|
Глава 7
|
Глава́ з҃
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, — і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.] | Сы́не, хранѝ моѧ̑ словеса̀, моѧ̑ же за́пѡвѣди скры́й оу҆ себє̀. Сы́не, чтѝ гдⷭ҇а, и҆ оу҆крѣпи́шисѧ: кромѣ́ же є҆гѡ̀ не бо́йсѧ и҆но́гѡ. |
|
2
|
2
|
| Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх. | Хранѝ моѧ̑ за́пѡвѣди, и҆ поживе́ши, словеса́ же моѧ̑ ꙗ҆́кѡ зѣ̑ницы ѻ҆́чїю: |
|
3
|
3
|
| Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого. | ѡ҆бложи́ же и҆́ми твоѧ̑ пе́рсты, напиши́ же ѧ҆̀ на скрижа́ли се́рдца твоегѡ̀. |
|
4
|
4
|
| Скажи мудрості: «ти сестра моя!» і розум назви рідним твоїм, | Нарцы̀ премꙋ́дрость сестрꙋ̀ тебѣ̀ бы́ти, ра́зꙋмъ же зна́емь сотворѝ тебѣ̀, |
|
5
|
5
|
| щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої. | да тѧ̀ соблюде́тъ ѿ жены̀ чꙋжді́ѧ и҆ лꙋка́выѧ, а҆́ще тѧ̀ словесы̀ льсти́выми ѡ҆блага́ти на́чнетъ: |
|
6
|
6
|
| Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої, | ѻ҆ко́нцемъ бо и҆з̾ до́мꙋ своегѡ̀ на пꙋти̑ прини́чꙋщи, |
|
7
|
7
|
| і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака, | є҆го́же а҆́ще оу҆́зритъ ѿ безꙋ́мныхъ ча̑дъ ю҆́ношꙋ скꙋдоꙋ́мна, |
|
8
|
8
|
| який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її, | проходѧ́щаго ми́мѡ оу҆́гла въ распꙋ́тїихъ до́мꙋ є҆ѧ̀ |
|
9
|
9
|
| у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці. | и҆ глаго́лющаго въ те́мный ве́черъ, є҆гда̀ оу҆покое́нїе бꙋ́детъ нощно́е и҆ мра́чное: |
|
10
|
10
|
| І ось — назустріч йому жінка, в убранні блудниці, з підступним серцем, | жена́ же срѧ́щетъ є҆го̀, зра́къ и҆мꙋ́щи прелюбодѣ́йничь, ꙗ҆́же твори́тъ ю҆́ныхъ пари́ти сердца́мъ: воскри́лена же є҆́сть и҆ блꙋ́дна, |
|
11
|
11
|
| галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її: | въ домꙋ́ же не почива́ютъ но́зѣ є҆ѧ̀: |
|
12
|
12
|
| то на вулиці, то на площах, і біля кожного рогу чинить вона кови. | вре́мѧ бо нѣ́кое внѣ̀ глꙋми́тсѧ, вре́мѧ же на распꙋ́тїихъ при всѧ́цѣмъ оу҆́глѣ присѣди́тъ: |
|
13
|
13
|
| Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому: | пото́мъ є҆́мши лобза́етъ є҆го̀, безстꙋ́днымъ же лице́мъ рече́тъ къ немꙋ̀: |
|
14
|
14
|
| «мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої; | же́ртва ми́рна мѝ є҆́сть, дне́сь воздаю̀ ѡ҆бѣ́ты моѧ̑: |
|
15
|
15
|
| тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і — знайшла тебе; | сегѡ̀ ра́ди и҆зыдо́хъ въ срѣ́тенїе тебѣ̀, жела́ющи лица̀ твоегѡ̀, ѡ҆брѣто́хъ тѧ̀: |
|
16
|
16
|
| килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими; | простира́лами покры́хъ ѻ҆́дръ мо́й, ковра́ми же сꙋгꙋ́быми постла́хъ, и҆̀же ѿ є҆гѵ́пта, |
|
17
|
17
|
| спальню мою напахтила смирною, алое і корицею; | шафра́номъ посы́пахъ ло́же моѐ и҆ до́мъ мо́й кори́цею: |
|
18
|
18
|
| зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю, | прїидѝ и҆ наслади́мсѧ любвѐ да́же до оу҆́тра, грѧдѝ и҆ повалѧ́емсѧ въ по́хоти: |
|
19
|
19
|
| тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу; | нѣ́сть бо мꙋ́жа моегѡ̀ въ домꙋ̀, ѿи́де въ пꙋ́ть дале́че, |
|
20
|
20
|
| гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя». | дово́лнѡ сребра̀ взѧ̀ съ собо́ю, по мно́гихъ дне́хъ возврати́тсѧ въ до́мъ сво́й. |
|
21
|
21
|
| Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним. | И҆ прельстѝ є҆го̀ мно́гою бесѣ́дою, тене́тами же оу҆сте́нъ (въ блꙋ́дъ) привлечѐ є҆го̀. |
|
22
|
22
|
| Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес — на ланцюг,] і як олень — на постріл, | Ѻ҆́нъ же а҆́бїе послѣ́дова є҆́й ѡ҆б̾юро́дѣвъ, и҆ ꙗ҆́коже во́лъ на заколе́нїе веде́тсѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ пе́съ на оу҆́зы, |
|
23
|
23
|
| доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони — на погибель її. | и҆лѝ ꙗ҆́кѡ є҆ле́нь оу҆ѧ́звленъ стрѣло́ю въ ꙗ҆́тра: и҆ спѣши́тъ ꙗ҆́кѡ пти́ца въ сѣ́ть, не вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ на дꙋ́шꙋ свою̀ тече́тъ. |
|
24
|
24
|
| Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх. | Нн҃ѣ оу҆̀бо, сы́не, послꙋ́шай менѐ и҆ внима́й глаго́лѡмъ оу҆́стъ мои́хъ, |
|
25
|
25
|
| Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її, | да не оу҆клони́тсѧ въ пꙋти̑ є҆ѧ̀ се́рдце твоѐ, |
|
26
|
26
|
| тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею: | и҆ да не прельсти́шисѧ въ стезѧ́хъ є҆ѧ̀: мно́гихъ бо оу҆ѧзви́вши низве́рже, и҆ безчи́сленни сꙋ́ть, и҆̀хже оу҆би́ла є҆́сть: |
|
27
|
27
|
| дім її — дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти. | пꙋтїѐ а҆́дѡвы до́мъ є҆ѧ̀, низводѧ́щїи въ сокрѡ́вища смє́ртнаѧ. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.