Завантаження...
Зміст

Глава 18
Глава 18
1
1
У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? (Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім?
2
2
Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх
3
3
і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє;
4
4
Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім;
5
5
І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, мене́ приє́млеть;
6
6
а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й.
7
7
Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить.
8
8
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний;
9
9
Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную.
10
10
Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. (Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго.
11
11
Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго.
12
12
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия?
13
13
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших.
14
14
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих.
15
15
Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́;
16
16
Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л;
17
17
Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р.
18
18
Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. (Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х.
19
19
Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ моєго́, І́же на Небесі́х;
20
20
бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх.
21
21
Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат?
22
22
Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім. Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею.
23
23
Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; (Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми.
24
24
коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт;
25
25
а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти.
26
26
Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м.
27
27
Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́.
28
28
Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен.
29
29
Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті.
30
30
Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє.
31
31
Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая.
32
32
Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́;
33
33
Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах?
34
34
І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой.
35
35
Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх.