣдѧ́й бы́хъ при две́рехъ є҆ѧ̀, |
|
10
|
10
|
| нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, | оу҆го́дна оу҆̀бо бꙋ́ди и҆ жена̀ моѧ̀ и҆но́мꙋ мꙋ́жꙋ, младе́нцы же моѝ смире́ни да бꙋ́дꙋтъ: |
|
11
|
11
|
| тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду; | ꙗ҆́рость бо гнѣ́ва не оу҆держа́на, є҆́же ѡ҆скверни́ти мꙋ́жа и҆на́гѡ женꙋ̀: |
|
12
|
12
|
| це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє. | ѻ҆́гнь бо є҆́сть горѧ́й на всѧ̑ страны̑, и҆дѣ́же на́йдетъ, и҆з̾ коре́нїѧ погꙋби́тъ. |
|
13
|
13
|
| Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, | А҆́ще же презрѣ́хъ сꙋ́дъ раба̀ моегѡ̀ и҆лѝ рабы́ни, прѧ́щымсѧ и҆̀мъ предо мно́ю: |
|
14
|
14
|
| то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? | что́ бо сотворю̀, а҆́ще и҆спыта́нїе сотвори́тъ мѝ гдⷭ҇ь; а҆́ще же и҆ посѣще́нїе, кі́й ѿвѣ́тъ сотворю̀; |
|
15
|
15
|
| Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? | Є҆да̀ не ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ бѣ́хъ во чре́вѣ, и҆ ті́и бы́ша; бѣ́хомъ же въ то́мже чре́вѣ. |
|
16
|
16
|
| Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови? | Немощні́и же, а҆́ще когда̀ чесогѡ̀ тре́бовахꙋ, не не полꙋчи́ша, вдови́ча же ѻ҆́ка не презрѣ́хъ. |
|
17
|
17
|
| Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? | А҆́ще же и҆ хлѣ́бъ мо́й ꙗ҆до́хъ є҆ди́нъ и҆ си́ромꙋ не препода́хъ ѿ негѡ̀: |
|
18
|
18
|
| Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. | поне́же ѿ ю҆́ности моеѧ̀ корми́хъ ꙗ҆́коже ѻ҆те́цъ, и҆ ѿ чре́ва ма́тере моеѧ̀ наставлѧ́хъ: |
|
19
|
19
|
| Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, — | а҆́ще же презрѣ́хъ на́га погиба́юща и҆ не ѡ҆блеко́хъ є҆гѡ̀: |
|
20
|
20
|
| чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? | немощні́и же а҆́ще не благослови́ша мѧ̀, ѿ стриже́нїѧ же а҆́гнцєвъ мои́хъ согрѣ́шасѧ плещы̀ и҆́хъ: |
|
21
|
21
|
| Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, | а҆́ще воздвиго́хъ на сиротꙋ̀ рꙋ́кꙋ, надѣ́ѧсѧ, ꙗ҆́кѡ мно́га по́мощь мнѣ̀ є҆́сть: |
|
22
|
22
|
| то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя, | да ѿпаде́тъ оу҆̀бо ра́мо моѐ ѿ соста́ва, мы́шца же моѧ̀ ѿ ла́ктѧ да сокрꙋши́тсѧ: |
|
23
|
23
|
| тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. | стра́хъ бо гдⷭ҇ень ѡ҆б̾ѧ́ мѧ, и҆ ѿ тѧ́гости є҆гѡ̀ не стерплю̀. |
|
24
|
24
|
| Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя? | А҆́ще вчини́хъ зла́то въ крѣ́пость мою̀ и҆ а҆́ще на ка́мєнїѧ многоцѣ̑ннаѧ надѣ́ѧхсѧ, |
|
25
|
25
|
| Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? | а҆́ще же и҆ возвесели́хсѧ, мно́гꙋ мѝ бога́тствꙋ сꙋ́щꙋ, а҆́ще же и҆ на безчи́сленныхъ положи́хъ рꙋ́кꙋ мою̀: |
