1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 44
|
|
|
1
|
|
| І наказав [Йосиф] начальнику дому свого, говорячи: наповни мішки цих людей харчами, скільки вони зможуть нести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його, | |
|
2
|
|
| а чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка до молодшого разом зі сріблом за куплений ним хліб. І зробив той за словом Йосифа, яке сказав він. | |
|
3
|
|
| Уранці, коли розвиднилося, ці люди були відпущені, вони й осли їхні. | |
|
4
|
|
| Ще не далеко відійшли вони від міста, як Йосиф сказав начальникові дому свого: іди, наздоганяй цих людей і, коли наздоженеш, скажи їм: чому ви заплатили злом за добро? [для чого украли в мене срібну чашу?] | |
|
5
|
|
| Чи не та це, з якої п’є господар мій і він ворожить на ній? Це лихе ви зробили. | |
|
6
|
|
| Він наздогнав їх і сказав їм ці слова. | |
|
7
|
|
| Вони сказали йому: для чого господар наш говорить такі слова? Ні, раби твої не зроблять такої справи. | |
|
8
|
|
| Ось, срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми назад принесли тобі із землі Ханаанської: як же нам украсти з дому господаря твого срібло або золото? | |
|
9
|
|
| У кого з рабів твоїх знайдеться [чаша], тому смерть, і ми будемо рабами господаря нашого. | |
|
10
|
|
| Він сказав: добре; як ви сказали, так нехай і буде: у кого знайдеться [чаша], той буде мені рабом, а ви будете не винні. | |
|
11
|
|
| Вони поспіхом опустили кожен свій мішок на землю і відкрили кожен свій мішок. | |
|
12
|
|
| Він обшукав, починаючи зі старшого і закінчуючи молодшим; і знайшлася чаша в мішку Веніаміновому. | |
|
13
|
|
| І роздерли вони одяг свій, і, поклавши кожен на осла свого ношу, повернулися до міста. | |
|
14
|
|
| І прийшли Іуда і брати його в дім Йосифа, який був ще вдома, й упали перед ним на землю. | |
|
15
|
|
| Йосиф сказав їм: що це ви зробили? хіба ви не знали, що така людина, як я, звичайно, вгадає? | |
|
16
|
|
| Іуда сказав: що нам сказати господарю нашому? що говорити? чим виправдовуватися? Бог знайшов неправду рабів твоїх; ось, ми раби господарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша. | |
|
17
|
|
| Але [Йосиф] сказав: ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені рабом, а ви йдіть з миром до батька вашого. | |
|
18
|
|
| І підійшов Іуда до нього і сказав: господарю мій, дозволь рабові твоєму сказати слово у вуха господаря мого, і не прогнівайся на раба твого, бо ти те саме, що фараон. | |
|
19
|
|
| Господар мій запитував рабів своїх, говорячи: чи є у вас батько або брат? | |
|
20
|
|
| Ми сказали господарю нашому, що у нас є батько старий, і [у нього] молодший син, син старости, брат якого помер, а він залишився один від матері своєї, і батько любить його. | |
|
21
|
|
| Ти ж сказав рабам твоїм: приведіть його до мене, щоб мені поглянути на нього. | |
|
22
|
|
| Ми сказали господарю нашому: отрок не може залишити батька свого, і якщо він залишить батька свого, то цей помре. | |
|
23
|
|
| Але ти сказав рабам твоїм: якщо не прийде з вами менший брат ваш, то ви більше не з’являйтеся перед моїм лицем. | |
|
24
|
|
| Коли ми прийшли до раба твого, батька нашого, то переказали йому слова господаря мого. | |
|
25
|
|
| І сказав батько наш: підіть знову, купіть нам трохи їжі. | |
|
26
|
|
| Ми сказали: не можна нам іти; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лиця тієї людини, якщо не буде з нами найменшого брата нашого. | |
|
27
|
|
| І сказав нам раб твій, батько наш: ви знаєте, що дружина моя народила мені двох синів; | |
|
28
|
|
| один пішов від мене, і я сказав: очевидно, він розтерзаний; і я не бачив його донині; | |
|
29
|
|
| якщо і цього візьмете від очей моїх, і трапиться з ним нещастя, то зведете ви сивину мою з печаллю у могилу. | |
|
30
|
|
| Тепер якщо я прийду до раба твого, батька нашого, і не буде з нами отрока, з душею якого пов’язана душа його, | |
|
31
|
|
| то він, побачивши, що немає отрока, помре; і зведуть раби твої сивину раба твого, батька нашого, із печаллю в могилу. | |
|
32
|
|
| При цьому я, раб твій, взявся відповідати за отрока батькові моєму, сказавши: якщо не приведу його до тебе [і не поставлю його перед тобою], то залишусь я винним перед батьком моїм на всі дні життя. | |
|
33
|
|
| Отже, нехай я, раб твій, замість отрока залишуся рабом у господаря мого, а отрок нехай іде з братами своїми: | |
|
34
|
|
| бо як піду я до батька мого, коли отрока не буде зі мною? я побачив би біду, що осягла б батька мого. |
