1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 50
|
Глава́ н҃
|
|
1
|
1
|
| Слово, що вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка: | Сло́во, є҆́же речѐ гдⷭ҇ь на вавѷлѡ́нъ и҆ на зе́млю халде́йскꙋю і҆еремі́ею прⷪ҇ро́комъ. |
|
2
|
2
|
| сповістіть і розголосіть між народами, і підніміть знамено, оголосіть, не приховуйте, говоріть: «Вавилон узятий, Вил посоромлений, Меродах знищений, істукани його посоромлені, ідоли його знищені». | Возвѣсти́те во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ слы́шано сотвори́те, воздви́гните зна́менїе, возопі́йте и҆ не скрыва́йте, рцы́те: плѣне́нъ бы́сть вавѷлѡ́нъ, посрами́сѧ ви́лъ, побѣди́сѧ мерѡда́хъ, посрами́шасѧ и҆зва̑ѧнїѧ є҆гѡ̀, сокрꙋши́шасѧ кꙋмі́ры и҆́хъ. |
|
3
|
3
|
| Бо від півночі піднявся проти нього народ, який зробить землю його пустелею, і ніхто не буде жити там, від людини до худоби, усі рушать і підуть. | Ꙗ҆́кѡ прїи́де на́нь ꙗ҆зы́къ ѿ сѣ́вера, то́й положи́тъ зе́млю є҆гѡ̀ въ запꙋстѣ́нїе, и҆ не бꙋ́детъ живѧ́й въ не́й ѿ человѣ́ка да́же и҆ до скота̀: подви́гнꙋшасѧ, ѿидо́ша. |
|
4
|
4
|
| У ті дні й у той час, — говорить Господь, — прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Іудині разом, будуть ходити і плакати, і будуть шукати Господа Бога свого. | Въ ты̑ѧ дни̑ и҆ въ то̀ вре́мѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, прїи́дꙋтъ сы́нове і҆и҃лєвы, ті́и и҆ сы́нове і҆ꙋ̑дины вкꙋ́пѣ ходѧ́ще и҆ пла́чꙋще по́йдꙋтъ и҆ гдⷭ҇а бг҃а своего̀ взы́щꙋтъ. |
|
5
|
5
|
| Будуть запитувати про путь до Сиону, і, звертаючи до нього лиця, будуть говорити: «йдіть і приєднайтеся до Господа союзом вічним, який не забудеться». | Во сїѡ́нъ и҆спыта́ютъ стєзѝ, та́мѡ бо ѡ҆брати́вше ли́ца своѧ̑ прїи́дꙋтъ и҆ приложа́тсѧ ко гдⷭ҇ꙋ завѣ́томъ вѣ́чнымъ, и҆́же забве́нїю не преда́стсѧ. |
|
6
|
6
|
| Народ Мій був, як загиблі вівці; пастирі їхні звабили їх з путі, розігнали їх по горах; блукали вони з гори на пагорб, забули постіль свою. | Ѻ҆́вцы поги́бшыѧ бы́ша лю́дїе моѝ, па́стырїе и҆́хъ соврати́ша и҆̀хъ и҆ сотвори́ша ѧ҆̀ кры́тисѧ по гора́мъ: съ горы̀ на хо́лмъ ходи́ша. |
|
7
|
7
|
| Усі, які знаходили їх, пожирали їх, і пригноблювачі їх говорили: «ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед оселею правди і перед Господом, надією батьків їхніх». | Забы́ша ло́жа своегѡ̀, всѝ ѡ҆брѣта́ющїи и҆̀хъ снѣда́хꙋ и҆̀хъ, и҆ вразѝ и҆́хъ реко́ша: не пощади́мъ и҆́хъ, занѐ согрѣши́ша гдⷭ҇ꙋ, па́жить пра́вды, собира́ющемꙋ ѻ҆тцє́въ и҆́хъ гдⷭ҇ꙋ. |
|
8
|
8
|
| Біжіть із середовища Вавилона, і йдіть з Халдейської землі, і будьте, як козли попереду отари овець. | Ѿиди́те ѿ среды̀ вавѷлѡ́на и҆ ѿ землѝ халде́йски и҆зыди́те, и҆ бꙋ́дите ꙗ҆́кѡ кѡ́злища пред̾ ѻ҆вца́ми. |
|
9
|
9
|
| Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон збіговисько великих народів від землі північної, і розташуються проти нього, і він буде взятий; стріли у них, як у майстерного воїна, не повертаються марно. | Ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ и҆ приведꙋ̀ на вавѷлѡ́нъ собра̑нїѧ ꙗ҆зы́кѡвъ вели́кихъ ѿ землѝ полꙋ́нощныѧ, и҆ ѡ҆полча́тсѧ на́нь: ѿтꙋ́дꙋ плѣне́нъ бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже стрѣла̀ мꙋ́жа си́льна и҆скꙋ́сна не возврати́тсѧ пра́здна. |
