1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 13
|
Глава́ г҃і
|
|
1
|
1
|
| Так сказав мені Господь: піди, купи собі лляний пояс і поклади його на стегна твої, але у воду не клади його. | Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: и҆дѝ и҆ стѧжѝ себѣ̀ чре́сленикъ льнѧ́ный и҆ препоѧ́ши того̀ на чре́слѣхъ твои́хъ, и҆ въ во́дꙋ да не внесе́ши тогѡ̀. |
|
2
|
2
|
| І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стегна мої. | И҆ стѧжа́хъ чре́сленикъ по словесѝ гдⷭ҇ню и҆ ѡ҆бложи́хъ ѡ҆́крестъ чре́слъ мои́хъ. |
|
3
|
3
|
| І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ втори́цею, рекꙋ́щее: |
|
4
|
4
|
| візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі. | возмѝ чре́сленикъ, є҆го́же стѧжа́лъ є҆сѝ, и҆́же є҆́сть ѡ҆́крестъ чре́слъ твои́хъ, и҆ воста́ни и҆ и҆дѝ ко є҆ѵфра́тꙋ, и҆ скры́й того̀ та́мѡ во разсѣ́линѣ ка́меннѣ. |
|
5
|
5
|
| Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь. | И҆ и҆до́хъ и҆ скры́хъ того̀ во є҆ѵфра́тѣ, ꙗ҆́коже заповѣ́да мнѣ̀ гдⷭ҇ь. |
|
6
|
6
|
| Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там. | И҆ бы́сть по дне́хъ мно́зѣхъ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: воста́ни и҆ и҆дѝ ко є҆ѵфра́тꙋ, и҆ возмѝ ѿтꙋ́дꙋ чре́сленикъ, є҆го́же заповѣ́дахъ тебѣ̀ скры́ти та́мѡ. |
|
7
|
7
|
| І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний. | И҆ и҆до́хъ ко є҆ѵфра́тꙋ и҆ раскопа́хъ, и҆ взѧ́хъ чре́сленикъ ѿ мѣ́ста, и҆дѣ́же скры́хъ є҆го̀, и҆ сѐ, и҆згни́лъ бѣ̀ (чре́сленикъ), ꙗ҆́кѡ ни на что́же бы́ти потре́бнꙋ є҆мꙋ̀. |
|
8
|
8
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀, рекꙋ́щее: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: |
|
9
|
9
|
| так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима. | та́кѡ согни́ти сотворю̀ горды́ню і҆ꙋ́динꙋ и҆ горды́ню і҆ерⷭ҇ли́млю, мно́гꙋю горды́ню сїю̀ люді́й си́хъ стропти́выхъ, |
|
10
|
10
|
| Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний. | и҆̀же не хотѧ́тъ послꙋ́шати слове́съ мои́хъ, ходѧ́щихъ во стропти́вствѣ се́рдца своегѡ̀ и҆ ше́дшихъ в̾слѣ́дъ богѡ́въ чꙋжди́хъ, да слꙋ́жатъ и҆̀мъ и҆ да покланѧ́ютсѧ и҆̀мъ: и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́коже чре́сленикъ то́й, и҆́же ни къ чемꙋ̀ потре́бенъ. |
|
11
|
11
|
| Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, — щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися. | Занѐ, ꙗ҆́коже придержи́тсѧ чре́сленикъ ко чреслѡ́мъ мꙋ́жа, та́кѡ прилѣпи́хъ мнѣ̀ (ве́сь) до́мъ і҆и҃левъ и҆ ве́сь до́мъ і҆ꙋ́динъ, речѐ гдⷭ҇ь: да бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀ въ лю́ди и҆мени̑ты, и҆ въ хвалꙋ̀ и҆ въ сла́вꙋ, и҆ не послꙋ́шаша менѐ. |
|
12
|
12
|
| Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?» | И҆ рече́ши къ лю́демъ си̑мъ словеса̀ сїѧ̑: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: всѧ́къ мѣ́хъ и҆спо́лнитсѧ вїна̀. И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще рекꙋ́тъ къ тебѣ̀: є҆да̀ вѣ́дѧще не оу҆вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ мѣ́хъ и҆спо́лнитсѧ вїна̀; |
|
13
|
13
|
| А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима, | и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ и҆спо́лню всѣ́хъ ѡ҆бита́телей землѝ сеѧ̀, и҆ царе́й и҆́хъ сѣдѧ́щихъ ѿ колѣ́на даві́дова на престо́лѣ и҆́хъ, и҆ свѧще́нники и҆ проро́ки, и҆ і҆ꙋ́дꙋ и҆ всѣ́хъ ѡ҆бита́ющихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ пїѧ́нствомъ, |
|
14
|
14
|
