|
Глава 13
|
|
|
1
|
|
| Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. | |
|
2
|
|
| І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. | |
|
3
|
|
| І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; | |
|
4
|
|
| І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. | |
|
5
|
|
| Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. | |
|
6
|
|
| Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. | |
|
7
|
|
| Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; | |
|
8
|
|
| інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. | |
|
9
|
|
| Хто має вуха слухати, нехай слухає! | |
|
10
|
|
| І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? | |
|
11
|
|
| Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. | |
|
12
|
|
| Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. | |
|
13
|
|
| Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; | |
|
14
|
|
| і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите. | |
|
15
|
|
| Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. | |
|
16
|
|
| Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. | |
|
17
|
|
| Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. | |
|
18
|
|
| Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. | |
|
19
|
|
| До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі. | |
|
20
|
|
| А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, | |
|
21
|
|
| але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. | |
|
22
|
|
| А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. | |
|
23
|
|
| Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів. | |
|
24
|
|
| Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; | |
|
25
|
|
| коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. | |
|
26
|
|
| Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. | |
|
27
|
|
| Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? | |
|
28
|
|
| Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? | |
|
29
|
|
| Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. | |
|
30
|
|
| Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою. | |
|
31
|
|
| Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. | |
|
32
|
|
| Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його. | |
|
33
|
|
| Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне. | |
|
34
|
|
| Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, | |
|
35
|
|
| щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу. | |
|
36
|
|
| Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. | |
|
37
|
|
| Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; | |
|
38
|
|
| поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; | |
|
39
|
|
| ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. | |
|
40
|
|
| Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: | |
|
41
|
|
| пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, | |
|
42
|
|
| і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. | |
|
43
|
|
| Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає! | |
|
44
|
|
| Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те. | |
|
45
|
|
| Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, | |
|
46
|
|
| і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її. | |
|
47
|
|
| Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; | |
|
48
|
|
| коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. | |
|
49
|
|
| Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, | |
|
50
|
|
| і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. | |
|
51
|
|
| І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! | |
|
52
|
|
| Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе. | |
|
53
|
|
| І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. | |
|
54
|
|
| І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? | |
|
55
|
|
| Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? | |
|
56
|
|
| І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? | |
|
57
|
|
| І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. | |
|
58
|
|
| І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє. |
