1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 42
|
|
|
1
|
|
| І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: що ви дивитеся? | |
|
2
|
|
| І сказав: ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти. | |
|
3
|
|
| Десять братів Йосифових пішли купити хліба в Єгипті, | |
|
4
|
|
| а Веніаміна, брата Йосифового, не послав Яків з братами його, тому що сказав: не трапилося б з ним лиха. | |
|
5
|
|
| І прийшли сини Ізраїлеві купувати хліб, разом з іншими, що прийшли, бо в землі Ханаанській був голод. | |
|
6
|
|
| Йосиф же був начальником у землі тій; він і продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосифа прийшли і поклонилися йому лицем до землі. | |
|
7
|
|
| І побачив Йосиф братів своїх і впізнав їх; але показав, що начебто не знає їх, і говорив з ними суворо і сказав їм: звідки ви прийшли? Вони сказали: із землі Ханаанської, купити їжу. | |
|
8
|
|
| Йосиф упізнав братів своїх, але вони не впізнали його. | |
|
9
|
|
| І згадав Йосиф сни, що снилися йому про них; і сказав їм: ви підглядачі, ви прийшли вигледіти наготу* землі цієї. | |
|
10
|
|
| Вони сказали йому: ні, господарю наш; раби твої прийшли купити їжі; | |
|
11
|
|
| ми всі діти однієї людини; ми люди чесні; раби твої не бували підглядачами. | |
|
12
|
|
| Він сказав їм: ні, ви прийшли вигледіти наготу землі цієї. | |
|
13
|
|
| Вони сказали: нас, рабів твоїх, дванадцять братів; ми сини одного чоловіка в землі Ханаанській, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало. | |
|
14
|
|
| І сказав їм Йосиф: це саме я і говорив вам, сказавши: ви підглядачі; | |
|
15
|
|
| ось як ви будете випробувані: клянуся життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш; | |
|
16
|
|
| пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані; і відкриється, чи правда у вас; і якщо ні, то клянусь життям фараона, що ви підглядачі. | |
|
17
|
|
| І віддав їх під варту на три дні. | |
|
18
|
|
| І сказав їм Йосиф на третій день: ось що зробіть, і залишитеся живими, тому що я боюся Бога: | |
|
19
|
|
| якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай утримується в домі, де ви ув’язнені; а ви підіть, відвезіть хліб, заради голоду сімей ваших; | |
|
20
|
|
| брата ж вашого меншого приведіть до мене, щоб виправдалися слова ваші і щоб не померти вам. Так вони і зробили. | |
|
21
|
|
| І говорили вони один одному: дійсно ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали [його]; за те і спостигло нас горе це. | |
|
22
|
|
| Рувим відповів їм і сказав: чи не говорив я вам: не грішіть проти отрока? але ви не послухалися; ось, кров його стягується. | |
|
23
|
|
| А того не знали вони, що Йосиф розуміє; бо між ними був перекладач. | |
|
24
|
|
| І відійшов від них [Йосиф] і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв’язав його перед очима їхніми. | |
|
25
|
|
| І наказав Йосиф наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їх повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу. Так і зроблено з ними. | |
|
26
|
|
| Вони поклали хліб свій на ослів своїх, і пішли звідти. | |
|
27
|
|
| І відкрив один із них мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його, | |
|
28
|
|
| і сказав своїм братам: срібло моє повернуто; ось воно в мішку моєму. І засмутилося серце їх, і вони з тремтінням говорили один одному: що це Бог зробив з нами? | |
|
29
|
|
| І прийшли до Якова, батька свого, у землю Ханаанську і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи: | |
|
30
|
|
| начальник над тією землею говорив з нами суворо і прийняв нас за підглядачів землі тієї. | |
|
31
|
|
| І сказали ми йому: ми люди чесні; ми не бували підглядачами; | |
|
32
|
|
| нас дванадцять братів, синів у батька нашого; одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі Ханаанській. | |
|
33
|
|
| І сказав нам начальник над тією землею: ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште у мене одного брата з вас, а ви візьміть хліб заради голоду сімей ваших і підіть, | |
|
34
|
|
| і приведіть до мене молодшого брата вашого; і буду знати я, що ви не підглядачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі. | |
|
35
|
|
| Коли ж вони спорожняли мішки свої, ось, у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися. | |
|
36
|
|
| І сказав їм Яків, батько їхній: ви позбавили мене дітей: Йосифа нема, і Симеона нема, і Веніаміна взяти хочете, — усе це на мене! | |
|
37
|
|
| І сказав Рувим батькові своєму, говорячи: убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його на мої руки; я поверну його тобі. | |
|
38
|
|
| Він сказав: не піде син мій з вами; тому що брат його помер, і він один залишився; якщо трапиться з ним нещастя на шляху, в який ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу. |