|
26
|
26
|
| Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, | и҆лѝ не ви́димъ со́лнца возсїѧ́вшагѡ ѡ҆скꙋдѣва́юща, лꙋны́ же оу҆малѧ́ющїѧсѧ; не въ ни́хъ бо є҆́сть: |
|
27
|
27
|
| чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? | и҆ а҆́ще прельсти́сѧ ѡ҆́тай се́рдце моѐ, а҆́ще и҆ рꙋ́кꙋ мою̀ положи́въ на оу҆ста́хъ мои́хъ лобза́хъ: |
|
28
|
28
|
| Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. | и҆ сїе́ ми оу҆̀бо въ беззако́нїе преве́лїе да вмѣни́тсѧ, ꙗ҆́кѡ солга́хъ пред̾ бг҃омъ вы́шнимъ. |
|
29
|
29
|
| Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? | А҆́ще же ѡ҆бра́довахсѧ ѡ҆ паде́нїи вра̑гъ мои́хъ, и҆ речѐ се́рдце моѐ: бла́гоже, бла́гоже: |
|
30
|
30
|
| Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його. | да оу҆слы́шитъ оу҆̀бо оу҆́хо моѐ клѧ́твꙋ мою̀, ѡ҆ѕлосла́вленъ же да бꙋ́дꙋ ѿ люді́й мои́хъ ѡ҆ѕлоблѧ́емь. |
|
31
|
31
|
| Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? | А҆́ще же и҆ мно́гажды рѣ́ша рабы̑ни моѧ̑: кто̀ оу҆́бѡ да́лъ бы на́мъ ѿ пло́тей є҆гѡ̀ насы́титисѧ, ѕѣлѡ̀ мнѣ̀ бла́гꙋ сꙋ́щꙋ; |
|
32
|
32
|
| Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. | И҆ внѣ̀ не водворѧ́шесѧ стра́нникъ, две́рь же моѧ̀ всѧ́комꙋ приходѧ́щемꙋ ѿве́рста бѣ̀. |
|
33
|
33
|
| Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, | А҆́ще же и҆ согрѣша́ѧ нево́лею, скры́хъ грѣ́хъ мо́й: |
|
34
|
34
|
| то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері. | не посрами́хсѧ бо наро́днагѡ мно́жества, є҆́же не повѣ́дати пред̾ ни́ми: а҆́ще же и҆ ѡ҆ста́вихъ маломо́щнаго и҆зы́ти и҆з̾ две́рїй мои́хъ тщи́мъ нѣ́дромъ: (а҆́ще бы не оу҆боѧ́лсѧ). |
|
35
|
35
|
| О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. | Кто̀ да́стъ слꙋ́шающаго менѐ; рꙋки́ же гдⷭ҇ни а҆́ще бы́хъ не оу҆боѧ́лсѧ, писа́нїе же, є҆́же и҆мѣ́хъ на кого̀, |
|
36
|
36
|
| Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; | на плеща́хъ возложи́въ а҆́ки вѣне́цъ, чита́хъ, |
|
37
|
37
|
| оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. | и҆ а҆́ще не раздра́въ є҆гѡ̀ ѿда́хъ, ничто́же взе́мъ ѿ должника̀: |
|
38
|
38
|
| Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; | а҆́ще на мѧ̀ когда̀ землѧ̀ возстена̀, а҆́ще и҆ бразды̑ є҆ѧ̀ воспла́кашасѧ вкꙋ́пѣ: |
|
39
|
39
|
| якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів, | а҆́ще и҆ си́лꙋ є҆ѧ̀ ꙗ҆до́хъ є҆ди́нъ без̾ цѣны̀, и҆лѝ а҆́ще и҆ дꙋ́шꙋ господи́на землѝ взе́мъ ѡ҆скорби́хъ: |
|
40
|
40
|
| то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися. | вмѣ́стѡ пшени́цы да взы́детъ мѝ кропи́ва, а҆ вмѣ́стѡ ꙗ҆чме́нѧ те́рнїе. |
