|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. | (Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти. |
|
2
|
2
|
| Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. | Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту. |
|
3
|
3
|
| Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? | Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним? |
|
4
|
4
|
| Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? | ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним? |
|
5
|
5
|
| Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? | іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть? |
|
6
|
6
|
| Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. | глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді; |
|
7
|
7
|
| Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. | а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних; |
|
8
|
8
|
| Бо Син Людський є господарем і суботи. | госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський. |
|
9
|
9
|
| І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. | (Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх. |
|
10
|
10
|
| І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. | І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють. |
|
11
|
11
|
| Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? | Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь? |
|
12
|
12
|
| Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. | кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти. |
|
13
|
13
|
| Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. | Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я. |
|
14
|
14
|
| Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. | (Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду. |
|
15
|
15
|
| І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. | (Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх; |
|
16
|
16
|
| І заборонив, щоб не являли Його. | і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть; |
|
17
|
17
|
| Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: | я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: |
|
18
|
18
|
| це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. | се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть; |
|
19
|
19
|
| Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; | не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́; |
|
20
|
20
|
| тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; | тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд; |
|
21
|
21
|
| і на ім’я Його уповатимуть народи. | і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть. |
|
22
|
22
|
| Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. | Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати. |
|
23
|
23
|
| І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? | І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов? |
|
24
|
24
|
| Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. | Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім. |
|
25
|
25
|
| Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. | Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть. |
|
26
|
26
|
| І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? | І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́? |
|
27
|
27
|
| І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. | І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́. |
|
28
|
28
|
| Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. | А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє. |
|
29
|
29
|
| Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. | Іли́ ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє св'я́жеть крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить? |
|
30
|
30
|
| Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. | (Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть. |
|
31
|
31
|
| Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. | Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком; |
|
32
|
32
|
| І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. | і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий. |
|
33
|
33
|
| Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. | Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть. |
|
34
|
34
|
| Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. | Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють. |
|
35
|
35
|
| Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. | Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая. |
|
36
|
36
|
| Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: | Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний; |
|
37
|
37
|
| бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. | от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися. |
|
38
|
38
|
| Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. | (Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти. |
|
39
|
39
|
| Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. | Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка; |
|
40
|
40
|
| Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. | я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі. |
|
41
|
41
|
| Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. | Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді. |
|
42
|
42
|
| Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. | Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді. |
|
43
|
43
|
| Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. | Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть; |
|
44
|
44
|
| Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. | тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен; |
|
45
|
45
|
| Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. | тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому. |
|
46
|
46
|
| Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. | (Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́. |
|
47
|
47
|
| І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. | Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́. |
|
48
|
48
|
| Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? | Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́? |
|
49
|
49
|
| І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; | І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́; |
|
50
|
50
|
| бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. | і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть. |
