1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 51
|
Глава́ н҃а
|
|
1
|
1
|
| Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх. | Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ на вавѷлѡ́нъ и҆ на живꙋ́щыѧ халдє́и вѣ́тръ зно́енъ гꙋби́телный: |
|
2
|
2
|
| І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків. | и҆ послю̀ на вавѷлѡ́нъ рꙋга́тєли, и҆ стꙋ́днѡ порꙋга́ютсѧ є҆мꙋ̀ и҆ и҆стлѧ́тъ зе́млю є҆гѡ̀: поне́же го́ре на вавѷлѡ́нъ ѡ҆́крестъ въ де́нь ѡ҆ѕлобле́нїѧ є҆гѡ̀. |
|
3
|
3
|
| Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його. | Да налѧца́етъ налѧца́ѧй лꙋ́къ сво́й, и҆ да ѡ҆блече́тсѧ въ брѡнѧ̀ своѧ̑, и҆ не пощади́те ю҆́ношъ є҆гѡ̀, и҆ побі́йте всѐ во́инство є҆гѡ̀. |
|
4
|
4
|
| Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її. | И҆ падꙋ́тъ и҆збїе́ннїи въ землѝ халде́йстѣй и҆ ꙗ҆́звеннїи во страна́хъ є҆ѧ̀. |
|
5
|
5
|
| Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим. | Поне́же не ѡ҆вдовѣ̀ і҆и҃ль и҆ і҆ꙋ́да ѿ бг҃а своегѡ̀, ѿ гдⷭ҇а вседержи́телѧ, ꙗ҆́кѡ землѧ̀ и҆́хъ напо́лнисѧ непра́вды ѿ ст҃ы́хъ і҆и҃левыхъ. |
|
6
|
6
|
| Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату. | Бѣжи́те ѿ среды̀ вавѷлѡ́на и҆ спаси́те кі́йждо дꙋ́шꙋ свою̀ и҆ не поги́бнете въ непра́вдѣ є҆гѡ̀, занѐ вре́мѧ ѿмще́нїѧ є҆гѡ̀ є҆́сть ѿ гдⷭ҇а, воздаѧ́нїе то́й возда́стъ є҆мꙋ̀. |
|
7
|
7
|
| Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували. | Ча́ша злата̑ѧ вавѷлѡ́нъ въ рꙋцѣ̀ гдⷭ҇ни, напаѧ́ющи всю̀ зе́млю, ѿ вїна̀ є҆гѡ̀ пи́ша (всѝ) ꙗ҆зы́цы, сегѡ̀ ра́ди потрѧсо́шасѧ. |
|
8
|
8
|
| Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться. | Внеза́пꙋ падѐ вавѷлѡ́нъ и҆ сокрꙋши́сѧ: пла́чите по не́мъ, возми́те ма́сти къ болѣ́зни є҆гѡ̀, да и҆сцѣли́тсѧ. |
|
9
|
9
|
| Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар. | Врачева́хомъ вавѷлѡ́на, и҆ не и҆сцѣлѣ̀: ѡ҆ста́вимъ є҆го̀ и҆ ѿи́демъ кі́йждо въ зе́млю свою̀, взы́де бо къ небесѝ сꙋ́дъ є҆гѡ̀ и҆ воздви́жесѧ да́же до ѕвѣ́здъ. |
|
10
|
10
|
| Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого. | И҆знесѐ гдⷭ҇ь сꙋ́дъ сво́й: прїиди́те и҆ возвѣсти́мъ въ сїѡ́нѣ дѣла̀ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ. |
|
11
|
11
|
| Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його. | Наѡстри́те стрѣ́лы, напо́лните тꙋ́лы: воздви́же гдⷭ҇ь дꙋ́хъ царе́й ми́дскихъ, ꙗ҆́кѡ проти́вꙋ вавѷлѡ́на гнѣ́въ є҆гѡ̀, да погꙋби́тъ и҆̀, поне́же ѿмще́нїе гдⷭ҇не є҆́сть, ѿмще́нїе люді́й є҆гѡ̀. |
|
12
|
12
|
| Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона. | На стѣна́хъ вавѷлѡ́нскихъ воздви́гните зна́мѧ, поста́вите стра̑жи, оу҆гото́вите стра́жей, оу҆гото́вите ѻ҆рꙋ́жїе: ꙗ҆́кѡ оу҆мы́сли гдⷭ҇ь, и҆ сотвори́тъ, ꙗ҆̀же речѐ на живꙋ́щыѧ въ вавѷлѡ́нѣ, |
