1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею]; | |
|
2
|
|
| нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони; | |
|
3
|
|
| все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе; | |
|
4
|
|
| тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте; | |
|
5
|
|
| Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її; | |
|
6
|
|
| хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим; | |
|
7
|
|
| ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній. | |
|
8
|
|
| І сказав Бог Ною і синам його з ним: | |
|
9
|
|
| ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас, | |
|
10
|
|
| і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними; | |
|
11
|
|
| укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі. | |
|
12
|
|
| І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди: | |
|
13
|
|
| Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею. | |
|
14
|
|
| І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі; | |
|
15
|
|
| і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті. | |
|
16
|
|
| І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі. | |
|
17
|
|
| І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі. | |
|
18
|
|
| Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана. | |
|
19
|
|
| Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля. | |
|
20
|
|
| Ной почав обробляти землю і насадив виноградник; | |
|
21
|
|
| і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму. | |
|
22
|
|
| І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм. | |
|
23
|
|
| Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого. | |
|
24
|
|
| Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його, | |
|
25
|
|
| і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. | |
|
26
|
|
| Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому; | |
|
27
|
|
| нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому. | |
|
28
|
|
| І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років. | |
|
29
|
|
| Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер. |
