|
Глава 6
|
Глава́ ѕ҃
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, —
|
Сы́не, а҆́ще порꙋчи́шисѧ за твоего̀ дрꙋ́га, преда́си твою̀ рꙋ́кꙋ врагꙋ̀.
|
|
2
|
2
|
|
ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх.
|
Сѣ́ть бо крѣпка̀ мꙋ́жꙋ своѝ оу҆стнѣ̀, и҆ плѣнѧ́етсѧ оу҆стна́ми свои́хъ оу҆́стъ.
|
|
3
|
3
|
|
Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого;
|
Творѝ, сы́не, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́дꙋю тѝ, и҆ спаса́йсѧ: и҆́деши бо въ рꙋ́цѣ ѕлы́хъ за твоего̀ дрꙋ́га: бꙋ́ди не ѡ҆слабѣва́ѧ, поѡщрѧ́й же и҆ твоего̀ дрꙋ́га, є҆го́же и҆спорꙋчи́лъ є҆сѝ.
|
|
4
|
4
|
|
не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм;
|
Не да́ждь сна̀ твои́ма ѻ҆чи́ма, нижѐ да воздре́млеши твои́ма вѣ́ждома,
|
|
5
|
5
|
|
рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.
|
да спасе́шисѧ а҆́ки се́рна ѿ тене́тъ и҆ ꙗ҆́кѡ пти́ца ѿ сѣ́ти.
|
|
6
|
6
|
|
Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим.
|
И҆дѝ ко мра́вїю, ѽ, лѣни́ве, и҆ поревнꙋ́й ви́дѣвъ пꙋти̑ є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́ди ѻ҆́нагѡ мꙋдрѣ́йшїй:
|
|
7
|
7
|
|
Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря;
|
ѻ҆́нъ бо, не сꙋ́щꙋ є҆мꙋ̀ земледѣ́лцꙋ, нижѐ нꙋ́дѧщаго є҆го̀ и҆мѣ́ѧй, нижѐ под̾ влады́кою сы́й,
|
|
8
|
8
|
|
але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.]
|
гото́витъ въ жа́твꙋ пи́щꙋ и҆ мно́гое въ лѣ́то твори́тъ оу҆гото́ванїе. И҆лѝ и҆дѝ ко пчелѣ̀ и҆ оу҆вѣ́ждь, ко́ль дѣ́лателница є҆́сть, дѣ́ланїе же ко́ль честно́е твори́тъ: є҆ѧ́же трꙋдѡ́въ ца́рїе и҆ прості́и во здра́вїе оу҆потреблѧ́ютъ, люби́ма же є҆́сть всѣ́ми и҆ сла́вна: а҆́ще си́лою и҆ немощна̀ сꙋ́щи, (но) премꙋ́дростїю почте́на произведе́сѧ.
|
|
9
|
9
|
|
Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого?
|
Доко́лѣ, ѽ, лѣни́ве, лежи́ши; когда́ же ѿ сна̀ воста́неши;
|
|
10
|
10
|
|
Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш:
|
Ма́лѡ оу҆́бѡ спи́ши, ма́лѡ же сѣди́ши, ма́лѡ же дре́млеши, ма́лѡ же ѡ҆б̾е́млеши пє́рси рꙋка́ма:
|
|
11
|
11
|
|
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]
|
пото́мъ же на́йдетъ тебѣ̀ а҆́ки ѕо́лъ пꙋ́тникъ оу҆бо́жество: скꙋ́дость же а҆́ки благі́й тече́цъ. А҆́ще же не лѣни́въ бꙋ́деши, прїи́детъ ꙗ҆́кѡ и҆сто́чникъ жа́тва твоѧ̀, скꙋ́дость же а҆́ки ѕлы́й тече́цъ (ѿ тебє̀) ѿбѣжи́тъ.
|
|
12
|
12
|
|
Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами,
|
Мꙋ́жъ безꙋ́менъ и҆ законопрестꙋ́пный хо́дитъ въ пꙋти̑ не бла̑ги:
|
|
13
|
13
|
|
моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми;
|
то́й же намиза́етъ ѻ҆́комъ и҆ зна́менїе дае́тъ ного́ю, оу҆чи́тъ же помава́нїемъ пе́рстѡвъ.
|
|
14
|
14
|
|
підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат.
|
Развраще́нно же се́рдце кꙋе́тъ ѕла̑ѧ: на всѧ́кое вре́мѧ таковы́й мѧте́жы составлѧ́етъ гра́дꙋ.
|
|
15
|
15
|
|
Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення.
|
Сегѡ̀ ра́ди внеза́пꙋ прихо́дитъ є҆мꙋ̀ поги́бель, разсѣче́нїе и҆ сокрꙋше́нїе неисцѣ́льное.
