Глава 6
|
Главa ѕ7
|
1
|
1
|
Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, — | Сhне, ѓще поручи1шисz за твоего2 дрyга, предaси твою2 рyку врагY. |
2
|
2
|
ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх. | Сёть бо крэпкA мyжу свои2 ўстнЁ, и3 плэнsетсz ўстнaми свои1хъ ќстъ. |
3
|
3
|
Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого; | Твори2, сhне, ±же ѓзъ заповёдую ти2, и3 спасaйсz: и4деши бо въ рyцэ ѕлhхъ за твоего2 дрyга: бyди не њслабэвaz, поwщрsй же и3 твоего2 дрyга, є3г0же и3споручи1лъ є3си2. |
4
|
4
|
не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм; | Не дaждь снA твои1ма nчи1ма, нижE да воздрeмлеши твои1ма вёждома, |
5
|
5
|
рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова. | да спасeшисz ѓки сeрна t тенeтъ и3 ћкw пти1ца t сёти. |
6
|
6
|
Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. | И#ди2 ко мрaвію, q, лэни1ве, и3 поревнyй ви1дэвъ пути6 є3гw2, и3 бyди џнагw мудрёйшій: |
7
|
7
|
Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; | џнъ бо, не сyщу є3мY земледёлцу, нижE нyдzщаго є3го2 и3мёzй, нижE под8 владhкою сhй, |
8
|
8
|
але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.] | гот0витъ въ жaтву пи1щу и3 мн0гое въ лёто твори1тъ ўгот0ваніе. И#ли2 и3ди2 ко пчелЁ и3 ўвёждь, к0ль дёлателница є4сть, дёланіе же к0ль честн0е твори1тъ: є3sже трудHвъ цaріе и3 простjи во здрaвіе ўпотреблsютъ, люби1ма же є4сть всёми и3 слaвна: ѓще си1лою и3 немощнA сyщи, (но) премyдростію почтeна произведeсz. |
9
|
9
|
Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? | Док0лэ, q, лэни1ве, лежи1ши; когдa же t снA востaнеши; |
10
|
10
|
Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: | Мaлw ќбw спи1ши, мaлw же сэди1ши, мaлw же дрeмлеши, мaлw же њб8eмлеши пє1рси рукaма: |
11
|
11
|
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.] | пот0мъ же нaйдетъ тебЁ ѓки ѕ0лъ пyтникъ ўб0жество: скyдость же ѓки благjй течeцъ. Ѓще же не лэни1въ бyдеши, пріи1детъ ћкw и3ст0чникъ жaтва твоS, скyдость же ѓки ѕлhй течeцъ (t тебє2) tбэжи1тъ. |
12
|
12
|
Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами, | Мyжъ безyменъ и3 законопрестyпный х0дитъ въ пути6 не бл†ги: |
13
|
13
|
моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми; | т0й же намизaетъ џкомъ и3 знaменіе даeтъ ног0ю, ўчи1тъ же помавaніемъ пeрстwвъ. |
14
|
14
|
підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат. | Развращeнно же сeрдце куeтъ ѕл†z: на всsкое врeмz таковhй мzтeжы составлsетъ грaду. |
15
|
15
|
Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення. | Сегw2 рaди внезaпу прих0дитъ є3мY поги1бель, разсэчeніе и3 сокрушeніе неисцёльное. |
16
|
16
|
Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його: | Ћкw рaдуетсz њ всёхъ, и5хже ненави1дитъ бGъ, сокрушaетсz же за нечистотY души2: |
17
|
17
|
очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну, | џко досади1телz, љзhкъ непрaведный, рyцэ проливaющz кр0вь првdнагw, |
18
|
18
|
серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства, | и3 сeрдце кую1щее мы6сли ѕлы6, и3 н0зэ тщaщыzсz ѕло2 твори1ти потребsтсz. |
19
|
19
|
лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами. | Разжизaетъ лжы2 свидётель непрaведенъ и3 насылaетъ суды2 посредЁ брaтій. |
20
|
20
|
Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї; | Сhне, храни2 зак0ны nтцA твоегw2 и3 не tри1ни наказ†ніz мaтере твоеS: |
21
|
21
|
нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою. | навzжи1 же | на твою2 дyшу пrнw и3 њбzжи2 и5хъ њ твоeй вhи. |
22
|
22
|
Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою: | Е#гдA х0диши, води2 ю5, и3 съ тоб0ю да бyдетъ: є3гдa же спи1ши, да храни1тъ тS, да востаю1щу ти2 глаг0летъ съ тоб0ю. |
23
|
23
|
бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя, | ЗанE свэти1лникъ зaповэдь зак0на и3 свётъ, и3 пyть жи1зни, и3 њбличeніе, и3 наказaніе, |
24
|
24
|
щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої. | є4же сохрани1ти тS t жены2 мужaты и3 t наваждeніz љзhка чуждaгw. |
25
|
25
|
Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми; | Сhне, да не побэди1тъ тS добр0ты п0хоть, нижE ўловлeнъ бyди твои1ма nчи1ма, нижE да совосхи1тишисz вёждами є3S. |
26
|
26
|
тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу. | Цэнa бо блудни1цы, є3ли1ка є3ди1нагw хлёба: женa же мужeй честны6z дyшы ўловлsетъ. |
27
|
27
|
Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його? | Ввsжетъ ли кто2 џгнь въ нBдра, ри1зъ же (свои1хъ) не сожжeтъ ли; |
28
|
28
|
Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх? | И#ли2 ходи1ти кто2 бyдетъ на ќгліехъ џгненныхъ, н0гъ же не сожжeтъ ли; |
29
|
29
|
Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини. | Тaкw вшeдый къ женЁ мужaтэй не без8 вины2 бyдетъ, нижE всsкъ прикасaйсz є4й. |
30
|
30
|
Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний; | Не ди1вно, ѓще кто2 ћтъ бyдетъ крадhй: крaдетъ бо, да насhтитъ дyшу свою2 ѓлчущую: |
31
|
31
|
але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого. | ѓще же ћтъ бyдетъ, воздaстъ седмери1цею, и3 вс‰ и3мBніz сво‰ дaвъ, и3збaвитъ себE. |
32
|
32
|
Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це: | Прелюбодёй же за скyдость ўмA поги1бель души2 своeй содэвaетъ, |
33
|
33
|
побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться, | болBзни же и3 безчeстіе понесeтъ: поношeніе же є3гw2 не заглaдитсz во вёкъ: |
34
|
34
|
тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти, | и3сп0лнена бо рeвности ћрость мyжа є3S: не пощади1тъ въ дeнь судA, |
35
|
35
|
не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари. | не и3змэни1тъ ни є3ди1ною цэн0ю вражды2, нижE разрэши1тсz мн0гими дарми2. |