|
Глава 7
|
Глава́ з҃
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, — і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.]
|
Сы́не, хранѝ моѧ̑ словеса̀, моѧ̑ же за́пѡвѣди скры́й оу҆ себє̀. Сы́не, чтѝ гдⷭ҇а, и҆ оу҆крѣпи́шисѧ: кромѣ́ же є҆гѡ̀ не бо́йсѧ и҆но́гѡ.
|
|
2
|
2
|
|
Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх.
|
Хранѝ моѧ̑ за́пѡвѣди, и҆ поживе́ши, словеса́ же моѧ̑ ꙗ҆́кѡ зѣ̑ницы ѻ҆́чїю:
|
|
3
|
3
|
|
Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого.
|
ѡ҆бложи́ же и҆́ми твоѧ̑ пе́рсты, напиши́ же ѧ҆̀ на скрижа́ли се́рдца твоегѡ̀.
|
|
4
|
4
|
|
Скажи мудрості: «ти сестра моя!» і розум назви рідним твоїм,
|
Нарцы̀ премꙋ́дрость сестрꙋ̀ тебѣ̀ бы́ти, ра́зꙋмъ же зна́емь сотворѝ тебѣ̀,
|
|
5
|
5
|
|
щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої.
|
да тѧ̀ соблюде́тъ ѿ жены̀ чꙋжді́ѧ и҆ лꙋка́выѧ, а҆́ще тѧ̀ словесы̀ льсти́выми ѡ҆блага́ти на́чнетъ:
|
|
6
|
6
|
|
Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої,
|
ѻ҆ко́нцемъ бо и҆з̾ до́мꙋ своегѡ̀ на пꙋти̑ прини́чꙋщи,
|
|
7
|
7
|
|
і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака,
|
є҆го́же а҆́ще оу҆́зритъ ѿ безꙋ́мныхъ ча̑дъ ю҆́ношꙋ скꙋдоꙋ́мна,
|
|
8
|
8
|
|
який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її,
|
проходѧ́щаго ми́мѡ оу҆́гла въ распꙋ́тїихъ до́мꙋ є҆ѧ̀
|
|
9
|
9
|
|
у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці.
|
и҆ глаго́лющаго въ те́мный ве́черъ, є҆гда̀ оу҆покое́нїе бꙋ́детъ нощно́е и҆ мра́чное:
|
|
10
|
10
|
|
І ось — назустріч йому жінка, в убранні блудниці, з підступним серцем,
|
жена́ же срѧ́щетъ є҆го̀, зра́къ и҆мꙋ́щи прелюбодѣ́йничь, ꙗ҆́же твори́тъ ю҆́ныхъ пари́ти сердца́мъ: воскри́лена же є҆́сть и҆ блꙋ́дна,
|
|
11
|
11
|
|
галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її:
|
въ домꙋ́ же не почива́ютъ но́зѣ є҆ѧ̀:
|
|
12
|
12
|
|
то на вулиці, то на площах, і біля кожного рогу чинить вона кови.
|
вре́мѧ бо нѣ́кое внѣ̀ глꙋми́тсѧ, вре́мѧ же на распꙋ́тїихъ при всѧ́цѣмъ оу҆́глѣ присѣди́тъ:
|
|
13
|
13
|
|
Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому:
|
пото́мъ є҆́мши лобза́етъ є҆го̀, безстꙋ́днымъ же лице́мъ рече́тъ къ немꙋ̀:
|
|
14
|
14
|
|
«мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої;
|
же́ртва ми́рна мѝ є҆́сть, дне́сь воздаю̀ ѡ҆бѣ́ты моѧ̑:
|
|
15
|
15
|
|
тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і — знайшла тебе;
|
сегѡ̀ ра́ди и҆зыдо́хъ въ срѣ́тенїе тебѣ̀, жела́ющи лица̀ твоегѡ̀, ѡ҆брѣто́хъ тѧ̀:
|
|
16
|
16
|
|
килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими;
|
простира́лами покры́хъ ѻ҆́дръ мо́й, ковра́ми же сꙋгꙋ́быми постла́хъ, и҆̀же ѿ є҆гѵ́пта,
|
|
17
|
17
|
|
спальню мою напахтила смирною, алое і корицею;
|
шафра́номъ посы́пахъ ло́же моѐ и҆ до́мъ мо́й кори́цею:
|
|
18
|
18
|
|
зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю,
|
прїидѝ и҆ наслади́мсѧ любвѐ да́же до оу҆́тра, грѧдѝ и҆ повалѧ́емсѧ въ по́хоти:
|
|
19
|
19
|
|
тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу;
|
нѣ́сть бо мꙋ́жа моегѡ̀ въ домꙋ̀, ѿи́де въ пꙋ́ть дале́че,
|
|
20
|
20
|
|
гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя».
|
дово́лнѡ сребра̀ взѧ̀ съ собо́ю, по мно́гихъ дне́хъ возврати́тсѧ въ до́мъ сво́й.
|
|
21
|
21
|
|
Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним.
|
И҆ прельстѝ є҆го̀ мно́гою бесѣ́дою, тене́тами же оу҆сте́нъ (въ блꙋ́дъ) привлечѐ є҆го̀.
|
|
22
|
22
|
|
Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес — на ланцюг,] і як олень — на постріл,
|
Ѻ҆́нъ же а҆́бїе послѣ́дова є҆́й ѡ҆б̾юро́дѣвъ, и҆ ꙗ҆́коже во́лъ на заколе́нїе веде́тсѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ пе́съ на оу҆́зы,
|
|
23
|
23
|
|
доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони — на погибель її.
|
и҆лѝ ꙗ҆́кѡ є҆ле́нь оу҆ѧ́звленъ стрѣло́ю въ ꙗ҆́тра: и҆ спѣши́тъ ꙗ҆́кѡ пти́ца въ сѣ́ть, не вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ на дꙋ́шꙋ свою̀ тече́тъ.
|
|
24
|
24
|
|
Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх.
|
Нн҃ѣ оу҆̀бо, сы́не, послꙋ́шай менѐ и҆ внима́й глаго́лѡмъ оу҆́стъ мои́хъ,
|
|
25
|
25
|
|
Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її,
|
да не оу҆клони́тсѧ въ пꙋти̑ є҆ѧ̀ се́рдце твоѐ,
|
|
26
|
26
|
|
тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею:
|
и҆ да не прельсти́шисѧ въ стезѧ́хъ є҆ѧ̀: мно́гихъ бо оу҆ѧзви́вши низве́рже, и҆ безчи́сленни сꙋ́ть, и҆̀хже оу҆би́ла є҆́сть:
|
|
27
|
27
|
|
дім її — дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти.
|
пꙋтїѐ а҆́дѡвы до́мъ є҆ѧ̀, низводѧ́щїи въ сокрѡ́вища смє́ртнаѧ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.