|
13
|
13
|
| О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй. | живы́й над̾ вода́ми мно́гими и҆ бога́тъ въ сокро́вищихъ свои́хъ: прїи́де коне́цъ тво́й и҆́стиннѡ во оу҆трѡ́бы твоѧ̑. |
|
14
|
14
|
| Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе. | Клѧ́тсѧ бо гдⷭ҇ь си́лъ мы́шцею свое́ю, ꙗ҆́кѡ напо́лню тебѐ людьмѝ, ꙗ҆́коже а҆крі́дами, и҆ возгласѧ́тъ над̾ тобо́ю низходѧ́щїи. |
|
15
|
15
|
| Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. | Гдⷭ҇ь сотвори́вый зе́млю въ си́лѣ свое́й и҆ оу҆стро́ивый вселе́ннꙋю въ мꙋ́дрости свое́й, и҆ разꙋмѣ́нїемъ свои́мъ распрострѐ небеса̀, |
|
16
|
16
|
| За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх. | є҆гда̀ ѻ҆́нъ да́стъ гла́съ, оу҆мно́жатсѧ во́ды на небесѝ, воздвиза́ѧй ѡ҆́блаки ѿ конє́цъ землѝ, мо́лнїю въ до́ждь сотворѝ, и҆зводѧ́й свѣ́тъ ѿ сокро́вищъ свои́хъ. |
|
17
|
17
|
| Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу. | Ѡ҆бꙋѧ̀ всѧ́къ человѣ́къ ѿ ра́зꙋма, посрами́сѧ всѧ́къ слїѧ́тель ѿ и҆зва́ѧнїй свои́хъ, ꙗ҆́кѡ лѡ́жнаѧ слїѧ̑нїѧ є҆гѡ̀, и҆ нѣ́сть дꙋ́ха въ ни́хъ: |
|
18
|
18
|
| Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть. | сꙋ́єтна сꙋ́ть дѣла̀ и҆ смѣ́хꙋ достѡ́йна, въ ча́съ посѣще́нїѧ своегѡ̀ поги́бнꙋтъ. |
|
19
|
19
|
| Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф. | Не такова̀ ча́сть і҆а́кѡвлѧ, ꙗ҆́кѡ сотвори́вый всѧ́чєскаѧ то́й є҆́сть, (а҆ і҆и҃ль) же́злъ достоѧ́нїѧ є҆гѡ̀, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆гѡ̀. |
|
20
|
20
|
| Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства; | Сокрꙋша́еши ты̀ мнѣ̀ сосꙋ́ды бра̑нныѧ, и҆ а҆́зъ сокрꙋшꙋ̀ въ тебѣ̀ ꙗ҆зы́ки и҆ погꙋблю̀ въ тебѣ̀ ца̑рствїѧ: |
|
21
|
21
|
| тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її; | и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ ко́ни и҆ вса́дники и҆́хъ, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ колєсни́цы и҆ всѣда́ющихъ на ни́хъ: |
|
22
|
22
|
| тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину; | и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ мꙋ́жа и҆ женꙋ̀, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ ста́ра и҆ ѻ҆́трока, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ ю҆́ношꙋ и҆ дѣ́вꙋ: |
|
23
|
23
|
| і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів. | и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ па́стырѧ и҆ стада̀ є҆гѡ̀, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ ѡ҆рю́ща и҆ рабо́тна скота̀ є҆гѡ̀, и҆ и҆збїю̀ въ тебѣ̀ воевѡ́ды и҆ прави́тєли. |
|
24
|
24
|
| І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь. | И҆ возда́мъ вавѷлѡ́нꙋ и҆ всѣ̑мъ жителє́мъ халдє́йскимъ всѧ̑ ѕлѡ́бы и҆́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша над̾ сїѡ́номъ пред̾ ѻ҆чи́ма ва́шима, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