|
10
|
10
|
| І Халдея зробиться здобиччю їх; і спустошувачі її наситяться, — говорить Господь. | И҆ бꙋ́детъ землѧ̀ халде́йска въ разграбле́нїе, всѝ граби́телє є҆ѧ̀ напо́лнѧтсѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: |
|
11
|
11
|
| Бо ви веселилися, ви торжествували, розкрадачі спадщини Моєї; стрибали з радости, як телиця на траві, й іржали, як бойові коні. | занѐ веселистесѧ̀ и҆ велерѣ́чивасте, расхища́юще наслѣ́дїе моѐ, скака́сте бо ꙗ҆́кѡ телцы̀ на травѣ̀ и҆ бодо́сте ꙗ҆́коже волы̀. |
|
12
|
12
|
| У великому соромі буде мати ваша, почервоніє та, яка народила вас; ось майбуття тих народів — пустеля, суха земля і степ. | Порꙋ́гана бы́сть ма́ти ва́ша ѕѣлѡ̀, и҆ посрами́сѧ роди́вшаѧ ва́съ: сѐ, послѣ̑днѧѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ пꙋста̀ и҆ непрохо́дна и҆ сꙋха̀. |
|
13
|
13
|
| Від гніву Господа вона зробиться безлюдною, і вся вона буде порожня; усякий, хто буде проходити через Вавилон, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. | Ѿ гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ не поживꙋ́тъ во вѣ́къ: но бꙋ́детъ ве́сь въ запꙋстѣ́нїе, и҆ всѧ́къ ходѧ́й сквозѣ̀ вавѷлѡ́нъ подиви́тсѧ и҆ позви́ждетъ над̾ всѧ́кою ꙗ҆́звою є҆гѡ̀. |
|
14
|
14
|
| Вишикуйтеся у бойовий порядок навколо Вавилона; усі, що натягують лук, стріляйте у нього, не шкодуйте стріл, бо він згрішив проти Господа. | Ѡ҆полчи́тесѧ на вавѷлѡ́нъ, всѝ ѡ҆кре́стнїи налѧца́ющїи лꙋ́къ, стрѣлѧ́йте на́нь, не щади́те стрѣ́лъ ва́шихъ, поне́же пред̾ гдⷭ҇емъ согрѣшѝ, |
|
15
|
15
|
| Здійміть крик проти нього з усіх боків; він подав руку свою; упали твердині його, зруйнувалися стіни його, бо це — відомста Господа; помщайтеся йому; як він чинив, так і чиніть з ним. | возми́те є҆го̀: ѡ҆слабѣ́ша рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, падо́ша ѡ҆снова̑нїѧ є҆гѡ̀, сокрꙋши́шасѧ забра̑ла є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ ме́сть гдⷭ҇нѧ є҆́сть: ѿмсти́те є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже сотворѝ, сотвори́те є҆мꙋ̀: |
|
16
|
16
|
| Знищіть у Вавилоні і того, хто сіє і діє серпом під час жнив; від страху згубного меча нехай кожен повернеться до народу свого, і кожен нехай біжить у землю свою. | потреби́те сѣ́мѧ ѿ вавѷлѡ́на, и҆ держа́щаго се́рпъ во вре́мѧ жа́твы ѿ лица̀ меча̀ є҆́ллинска, кі́йждо къ лю́демъ свои̑мъ ѡ҆брати́тсѧ, и҆ кі́йждо въ зе́млю свою̀ оу҆бѣжи́тъ. |
|
17
|
17
|
| Ізраїль — розсіяне стадо; леви розігнали його; раніше об’їдав його цар Ассирійський, а цей останній, Навуходоносор, цар Вавилонський, і кістки його розтрощив. | Ѻ҆вча̀ заблꙋжда́ющее і҆и҃ль, льво́ве и҆знꙋри́ша є҆̀: пе́рвѣе ꙗ҆дѐ є҆го̀ ца́рь а҆ссꙋ́ръ, се́й же послѣ́днїй и҆ кѡ́сти ѡ҆глода̀ є҆мꙋ̀ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй. |
|
18
|
18
|
| Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я відвідаю царя Вавилонського і землю його, як відвідав царя Ассирійського. | Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ посѣщꙋ̀ на царѧ̀ вавѷлѡ́нска и҆ на зе́млю є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже посѣти́хъ на царѧ̀ а҆ссꙋ́рска, |
