|
Глава 14
|
Глvа, д~і”
|
|
1
|
1
|
|
Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха.
|
Блж~енъ мђж'ъ и^же не съблазни'тся ё^стна'ма свои^ма, и^ не ё^мили'ся в# печа'ли грњха.
|
|
2
|
2
|
|
Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї.
|
бл~женъ е^мђже не ꙁазрᲇ дш~а е^го, і^ и'же не спаде эT наде'жди свое^я.
|
|
3
|
3
|
|
Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій?
|
мђж'еви хђ'лнђ не лњ'по е^сть бога'т#ство, и^ чл~кђ ꙁави'дливђ не лњ'по е^сть ѓ^но”
|
|
4
|
4
|
|
Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші.
|
Сᲆбира'яи б^о дш~а своя и%нњмъ събира'етъ, и^ въ добрњ е^го и^нїи насладя'тся”
|
|
5
|
5
|
|
Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого.
|
И$же себњ ѕоl комђ до'бръ бђ'детъ, и^ не въꙁвеселиTся въ все'мъ и^мњ'нїи свое^мъ”
|
|
6
|
6
|
|
Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її.
|
ꙁаꙁри'вомђ себњ нњсть ꙁлњ'иша, и^ с^е възда'нїе ꙁло'бы е^го”
|
|
7
|
7
|
|
Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє.
|
А$ще и^ добро тво'ритъ в ꙁабы'тїи тво'ритъ, и^ на послњ'дь и^ꙁнесе'тъ ꙁло'бђ свою”
|
|
8
|
8
|
|
Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами.
|
Лђка'въ е^сть завидя'и ѓ%комъ, и^ эTвраща'яи лице и^ преꙁряи дш~а”
|
|
9
|
9
|
|
Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу.
|
ѓ%ко лихои%мца не насыща'ется ча'сти, и^ ѓбида лђка'ва и^з#сђша'етъ дш~ђ”
|
|
10
|
10
|
|
Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість.
|
ѓ%ко лђка'во зави'дливо и^ ѓ^ хлњбњ, и^ на трапе'ꙁњ е^го скђденъ”
|
|
11
|
11
|
|
Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось.
|
Ча'до ја%коже и%маши добро твори себњ, и^ приноше'нїя гв~и досто'ино принеси”
|
|
12
|
12
|
|
Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі:
|
Помяни ја%ко смр~ть не ꙁамедлитъ, и^ завњтъ а^довъ не показа'нъ т^и быs”
|
|
13
|
13
|
|
перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому.
|
даже не ё^мерши т^ы добро сътвори дрђ'гђ, и по крњ'пости свое^и простри и^ да'жDь е^мђ.
|
|
14
|
14
|
|
Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе.
|
не лиши'ся эT дн~е добра, и^ ча'сть жела'нїя бл~га да не пре'идетъ тебе”
|
|
15
|
15
|
|
Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом?
|
Не и%нњмъ л^и ѓ^ста'виши притяжа'нїя твоя и^ трђды твоа. вᲆ раздњле'нїе жре'бїа
|
|
16
|
16
|
|
Давай і приймай, і утішай душу твою,
|
да'ждь и^ вᲆзми, и^ просвњти дш~ђ свою,
|
|
17
|
17
|
|
бо у пеклі не можна знайти утіх.
|
ја%ко нњсть въ а%дњ и^ска'ти пи'ща”
|
|
18
|
18
|
|
Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш».
|
Вся'ка плоT ја%ко ри'за ѓ^бет#ша'етъ, завњтъ б^о эT вњка смр~тїю ё^моря'етъ.
|
|
19
|
19
|
|
Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується.
|
ЈА/ко ли'стъ расплоща'яся на древњ частњ, ѓ%въ ё^бо спадаетᲆ дрђгїи прозябаеT” та'коже и^ ро'дъ пло'ти и^ кро'ви. ѓ%въ ё^мира'етъ ѓ%въ же роди'тся.
|
|
20
|
20
|
|
Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.
|
вся'ко дњ'ло гнїю'ще прехо'дитᲆ, и^ дњ'лаяи с ни'мъ эTидетъ”
|
|
21
|
21
|
|
Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому.
|
Бл~женъ мђж'ъ и^же ё%мретъ въ премDђрости, і^ и'же въ ра'зђмњ свое^мъ препи'рается”
|
|
22
|
22
|
|
Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її.
|
Размышля'а пђти е^я въ срDцы своеM, и^ въ сокро'вищихъ е^я` разђмњеTся”
|
|
23
|
23
|
|
Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її.
|
И$зыди въ слњдъ е^я` ја%ко слњдникъ и^ на пђтњхъ е^я` присяди”
|
|
24
|
24
|
|
Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її.
|
Принича'я скво'ѕњ ѓ^ко'нце е^я`, и^ на две'рехъ е^я` спослђша'и”
|
|
25
|
25
|
|
Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ.
|
ѓ^бита'яи близъ до'мђ е^я`, и^ въбїет# ко'лъ въ стњнђ е^я`” Поста'ви скљ=нїю свою въскра'и е^я`, и^ ѓ^битаеT въ ѓ^би'тели бл~гиX”
|
|
26
|
26
|
|
Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її.
|
Положи'тъ ча'да своя въ покро'вњ е^я, и^ поD вњтми е^я` въдво'рится”
|
|
27
|
27
|
|
Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.
|
Покры'ется е^ю эT зно'я, и^ въ сла'вњ ея` ѓ^бита'ти бђдетъ”
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.