|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. | (Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола, |
|
2
|
2
|
| І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. | і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́. |
|
3
|
3
|
| І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. | І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть. |
|
4
|
4
|
| Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. | Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх. |
|
5
|
5
|
| Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, | Тогда́ поя́т єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви єго́ на крилі́ церко́внім, |
|
6
|
6
|
| та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. | і глаго́ла єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́. |
|
7
|
7
|
| Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. | Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га Твоєго́. |
|
8
|
8
|
| Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, | Па́ки поя́т єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх, |
|
9
|
9
|
| та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. | і глаго́ла єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шимися. |
|
10
|
10
|
| Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. | Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́: пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу Твоєму́ поклони́шися і Тому́ Єди́ному послу́жиши. |
|
11
|
11
|
| Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. | Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́. |
|
12
|
12
|
| Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. | (Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галіле́ю, |
|
13
|
13
|
| І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, | і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих, |
|
14
|
14
|
| щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: | да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: |
|
15
|
15
|
| земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. | земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галіле́я язи́к, |
|
16
|
16
|
| Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. | лю́діє седя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм. |
|
17
|
17
|
| Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне. | Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́ати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє. |
|
18
|
18
|
| Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. | (Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галіле́йстім, ви́ді два бра́та, Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря; |
|
19
|
19
|
| Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. | і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком. |
|
20
|
20
|
| І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. | О́на же а́біє оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста. |
|
21
|
21
|
| І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. | І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я. |
|
22
|
22
|
| Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним. | О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по нем ідо́ста. |
|
23
|
23
|
| І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. | І прохожда́ше всю Галіле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех. |
|
24
|
24
|
| І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. | І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх. |
|
25
|
25
|
| І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана. | (Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галіле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. |
