|
Глава 36
|
Глvа, л~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь,
|
Помилђи н^ы влDко б~е всњхъ и^ възри,
|
|
2
|
2
|
|
і наведи на всі народи страх Твій.
|
и^ наложи стра'хъ твои на вся ја^зы'ки.
|
|
3
|
3
|
|
Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою.
|
въꙁдви'гни рђ'кђ твою на ја^зы'ки тђжда, и^ да ё^ꙁрятъ си'лђ твою”
|
|
4
|
4
|
|
Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, —
|
ЈА/коже преD ни'ми ѓ^ст~ися в насъ, та'коже преD на'ми възвели'чися на ни'х#.
|
|
5
|
5
|
|
і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи.
|
и^ да позна'ютъ т^я, ја%коже и^ м^ы поꙁна'хомъ тя. ја%ко нњсть б~а ра'звње тебе г~и”
|
|
6
|
6
|
|
Віднови знамення і сотвори нові чудеса;
|
ѓ^бнови зна'менїа, и^ ꙁмњни чюдеса,
|
|
7
|
7
|
|
прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів;
|
просла'ви рђ'кђ и^ деснђ'ю мы'шцю твою” Въꙁдви'гни ја%рость и^ꙁлњи гнњ'въ,
|
|
8
|
8
|
|
знищи супротивника і знищи ворога;
|
изми сђперника и^ сътри вра'га.
|
|
9
|
9
|
|
прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої.
|
потщи вре'мя и^ помяни ꙁаклина'нїе, и^ да и^сповњдя'тъ вели'чїа твоя”
|
|
10
|
10
|
|
Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель.
|
Гнњ'вомъ ѓ^гня поја^де'нъ бђдетъ сп~сая'ися, ѓ^злобля'ющїи лю'ди твоя да ѓ^бря'щђтъ пагђбђ.
|
|
11
|
11
|
|
Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!»
|
Съкрђши главы кн~ѕь вра'гъ на'ших# гл~ющихъ нњсть ра'ꙁвњ насъ.
|
|
12
|
12
|
|
Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку.
|
събери вся колњ'на і^а'ковля. свњтло срDце и^ бл~гоѓ^брашнњ, и^ ѓ^ ја%ди свое^и попече'тся”
|
|
13
|
13
|
|
Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком.
|
Поми'лђи люди г~и наречен#ныи` и^менемъ твои^мъ, і^и^л~ь е^гоже первенцемъ ё^подоби'лъ е^си”
|
|
14
|
14
|
|
Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого.
|
Оу^щедри граD ст~ыни твое^я і^ерsлимъ, грDа поко'ища твое^го.
|
|
15
|
15
|
|
Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій.
|
и^спо'лни сїѓ'на вꙁя'ти словеса твоя, и^ эT сла'вы свое^я лю'ди своя”
|
|
16
|
16
|
|
Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого.
|
да'ждь свњдњтельство тва'ри свое^и и^ сђщимъ эT нача'ла, и^ въꙁдви'гни пррoчествїя сђщая ѓ^ и^мени твое^мъ,
|
|
17
|
17
|
|
Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм.
|
да'жDь мꙁдђ терпя'щимъ тебе, и^ пррoцы твои вњрни бђ'дђтъ.
|
|
18
|
18
|
|
Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, —
|
послђшаи г~и мо'льбы мл~твеникъ твои^хъ. по блsгве'нїю а^а^ро'ню ѓ^ людехъ твои^хъ”
|
|
19
|
19
|
|
і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків.
|
И$ разђмњ'ютъ вс^и сђщїи на ꙁемли`, ја^ко г~ь б~ъ вњкоM.
|
|
20
|
20
|
|
Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща:
|
всяко брашно ја^сть чрево, е^сᲄь же бра'шно бра'шна добрᲇе.
|
|
21
|
21
|
|
як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві.
|
горта'нь вкђша'етъ бра'шна ло'ва, та'ко срDце раꙁђми'во словеса ло'жна”
|
|
22
|
22
|
|
Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому.
|
СрDце стропти'во да'сть печа'ль, и^ чл~къ мно'гоё^мњтель въꙁда'сть е^мђ.
|
|
23
|
23
|
|
Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща:
|
вся'каго мђжеска по'лђ прїимеT жена, е^сть же дщи дще'ре лђ'чше.
|
|
24
|
24
|
|
краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка;
|
доброта же'ньска ё^кроти'тъ лице, и^ наD все жела'нїе чл~ческо преспњетъ.
|
|
25
|
25
|
|
якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських.
|
а^ще е^сть на ја^ꙁы'цњ е^я` млsть и^ кро'тость, нњсть мђжъ е^я` точенъ сн~омᲆ чл~ческимъ”
|
|
26
|
26
|
|
Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого.
|
Приводя'и женђ начина'етъ стяжанїя, помо'щника по себњ самомᲆ столпа покою`.
|
|
27
|
27
|
|
Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись:
|
и^дњже не бђдетъ преграды расхыщено бђдеT и^мњнїе, і^ и^дњже не бђдетъ жены` воꙁдохнетъ ꙁаблђжда'я.
|
|
28
|
28
|
|
бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто?
|
кт^о бо` вњрђетъ въѓ^рђженђ раꙁбо'иникђ находя'щђ эT граD во' граD”
|
|
29
|
29
|
|
Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться.
|
Такоже и^ чл~кђ не и^мђщђ гнњзда, и^ ѓ^бита'ющђ и^деже ѓ^бвечери'тся”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.