|
19
|
19
|
| І поверну Ізраїля на пасовище його, і буде він пастися на Кармилі і Васані, і душа його насититься на горі Єфремовій і у Галааді. | и҆ возведꙋ̀ па́ки і҆и҃лѧ на па́жить є҆гѡ̀, и҆ оу҆пасе́тсѧ въ карми́лѣ и҆ васа́нѣ, и҆ въ горѣ̀ є҆фре́мли и҆ въ галаа́дѣ, и҆ насы́титсѧ дꙋша̀ є҆гѡ̀. |
|
20
|
20
|
| У ті дні й у той час, — говорить Господь, — будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Іуди, і не знайдеться їх; бо прощу тих, яких залишу у живих. | Въ ты̑ѧ дни̑ и҆ въ то́й ча́съ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, пои́щꙋтъ непра́вды і҆и҃левы, и҆ не бꙋ́детъ, и҆ грѣхѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ, и҆ не ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ: ꙗ҆́кѡ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ ѡ҆ста́вшымсѧ. |
|
21
|
21
|
| Іди на неї, на землю обурливу, і покарай жителів її; спустошуй і знищуй усе за ними, — говорить Господь, — і зроби усе, що Я повелів тобі. | На зе́млю владѣ́ющихъ взы́ди и҆ на живꙋ́щихъ въ не́й посѣтѝ, разорѝ и҆ оу҆бі́й сꙋ́щыѧ по ни́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆ сотворѝ всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́даю тебѣ̀. |
|
22
|
22
|
| Шум битви на землі і велике руйнування! | Гла́съ бра́ни и҆ сотре́нїе вели́ко въ землѝ халде́йстѣй. |
|
23
|
23
|
| Який розбитий і розтрощений молот усієї землі! Як Вавилон зробився жахом між народами! | Ка́кѡ сокрꙋши́сѧ и҆ сотре́сѧ мла́тъ всеѧ̀ землѝ; ка́кѡ ѡ҆брати́сѧ въ пꙋсты́ню вавѷлѡ́нъ во ꙗ҆зы́цѣхъ; |
|
24
|
24
|
| Я розставив сіті для тебе, і ти пійманий, Вавилоне, не передбачаючи того; ти знайдений і схоплений, тому що повстав проти Господа. | Взы́дꙋтъ на тѧ̀, и҆ плѣне́нъ бꙋ́деши, и҆ не позна́еши, ꙗ҆́кѡ вавѷлѡ́нъ є҆сѝ: ѡ҆брѣ́тенъ и҆ ꙗ҆́тъ є҆сѝ, поне́же разгнѣ́валъ є҆сѝ гдⷭ҇а. |
|
25
|
25
|
| Господь відкрив сховище Своє і взяв з нього сосуди гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваофа є діло у землі Халдейській. | Ѿве́рзе гдⷭ҇ь сокрѡ́вища своѧ̑ и҆ и҆знесѐ сосꙋ́ды гнѣ́ва своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ дѣ́ло є҆́сть гдⷭ҇ꙋ вседержи́телю въ землѝ халде́йстѣй: |
|
26
|
26
|
| Ідіть на неї з усіх країв, відчиняйте житниці її, топчіть її як снопи, зовсім знищіть її, щоб нічого від неї не залишилося. | ꙗ҆́кѡ прїидо́ша времена̀ є҆гѡ̀: ѿве́рзите храни̑лища є҆гѡ̀ и҆ и҆спыта́йте и҆̀, а҆́ки верте́пъ, и҆ погꙋби́те є҆го̀, да не бꙋ́детъ ѡ҆ста́нка є҆гѡ̀. |
|
27
|
27
|
| Убивайте усіх волів її, нехай ідуть на заколення; горе їм! бо прийшов день їх, час відвідання їх. | И҆зсꙋши́те всѧ̑ плоды̀ є҆гѡ̀, и҆ да сни́дꙋтъ въ закла́нїе: го́ре и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ прїи́де де́нь и҆́хъ и҆ ча́съ ѿмще́нїѧ и҆́хъ. |
|
28
|
28
|
| Чутний голос тих, що біжать і спасаються із землі Вавилонської, щоб сповістити на Сионі про помсту Господа Бога нашого, про помсту за храм Його. | Гла́съ бѣжа́щихъ и҆ и҆збѣ́гшихъ ѿ землѝ вавѷлѡ́нскїѧ, да возвѣстѧ́тъ въ сїѡ́нѣ ѿмще́нїе гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, ѿмще́нїе хра́ма є҆гѡ̀. |