|
|
16
|
16
|
|
Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його:
|
Ꙗ҆́кѡ ра́дꙋетсѧ ѡ҆ всѣ́хъ, и҆̀хже ненави́дитъ бг҃ъ, сокрꙋша́етсѧ же за нечистотꙋ̀ дꙋшѝ:
|
|
17
|
17
|
|
очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну,
|
ѻ҆́ко досади́телѧ, ѧ҆зы́къ непра́ведный, рꙋ́цѣ пролива́ющѧ кро́вь првⷣнагѡ,
|
|
18
|
18
|
|
серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства,
|
и҆ се́рдце кꙋю́щее мы̑сли ѕлы̑, и҆ но́зѣ тща́щыѧсѧ ѕло̀ твори́ти потребѧ́тсѧ.
|
|
19
|
19
|
|
лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.
|
Разжиза́етъ лжы̀ свидѣ́тель непра́веденъ и҆ насыла́етъ сꙋды̀ посредѣ̀ бра́тїй.
|
|
20
|
20
|
|
Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;
|
Сы́не, хранѝ зако́ны ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ не ѿри́ни наказа̑нїѧ ма́тере твоеѧ̀:
|
|
21
|
21
|
|
нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою.
|
навѧжи́ же ѧ҆̀ на твою̀ дꙋ́шꙋ прⷭ҇нѡ и҆ ѡ҆бѧжѝ и҆̀хъ ѡ҆ твое́й вы́и.
|
|
22
|
22
|
|
Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою:
|
Є҆гда̀ хо́диши, водѝ ю҆̀, и҆ съ тобо́ю да бꙋ́детъ: є҆гда́ же спи́ши, да храни́тъ тѧ̀, да востаю́щꙋ тѝ глаго́летъ съ тобо́ю.
|
|
23
|
23
|
|
бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя,
|
Занѐ свѣти́лникъ за́повѣдь зако́на и҆ свѣ́тъ, и҆ пꙋ́ть жи́зни, и҆ ѡ҆бличе́нїе, и҆ наказа́нїе,
|
|
24
|
24
|
|
щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.
|
є҆́же сохрани́ти тѧ̀ ѿ жены̀ мꙋжа́ты и҆ ѿ наважде́нїѧ ѧ҆зы́ка чꙋжда́гѡ.
|
|
25
|
25
|
|
Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми;
|
Сы́не, да не побѣди́тъ тѧ̀ добро́ты по́хоть, нижѐ оу҆ловле́нъ бꙋ́ди твои́ма ѻ҆чи́ма, нижѐ да совосхи́тишисѧ вѣ́ждами є҆ѧ̀.
|
|
26
|
26
|
|
тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.
|
Цѣна́ бо блꙋдни́цы, є҆ли́ка є҆ди́нагѡ хлѣ́ба: жена́ же мꙋже́й честны̑ѧ дꙋ́шы оу҆ловлѧ́етъ.
|
|
27
|
27
|
|
Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?
|
Ввѧ́жетъ ли кто̀ ѻ҆́гнь въ нѣ̑дра, ри́зъ же (свои́хъ) не сожже́тъ ли;
|
|
28
|
28
|
|
Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх?
|
И҆лѝ ходи́ти кто̀ бꙋ́детъ на оу҆́глїехъ ѻ҆́гненныхъ, но́гъ же не сожже́тъ ли;
|
|
29
|
29
|
|
Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини.
|
Та́кѡ вше́дый къ женѣ̀ мꙋжа́тѣй не без̾ вины̀ бꙋ́детъ, нижѐ всѧ́къ прикаса́йсѧ є҆́й.
|
|
30
|
30
|
|
Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
|
Не ди́вно, а҆́ще кто̀ ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ крады́й: кра́детъ бо, да насы́титъ дꙋ́шꙋ свою̀ а҆́лчꙋщꙋю:
|
|
31
|
31
|
|
але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого.
|
а҆́ще же ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ, возда́стъ седмери́цею, и҆ всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ своѧ̑ да́въ, и҆зба́витъ себѐ.
|
|
32
|
32
|
|
Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це:
|
Прелюбодѣ́й же за скꙋ́дость оу҆ма̀ поги́бель дꙋшѝ свое́й содѣва́етъ,
|
|
33
|
33
|
|
побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться,
|
болѣ̑зни же и҆ безче́стїе понесе́тъ: поноше́нїе же є҆гѡ̀ не загла́дитсѧ во вѣ́къ:
|
|
34
|
34
|
|
тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,
|
и҆спо́лнена бо ре́вности ꙗ҆́рость мꙋ́жа є҆ѧ̀: не пощади́тъ въ де́нь сꙋда̀,
|
|
35
|
35
|
|
не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.
|
не и҆змѣни́тъ ни є҆ди́ною цѣно́ю вражды̀, нижѐ разрѣши́тсѧ мно́гими дармѝ.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.