1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 41
|
Глава́ м҃а
|
|
1
|
1
|
| Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його? | Не ви́дѣлъ ли є҆сѝ є҆го̀, и҆ глаго́лємымъ не оу҆диви́лсѧ ли є҆сѝ; не оу҆боѧ́лсѧ ли є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ оу҆гото́васѧ мѝ; Кто́ бо є҆́сть противлѧ́ѧйсѧ мнѣ̀, и҆лѝ кто̀ противоста́нетъ мѝ и҆ стерпи́тъ, |
|
2
|
2
|
| Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем? | а҆́ще всѧ̀ поднебе́снаѧ моѧ̀ є҆́сть; |
|
3
|
3
|
| Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє. | Не оу҆молчꙋ̀ є҆гѡ̀ ра́ди и҆ сло́вомъ си́лы поми́лꙋю ра́внаго є҆мꙋ̀. |
|
4
|
4
|
| Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх. | Кто̀ ѿкры́етъ лицѐ ѡ҆блече́нїѧ є҆гѡ̀, въ согбе́нїе же пе́рсей є҆гѡ̀ кто̀ вни́детъ; |
|
5
|
5
|
| то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його? | Двє́ри лица̀ є҆гѡ̀ кто̀ ѿве́рзетъ; ѡ҆́крестъ зꙋбѡ́въ є҆гѡ̀ стра́хъ, |
|
6
|
6
|
| Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах; | оу҆тро́ба є҆гѡ̀ щиты̀ мѣ̑дѧны, сою́зъ же є҆гѡ̀ ꙗ҆́коже смѷрі́тъ ка́мень, |
|
7
|
7
|
| міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою; | є҆ди́нъ ко дрꙋго́мꙋ прилипа́ютъ, дꙋ́хъ же не про́йдетъ є҆гѡ̀: |
|
8
|
8
|
| один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними; | ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ бра́тꙋ своемꙋ̀ прилѣпи́тсѧ, содержа́тсѧ и҆ не ѿто́ргнꙋтсѧ. |
|
9
|
9
|
| один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються. | Въ чха́нїи є҆гѡ̀ возблиста́етъ свѣ́тъ: ѻ҆́чи же є҆гѡ̀ видѣ́нїе денни́цы. |
|
10
|
10
|
| Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі; | И҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆схо́дѧтъ а҆́ки свѣщы̀ горѧ́щыѧ, и҆ разме́щꙋтсѧ а҆́ки и҆́скры ѻ҆́гнєнныѧ: |
|
11
|
11
|
| з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри; | и҆з̾ ноздре́й є҆гѡ̀ и҆схо́дитъ ды́мъ пе́щи горѧ́щїѧ ѻ҆гне́мъ оу҆́глїѧ: |
|
12
|
12
|
| з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана. | дꙋша́ же є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ оу҆́глїе, и҆ ꙗ҆́кѡ пла́мы и҆з̾ ꙗ҆́стъ є҆гѡ̀ и҆схо́дитъ.. |
|
13
|
13
|
| Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я. | На вы́и же є҆гѡ̀ водворѧ́етсѧ си́ла, пред̾ ни́мъ тече́тъ па́гꙋба. |
|
14
|
14
|
| На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах. | Плѡ́ти же тѣлесѐ є҆гѡ̀ сольпнꙋ́шасѧ: лїе́тъ на́нь, и҆ не подви́житсѧ. |
|
15
|
15
|
| М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться. | Се́рдце є҆гѡ̀ ѡ҆жестѣ̀ а҆́ки ка́мень, стои́тъ же а҆́ки на́ковальнѧ неподви́жна. |
|
16
|
16
|
| Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно. | Ѡ҆бра́щшꙋсѧ же є҆мꙋ̀, стра́хъ ѕвѣрє́мъ четверонѡ́гимъ по землѝ ска́чꙋщымъ. |
|
17
|
17
|
| Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху. | А҆́ще срѧ́щꙋтъ є҆го̀ ко́пїѧ, ничто́же сотворѧ́тъ є҆мꙋ̀, копїѐ вонзе́но и҆ бронѧ̀: |
|
18
|
18
|
| Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати. | вмѣнѧ́етъ бо желѣ́зо а҆́ки плє́вы, мѣ́дь же а҆́ки дре́во гни́ло: |
|
19
|
19
|
| Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево. | не оу҆ѧзви́тъ є҆го̀ лꙋ́къ мѣ́дѧнъ, мни́тъ бо каменоме́тнꙋю пра́щꙋ а҆́ки сѣ́но: |
|
20
|
20
|
| Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова. | а҆́ки сте́блїе вмѣни́шасѧ є҆мꙋ̀ мла́тове, рꙋга́етжесѧ трꙋ́сꙋ ѻ҆гнено́сномꙋ. |
|
21
|
21
|
| Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється. | Ло́же є҆гѡ̀ ѻ҆стнѝ ѻ҆́стрїи, всѧ́ко же зла́то морско́е под̾ ни́мъ, ꙗ҆́коже бре́нїе безчи́сленно. |
|
22
|
22
|
| Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді. | Возжиза́етъ бе́зднꙋ, ꙗ҆́коже пе́щь мѣ́дѧнꙋ: мни́тъ же мо́ре ꙗ҆́кѡ мѷрова́рницꙋ |
|
23
|
23
|
| Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь; | и҆ та́ртаръ бе́здны ꙗ҆́коже плѣ́нника: вмѣни́лъ бе́зднꙋ въ прохожде́нїе. |
|
24
|
24
|
| залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною. | Ничто́же є҆́сть на землѝ подо́бно є҆мꙋ̀ сотворе́но, порꙋ́гано бы́ти а҆́гг҃лы мои́ми: |
|
25
|
25
|
| Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним; | всѐ высо́кое зри́тъ: са́мъ же ца́рь всѣ̑мъ сꙋ́щымъ въ вода́хъ. |
|
26
|
|
| на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости. |
