|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. | Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі. |
|
2
|
2
|
| І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. | І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити. |
|
3
|
3
|
| Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. | І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за. |
|
4
|
4
|
| І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм. | І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм. |
|
5
|
5
|
| А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: | (Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́ |
|
6
|
6
|
| Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. | і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́. |
|
7
|
7
|
| І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. | І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́. |
|
8
|
8
|
| Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. | І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; |
|
9
|
9
|
| Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. | і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. |
|
10
|
10
|
| Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. | Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. |
|
11
|
11
|
| Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; | Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім; |
|
12
|
12
|
| А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. | си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. |
|
13
|
13
|
| І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить. | І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час. |
|
14
|
14
|
| Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, | (Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му, |
|
15
|
15
|
| і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому. | і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́. |
|
16
|
16
|
| Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, | По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́; |
|
17
|
17
|
| щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. | да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́. |
|
18
|
18
|
| А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. | Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол. |
|
19
|
19
|
| Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. | І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши. |
|
20
|
20
|
| І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. | Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти. |
|
21
|
21
|
| Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. | Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́. |
|
22
|
22
|
| Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців. | Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́. |
|
23
|
23
|
| І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. | (Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́. |
|
24
|
24
|
| І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. | І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше. |
|
25
|
25
|
| Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. | І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм. |
|
26
|
26
|
| І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. | І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія. |
|
27
|
27
|
| Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його? | Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́? |
|
28
|
28
|
| І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. | (Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім. |
|
29
|
29
|
| І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. | І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас. |
|
30
|
30
|
| А віддалік паслося велике стадо свиней. | Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо. |
|
31
|
31
|
| І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. | Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є. |
|
32
|
32
|
| І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. | І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х. |
|
33
|
33
|
| Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. | Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю. |
|
34
|
34
|
| І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю. | І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко да́би преше́л от преді́л їх. |
