1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 35
|
|
|
1
|
|
| Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння. | |
|
2
|
|
| Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали. | |
|
3
|
|
| Благоугодження Господу — відступ від зла, й умилостивлення Його — відхилення від неправди. | |
|
4
|
|
| Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це — за заповіддю. | |
|
5
|
|
| Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім; | |
|
6
|
|
| жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде. | |
|
7
|
|
| З веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх; | |
|
8
|
|
| при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину. | |
|
9
|
|
| Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю, | |
|
10
|
|
| бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро. | |
|
11
|
|
| Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву, | |
|
12
|
|
| бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця: | |
|
13
|
|
| Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує; | |
|
14
|
|
| Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє. | |
|
15
|
|
| Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх? | |
|
16
|
|
| Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар. | |
|
17
|
|
| Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога, | |
|
18
|
|
| і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення. | |
|
19
|
|
| І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних; | |
|
20
|
|
| Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних, | |
|
21
|
|
| доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей — за намірами їхніми, | |
|
22
|
|
| доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю. | |
|
23
|
|
| Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи. |