| і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, — говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх. | и҆ расточꙋ̀ и҆̀хъ, мꙋ́жа и҆ бра́та є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ и҆ сы́ны и҆́хъ вкꙋ́пѣ: не пожела́ю, речѐ гдⷭ҇ь, не пощажꙋ̀, и҆ не оу҆млⷭ҇рдюсѧ, є҆́же не погꙋби́ти и҆̀хъ. |
|
15
|
15
|
| Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить. | Слы́шите и҆ внемли́те, и҆ не возноси́тесѧ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь гл҃алъ є҆́сть. |
|
16
|
16
|
| Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою. | Дади́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ сла́вꙋ пре́жде да́же не сме́ркнетсѧ и҆ пре́жде да́же не пре́ткнꙋтсѧ но́зѣ ва́ши ко гора́мъ тє́мнымъ: и҆ пождетѐ свѣ́та, и҆ та́мѡ сѣ́нь сме́ртнаѧ, и҆ положе́ни бꙋ́дꙋтъ во мра́къ. |
|
17
|
17
|
| Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон. | А҆́ще же не послꙋ́шаете, въ та́йнѣ воспла́четсѧ дꙋша̀ ва́ша ѿ лица̀ горды́ни и҆ пла́чѧ воспла́четъ, и҆ и҆зведꙋ́тъ ѻ҆́чи ва́ши сле́зы, ꙗ҆́кѡ сотре́но є҆́сть ста́до гдⷭ҇не. |
|
18
|
18
|
| Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої. | Рцы́те царю̀ и҆ влады́камъ: смири́тесѧ, сѧ́дите, ꙗ҆́кѡ взѧ́тсѧ ѿ главы̀ ва́шеѧ вѣне́цъ сла́вы ва́шеѧ. |
|
19
|
19
|
| Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь. | Гра́ды ю҆́жнїи затворе́ни сꙋ́ть, и҆ нѣ́сть ѿверза́ѧй: преведе́нъ є҆́сть ве́сь і҆ꙋ́да, соверши́ша преселе́нїе соверше́нное. |
|
20
|
20
|
| Підніміть очі ваші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє? | Воздви́гни ѻ҆́чи твоѝ, і҆ерⷭ҇ли́ме, и҆ ви́ждь приходѧ́щыѧ ѿ сѣ́вера: гдѣ̀ ста́до да́ное тебѣ̀, ѻ҆́вцы сла́вы твоеѧ̀; |
|
21
|
21
|
| Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує? | Что̀ рече́ши, є҆гда̀ посѣтѧ́тъ тѧ̀; и҆ ты̀ наꙋчи́лъ є҆сѝ и҆̀хъ на тѧ̀ оу҆че́нїемъ въ нача́лство: є҆да̀ не ѡ҆б̾и́мꙋтъ тѧ̀ бѡлѣ́зни ꙗ҆́кѡ женꙋ̀ родѧ́щꙋю; |
|
22
|
22
|
| І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?» — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої. | А҆́ще же рече́ши въ се́рдцы твое́мъ: почто̀ прїидо́ша мѝ сїѧ̑; за мно́жество беззако́нїѧ твоегѡ̀ ѿкровє́на сꙋ́ть за̑днѧѧ твоѧ̑, да ѡ҆брꙋ̑ганы бꙋ́дꙋтъ стѡпы̀ твоѧ̑. |
|
23
|
23
|
| Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле? | А҆́ще премѣни́тъ є҆ѳїо́плѧнинъ ко́жꙋ свою̀, и҆ ры́сь пестрѡты̀ своѧ̑, и҆ вы̀ мо́жете благотвори́ти наꙋчи́вшесѧ ѕлꙋ̀. |
|
24
|
24
|
| Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним. | И҆ развѣ́ю и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ сте́блїе носи́мое вѣ́тромъ въ пꙋсты́ню. |
|
25
|
25
|
| Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, — говорить Господь, — тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду. | Се́й жре́бїй тво́й и҆ ча́сть непоко́рства твоегѡ̀ на мѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ забы́лъ є҆сѝ мѧ̀ и҆ надѣ́ѧлсѧ на лжꙋ̀: |
|
26
|
26
|
| За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій. | тѣ́мже и҆ а҆́зъ ѡ҆бнажꙋ̀ бе́дры твоѧ̑ проти́вꙋ лица̀ твоегѡ̀, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ срамота̀ твоѧ̀ |
|
27
|
27
|
| Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж? | и҆ прелюбодѣ́йство твоѐ, и҆ ржа́нїе твоѐ и҆ ѿчꙋжде́нїе блꙋда̀ твоегѡ̀: на гора́хъ и҆ на се́лѣхъ ви́дѣхъ ме́рзѡсти твоѧ̑. Го́ре тебѣ̀, і҆ерⷭ҇ли́ме, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆чи́стилсѧ є҆сѝ, послѣ́дꙋѧ мнѣ̀. Доко́лѣ є҆щѐ; |
