|
Глава 13
|
Глvа, г~і”
|
|
1
|
1
|
|
Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього.
|
Касая'ся пеклњ ѓ^черниTся, и^ ѓ^бща'яся гордомђ точенᲆ е^мђ бђдеT”
|
|
2
|
2
|
|
Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе.
|
Бремене па'че себе не въꙁдвижи, и^ крњпльшђ и^ богатњ'ишђ себе` не ѓ^бща'ися”
|
|
3
|
3
|
|
Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється.
|
Кое' причастїе горнъцђ с котломъ, то'и б^о прираꙁится и то'и сᲆкрђшиTся”
|
|
4
|
4
|
|
Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує.
|
бога'тыи ѓ^би'дђ тво'ритъ и^ се'и прираꙁгнњва'ется, ни'щїи б^о ѓ^би'димыи самъ примолиTся.
|
|
5
|
5
|
|
Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе.
|
а^ще ключимъ бђ'деши кђе^тъ на' тя, а^ще лишенъ бђдеши ѓ^ста'витъ т^я.
|
|
6
|
6
|
|
Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме.
|
а^ще л^и и%маши поживеT с тобо'ю, і^ и^стощитъ т^я и^ самъ не поболитъ.
|
|
7
|
7
|
|
Має він у тобі потребу, — буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?»
|
а^ще требњ бђдетъ т^и эTльститъ т^я и^ въсмње^тъ ти ся, и^ да'сть т^и надеждђ въꙁ#гл~етъ т^и до'брњ”
|
|
8
|
8
|
|
Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе.
|
И$ речеT т^и е%сть л^и ти` чт^о требњ, и^ посрамиT т^я бра'шномъ свои^мъ, до'ндеже и^стощитъ т^я два'щи и^ли трищи. и^ напослњдок# порђга'етъ ти ся,
|
|
9
|
9
|
|
Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі з тобою.
|
потоM ѓ^ꙁриT т^я и^ ѓ^ста'витъ т^я, и^ главо'ю свое'ю покива'етъ на' тя”
|
|
10
|
10
|
|
Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим
|
Внима'и и^ не ꙁаблђди,
|
|
11
|
11
|
|
і не бути приниженим у твоїх веселощах.
|
да не смиришися въ веселїи свое^мъ”
|
|
12
|
12
|
|
Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе.
|
Є$гда` т^я си'лныи приꙁовеT эTстђпа'и, и^ толи'ко паq приꙁовеT т^я.
|
|
13
|
13
|
|
Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе.
|
не напада'и да не эTринешися, и^ не ста'и эTдалече да не ꙁабвеn бђдеши.
|
|
14
|
14
|
|
Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе.
|
не належи ра'венъ бы'ти с ниM, и^ не вњрђи множа'ишимᲆ словесемъ е^го. мно'гою бе'сњдою и^скђситъ т^я, и^ ја%ко смњя'ся и^спыта'етъ т^я”
|
|
15
|
15
|
|
Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут.
|
БеZмлsтивъ е^сть не съблюда'яи словеs, и^ не пощадитъ ѓ^слабити ѓ^ зло'бњ и^ ѓ^ ё'заX”
|
|
16
|
16
|
|
Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм.
|
Съблюди и^ внима'и ѕᲇло, ја%ко с паденїемъ свои^мъ хо'диши”
|
|
17
|
17
|
|
Почувши це уві сні твоєму, не засинай.
|
|
|
18
|
18
|
|
У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє.
|
|
|
19
|
19
|
|
Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина — ближнього свого.
|
Всяко животно лю'битъ подобнаго себњ, и^ всякъ чл~къ и^скреняго свое^го”
|
|
20
|
20
|
|
Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі.
|
Всяка пло'ть по родђ ся сᲆбира'етъ, и подобнњмъ себњ прилепиTся мђжъ”
|
|
21
|
21
|
|
Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим.
|
Ка'я ѓ^бщина во'лкђ съ а%гнецемъ, та'коже и^ грњшникђ съ бл~говњрнымъ”
|
|
22
|
22
|
|
Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним?
|
Кїи ми'ръ ё^е'нᲇ съ ўом#, и^ кїи ми'ръ бога'томђ съ ё^бо'гимъ”
|
|
23
|
23
|
|
Ловитва у левів — дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні.
|
Ловъ львовъ ѓ^нагри въ пђсты'ни, та'коже па'жити бога'тымъ ё^богїи”
|
|
24
|
24
|
|
Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний.
|
Мерзоко го'рдомђ смиренїе, сице мерꙁокъ бога'томђ ни'щїи.
|
|
25
|
25
|
|
Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями.
|
богаT колњ'бляся ё^твержае^тся дрђги, ё^богїи же спадеся прирњянъ бђдетъ дрђ'ги”
|
|
26
|
26
|
|
Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його.
|
Бога'тђ сᲆблажньшђся мно'ѕи застђпници гл~аша, и^ꙁреченная и^ ѓ^правда'ша е^го.
|
|
27
|
27
|
|
Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають.
|
ё^богїи же сᲆблаꙁнися и^ припретиша е^мђ, и^ꙁвњща ра'ꙁђмъ и^ не даша е^мђ мњста”
|
|
28
|
28
|
|
Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар;
|
Бога'тыи воꙁᲆгл~а и^ вс^и ё^молча'ша, и^ слово е^го възнесоша до ѓ^блакъ”
|
|
29
|
29
|
|
заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його.
|
Оу^богїи воꙁъгл~а и^ вс^и рњша кт^о сеи е^сть, а^ще преTкнется пакы воꙁвратятъ и&.
|
|
30
|
30
|
|
Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого.
|
добро` е^сть богаTство в немже нњсть грᲇха, и^ паки ꙁл^о е^сть нищета въ ё^стXњ нечестивыхъ.
|
|
31
|
31
|
|
Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе.
|
срDце чл~ческо и^ꙁмњня'етᲆ лице свое, любо на добро` любо на ꙁло`.
|
|
32
|
32
|
|
Ознака серця у щасті — обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням.
|
слњдъ сръдеченъ въ добрњ лице` тихо, и^ꙁъѓ^брњтенїе приTчеи послђшанїя съ трђдомъ”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.