|
Глава 49
|
Глvа, м~џ”
|
|
1
|
1
|
|
Пам’ять Іосії — як сполука фіміаму, приготована майстерністю мироварника:
|
Па'мять и^ѓ^сїева въ сложе'нїе џимїа'ма, състрое'ное дњ'ло мљ=рова'рника.
|
|
2
|
2
|
|
в усяких устах вона буде солодка, як мед, і як музика при частуванні вином.
|
въ вся'цњхъ ё^стњхъ ја%ко ме'дъ ё^слади'тся, и^ ја%ко мђсическа пњ'нїя в пи'рњ вина`.
|
|
3
|
3
|
|
Він успішно діяв у наверненні народу і знищив мерзоти беззаконня;
|
тои ё^пра'ви вся` въ ѓ^браще'нїе людїи, и^ эTя'тъ ме'рꙁость беꙁако'нїя.
|
|
4
|
4
|
|
він спрямував до Господа серце своє і у дні беззаконних утвердив благочестя.
|
и^ ё^пра'ви преD гм~ъ срDце е^го. въ дн~и беꙁако'нникъ ё^крњпи' пра'вовњрїе,
|
|
5
|
5
|
|
Крім Давида, Єзекії та Іосії, усі тяжко згрішили,
|
ра'звњ дв~да и^е^ꙁекїя і^ѓ^сїа, вс^и прегрњши'ша прегрњше'нїемъ.
|
|
6
|
6
|
|
бо залишили закон Всевишнього; царі юдейські припинилися,
|
ѓ^ста'виша б^о ꙁако'нъ вы'шняго е^гоже и^ цр~и і^ё%дови ё^клони'шася,
|
|
7
|
7
|
|
бо передали ріг свій іншим і славу свою — чужому народові.
|
да'ша б^о ро'гъ свои и%нњмъ, и^ сла'вђ свою ја^ꙁы'кђ тђждемђ”
|
|
8
|
8
|
|
Обране місто святині спалене, і вулиці його спустошені, як пророкував Єремія,
|
Пожго'ша и^ꙁбра'нъ гра'дъ ст~ыни, и ѓ^пђсти'ша пђти` е^го, рђко'ю і^е^ремїиною.
|
|
9
|
9
|
|
якого вони ображали, хоча він ще в утробі був освячений на пророка, щоб викорінювати, вражати і погубляти, так само як будувати і насаджувати.
|
ѓ^ꙁлоби'ша б^о е^го, и^ то'и въ чре'вњ сщ~енъ бы'сть пррoкъ, и^скорени'ти и^ ѓ^ꙁлоби'ти и^ погђбити, та'кожде съꙁда'ти и^ насади'ти”
|
|
10
|
10
|
|
Єзекиїль бачив явлення слави, яку Бог показав йому на херувимській колісниці;
|
І$еꙁекїиль и^же ви'дњ видњ'нїе сла'вы, ю%же покаꙁа` е^мђ въ ѓ^рђж'їи херђви'мᲆстњ”
|
|
11
|
11
|
|
він нагадував про ворогів під образом дощу і сповіщав добре тим, хто виправляв путі свої.
|
Помянђ б^о враги въ бђрњ, и^ ё^блажи'ти направля'ющиX пђть.
|
|
12
|
12
|
|
І дванадцять пророків — нехай процвітуть кості їхні на місці своїм! — утішали Якова і спасали їх вірною надією.
|
І$ ѓ^бо'юна'десяте пррoкђ да процвњтђтъ ко'сти эT мњстъ свои^хъ, ё^тњши б^о і^а'кова, и^ꙁба'вилъ я& мно'жествомъ крњ'пости”
|
|
13
|
13
|
|
Як звеличимо Зоровавеля? І він — як перстень на правій руці;
|
Ка'ко въꙁвели'чи ꙁороваве'ля, и^ сеи ја%ко печа'ть на деснњи рђцњ”
|
|
14
|
14
|
|
також Ісус, син Іоседека: вони у дні свої побудували дім і відновили святий храм Господу, призначений на вічну славу.
|
Та'кожде і^сђсᲆ сн~ъ ѓ^седе'ковъ, ја%же въ дн~и и^хъ съꙁда'ста до'мъ, и^ въꙁдвиго'ста цр~ковь ст~ђ гв~и, и^ ё^готованђ въ сла'вђ вњка”
|
|
15
|
15
|
|
Велика пам’ять і Неємії, який відбудував нам зруйновані стіни, поставив ворота і запори і відновив зруйновані доми наші.
|
І$ нее^мїи на мно'ѕњ бђ'ди па'мяT, и^ въꙁдви'гшемђ намᲆ стњ'ны паDшаа и^ поста'вльша две'ри и^ заво'ры, и^ въꙁдви'гшаго до'мђ распа'лины”
|
|
16
|
16
|
|
Не було на землі нікого зі створених, подібного до Еноха, — бо він був узятий від землі,
|
Никтоже съꙁда'нъ бы'сть та'ко ја%ко е^ноX на ꙁемли`, то'и б^о въꙁнесенъ бы'сть эT земля`”
|
|
17
|
17
|
|
і не народився такий муж, як Йосиф, глава братів, опора народу, — і кості його були вшановані.
|
І$ѓ'сифъ же бы'сть мђж'ъ во'жDь бра'тїи, и^ ё^твержDе'нїе лю'деM. и^ ко'сти е^го посњще'ны бы'ша.
|
|
18
|
18
|
|
Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище за все живе у творінні — Адам.
|
си'џъ и^ симъ прославле'на бы'ста въ чл~цXњ. и^ паче вся'кого живо'тнаго въ тва'ри а^да'мъ”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.