|
29
|
29
|
| Скличте проти Вавилона стрільців; усі, що натягують лук, розташуйтеся станом довкола нього, щоб ніхто не врятувався із нього; воздайте йому за ділами його; як він зробив, так робіть і з ним, бо він піднісся проти Господа, проти Святого Ізраїлевого. | Возвѣсти́те на вавѷлѡ́нъ мнѡ́гимъ, всѣ̑мъ налѧца́ющымъ лꙋ́къ, ѡ҆полчи́тесѧ на́нь ѡ҆́крестъ: да не оу҆бѣжи́тъ ни є҆ди́нъ и҆з̾ негѡ̀: возда́йте є҆мꙋ̀ по дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀, по всемꙋ̀, є҆ли̑ка сотворѝ, сотвори́те є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ воста̀ на гдⷭ҇а бг҃а ст҃а́го і҆и҃лева. |
|
30
|
30
|
| За те упадуть юнаки його на вулицях його, й усі воїни його знищені будуть у той день, — говорить Господь. | Сегѡ̀ ра́ди падꙋ́тъ ю҆́нѡши є҆гѡ̀ на сто́гнахъ є҆гѡ̀, и҆ всѝ мꙋ́жїе во́инстїи є҆гѡ̀ низве́ржени бꙋ́дꙋтъ въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
31
|
31
|
| Ось, Я — на тебе, гордине, — говорить Господь Бог Саваоф: бо прийшов день твій, час відвідання твого. | Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, го́рде, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель, ꙗ҆́кѡ прїи́де де́нь тво́й и҆ ча́съ посѣще́нїѧ твоегѡ̀: |
|
32
|
32
|
| І спіткнеться гординя, й упаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, і пожере усе довкола його. | и҆ паде́тъ горды́нѧ твоѧ̀ и҆ разрꙋши́тсѧ, и҆ не бꙋ́детъ возставлѧ́ѧй ю҆̀: и҆ возжгꙋ̀ ѻ҆́гнь въ дꙋбра́вѣ є҆гѡ̀, и҆ поѧ́стъ всѧ̑ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀. |
|
33
|
33
|
| Так говорить Господь Саваоф: пригноблені сини Ізраїля, як і сини Іуди, і всі, хто полонив їх, міцно тримають їх і не хочуть відпустити їх. | Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: порабоще́нїе терпѧ́тъ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ сы́нове і҆ꙋ̑дины, вкꙋ́пѣ всѝ плѣни́вшїи и҆̀хъ порабо́тиша и҆̀хъ, не хо́щꙋтъ бо ѿпꙋсти́ти и҆̀хъ. |
|
34
|
34
|
| Але Відкупитель їх сильний, Господь Саваоф ім’я Його; Він розгляне діло їх, щоб заспокоїти землю і привести у тремтіння жителів Вавилона. | И҆зба́витель же и҆́хъ си́льный, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆мꙋ̀, сꙋдо́мъ сꙋди́ти и҆́мать сꙋпоста́ты своѧ̑, ꙗ҆́кѡ да и҆зба́витъ зе́млю, и҆ потрѧсе́тъ жи́тельми вавѷлѡ́нскими. |
|
35
|
35
|
| Меч на халдеїв, — говорить Господь, і на жителів Вавилона, і на князів його, і на мудрих його; | Ме́чь на халде́євъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ на жи́тєли вавѷлѡ̑нскїѧ, и҆ на кнѧ̑зи и҆ на мꙋ̑дрыѧ є҆гѡ̀, |
|
36
|
36
|
| меч на знахарів, і вони збожеволіють; меч на воїнів його, і вони устрашаться; | ме́чь на ѡ҆баѧ́тєли є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́їи бꙋ́дꙋтъ, и҆ ме́чь на си̑льныѧ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆слабѣ́ютъ: |
|
37
|
37
|
| меч на коней його і на колісниці його і на усі різноплемінні народи серед нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть розкрадені; | ме́чь на ко́ни є҆гѡ̀ и҆ на колесни̑цы є҆гѡ̀, и҆ на всѧ̑ про́чыѧ лю́ди, и҆̀же сꙋ́ть посредѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ жєны̀: ме́чь на сокрѡ́вища є҆гѡ̀, и҆ расхи́тѧтсѧ: |
