1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 41
|
|
|
1
|
|
| Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки; | |
|
2
|
|
| і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті; | |
|
3
|
|
| але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки; | |
|
4
|
|
| і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І прокинувся фараон, | |
|
5
|
|
| і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків гладеньких і гарних; | |
|
6
|
|
| але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром; | |
|
7
|
|
| і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І прокинувся фараон і зрозумів, що це сон. | |
|
8
|
|
| Уранці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону. | |
|
9
|
|
| І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині; | |
|
10
|
|
| фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців; | |
|
11
|
|
| і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кожному снився сон особливого значення; | |
|
12
|
|
| там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння; | |
|
13
|
|
| і як він витлумачив нам, так і збулося: я повернений на місце моє, а той повішений. | |
|
14
|
|
| І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона. | |
|
15
|
|
| Фараон сказав Йосифові: мені снився сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни. | |
|
16
|
|
| І відповів Йосиф фараону, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові. | |
|
17
|
|
| І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки; | |
|
18
|
|
| і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті; | |
|
19
|
|
| але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони; | |
|
20
|
|
| бо з’їли охлялі й худі корови попередніх сім корів повних; | |
|
21
|
|
| і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся. | |
|
22
|
|
| Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних; | |
|
23
|
|
| але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром; | |
|
24
|
|
| і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені. | |
|
25
|
|
| І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові. | |
|
26
|
|
| Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один; | |
|
27
|
|
| і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду. | |
|
28
|
|
| Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові. | |
|
29
|
|
| Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській; | |
|
30
|
|
| після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю, | |
|
31
|
|
| і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким. | |
|
32
|
|
| А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це. | |
|
33
|
|
| І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською. | |
|
34
|
|
| Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської; | |
|
35
|
|
| нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть; | |
|
36
|
|
| і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду. | |
|
37
|
|
| Це сподобалося фараонові й усім слугам його. | |
|
38
|
|
| І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий? | |
|
39
|
|
| І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти; | |
|
40
|
|
| ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе. | |
|
41
|
|
| І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською. | |
|
42
|
|
| І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию його; | |
|
43
|
|
| повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею Єгипетською. | |
|
44
|
|
| І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській. | |
|
45
|
|
| І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу, дочку Потифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській. | |
|
46
|
|
| Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед лице фараона, царя Єгипетського. І вийшов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетській. | |
|
47
|
|
| Земля ж у сім років достатку принесла з одного зерна по жмені. | |
|
48
|
|
| І зібрав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у містах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують його. | |
|
49
|
|
| І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку. | |
|
50
|
|
| До настання років голоду, у Йосифа народилися два сини, яких народила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського. | |
|
51
|
|
| І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого. | |
|
52
|
|
| А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого. | |
|
53
|
|
| І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській, | |
|
54
|
|
| і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб. | |
|
55
|
|
| Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже. | |
|
56
|
|
| І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській. | |
|
57
|
|
| І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі. |