|
38
|
38
|
| засуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля ідолів, і вони збожеволіють від ідольських страховиськ. | ме́чь на во́ды є҆гѡ̀, и҆ постыдѧ́тсѧ, ꙗ҆́кѡ землѧ̀ и҆зва́ѧнныхъ є҆́сть, и҆ во ѻ҆́стровѣхъ хвалѧ́хꙋсѧ. |
|
39
|
39
|
| І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде населена повіки і безлюдна у роди родів. | Сегѡ̀ ра́ди поживꙋ́тъ мєчты̀ во ѻ҆́стровѣхъ, и҆ поживꙋ́тъ въ не́мъ дщє́ри сі́ринѡвъ, и҆ не бꙋ́детъ живꙋ́ща въ не́мъ ктомꙋ̀ во вѣ́ки, нижѐ согради́тсѧ ѿ ро́да въ ро́дъ. |
|
40
|
40
|
| Як знищені Богом Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і тут жодна людина не буде жити, і син людський не буде зупинятися. | Ꙗ҆́коже превратѝ гдⷭ҇ь содо́ма и҆ гомо́рра и҆ ѡ҆крє́стныѧ гра́ды и҆́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, не пребꙋ́детъ та́мѡ мꙋ́жъ, нижѐ поживе́тъ въ не́мъ сы́нъ человѣ́чь. |
|
41
|
41
|
| Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і багато царів піднімаються від країв землі; | Сѐ, лю́дїе и҆́дꙋтъ ѿ сѣ́вера, и҆ ꙗ҆зы́къ вели́къ, и҆ ца́рїе мно́зи воста́нꙋтъ ѿ конє́цъ землѝ, |
|
42
|
42
|
| тримають у руках лук і спис; вони жорстокі й немилосердні; голос їх гучний, як море; несуться на конях, вишикувалися як одна людина, щоб битися з тобою, дочко Вавилона. | лꙋ́ки и҆ щиты̀ и҆мꙋ́ще, гро́зни сꙋ́ть и҆ неми́лостиви: гла́съ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ мо́ре возшꙋми́тъ, на ко́ни возсѧ́дꙋтъ, оу҆гото́вани ꙗ҆́коже ѻ҆́гнь на бра́нь проти́вꙋ тебє̀, дщѝ вавѷлѡ́нѧ. |
|
43
|
43
|
| Почув цар Вавилонський звістку про них, і руки у нього опустилися; скорбота огорнула його, муки, як жінку під час пологів. | Оу҆слы́ша ца́рь вавѷлѡ́нскїй слꙋ́хъ и҆́хъ, и҆ ѡ҆слабѣ́ша рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, ско́рбь ѡ҆б̾ѧ́тъ є҆го̀ и҆ бѡлѣ́зни, ꙗ҆́кѡ ражда́ющꙋю. |
|
44
|
44
|
| Ось, піднімається він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з нього, і, хто обраний, тому доручу його. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пастир протистане Мені? | Сѐ, ꙗ҆́кѡ ле́въ и҆зы́детъ ѿ рыка́нїѧ і҆ѻрда́нова на мѣ́сто є҆ѳа́на, ꙗ҆́кѡ ско́рѡ ѿмщꙋ̀ и҆̀хъ ѿ негѡ̀, и҆ всѧ́каго ю҆́ношꙋ над̾ ни́мъ поста́влю. Кто́ бо подо́бенъ мнѣ̀; и҆ кто̀ мо́жетъ стоѧ́ти проти́вꙋ менє̀; и҆ кто̀ є҆́сть па́стырь се́й, и҆́же воспроти́витсѧ лицꙋ̀ моемꙋ̀; |
|
45
|
45
|
| Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він ухвалив про Вавилон, і наміри Його, які Він має щодо землі Халдейської: істинно, найменші зі стад поведуть їх; істинно, він спустошить житла їхні з ними. | Тѣ́мже слы́шите совѣ́тъ гдⷭ҇ень, є҆го́же совѣща̀ на вавѷлѡ́нъ, и҆ оу҆мышлє́нїѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же оу҆мы́сли на зе́млю халде́йскꙋ: а҆́ще не и҆сто́ргнꙋтсѧ а҆́гнцы ѻ҆ве́цъ и҆́хъ, а҆́ще не бꙋ́детъ разме́тана (вкꙋ́пѣ съ нимѝ) па́жить и҆́хъ. |
|
46
|
46
|
| Від шуму взяття Вавилона затремтить земля, і волання буде чутне між народами. | Ѿ гла́са бо плѣне́нїѧ вавѷлѡ́нскагѡ потрѧсе́тсѧ землѧ̀, и҆ во́пль во ꙗ҆зы́цѣхъ слы́шанъ бꙋ́детъ. |