25
|
25
|
| Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Господь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою. | Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, горо̀ смертоно́снаѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, растлѣва́ющаѧ всю̀ зе́млю, и҆ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на тѧ̀ и҆ и҆зве́ргꙋ тѧ̀ и҆з̾ ка́меней, и҆ да́мъ тѧ̀ въ го́рꙋ сожже́нꙋю: |
|
26
|
26
|
| І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь. | и҆ не во́змꙋтъ ѿ тебє̀ ка́мене во оу҆́глъ и҆ ка́мене во ѡ҆снова́нїе, ꙗ҆́кѡ потреби́шисѧ во вѣ́ки, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
27
|
27
|
| Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану. | Воздви́гните зна́мѧ на землѝ, вострꙋби́те трꙋбо́ю во ꙗ҆зы́цѣхъ, ѡ҆свѧти́те на́нь ꙗ҆зы́ки, возвѣсти́те на́нь ца́рствамъ а҆рара̑тскимъ ѿ менє̀ и҆ а҆сханазе́ѡмъ: оу҆тверди́те над̾ ни́мъ стрѣ̑льницы, возведи́те на́нь ко́ни, ꙗ҆́кѡ а҆крі́дѡвъ мно́жество. |
|
28
|
28
|
| Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй. | Возведи́те на́нь ꙗ҆зы̑ки, царѧ̀ ми́дска и҆ всеѧ̀ землѝ, воево́дъ є҆гѡ̀ и҆ всѣ́хъ во́євъ є҆гѡ̀ и҆ всеѧ̀ землѝ ѡ҆́бласти є҆гѡ̀. |
|
29
|
29
|
| Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів. | И҆ потрѧсе́сѧ землѧ̀ и҆ смꙋти́сѧ, занѐ воста̀ на вавѷлѡ́нъ оу҆мышле́нїе гдⷭ҇не, є҆́же положи́ти зе́млю вавѷлѡ́нскꙋ пꙋ́стꙋ и҆ ненаселе́нꙋ. |
|
30
|
30
|
| Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті. | Ѡ҆скꙋдѣ́ша крѣ́пцыи вавѷлѡ́нстїи є҆́же ра́товати: сѧ́дꙋтъ та́мѡ во ѡ҆гра́дѣ, поги́бе хра́брость и҆́хъ, и҆ бы́ша ꙗ҆́кѡ жєны̀: пожжє́на сꙋ́ть селє́нїѧ, сотрє́ны завѡ́ры є҆гѡ̀. |
|
31
|
31
|
| Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців, | Гонѧ́й во срѣ́тенїе текꙋ́ща пости́гнетъ, и҆ вѣ́стникъ срѣ́титъ посла̀, да возвѣсти́тъ царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ, ꙗ҆́кѡ взѧ́тъ бы́сть гра́дъ є҆гѡ̀. |
|
32
|
32
|
| і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом. | Ѿ кра́ѧ прехожде́нїй є҆гѡ̀ ꙗ҆́ти бы́ша, и҆ тверды̑ни є҆гѡ̀ зажжє́ны ѻ҆гне́мъ, и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ во́инстїи и҆схо́дѧтъ. |
|
33
|
33
|
| Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її. | Та́кѡ бо гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ: до́мове царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ ꙗ҆́кѡ гꙋмно̀ зрѣ́ло и҆змлаче́ни бꙋ́дꙋтъ: є҆щѐ ма́лѡ, и҆ прїи́детъ жатва̀ є҆гѡ̀. |
|
34
|
34
|
| Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене. | Снѣде́ мѧ, раздроби́ мѧ, прїѧ́тъ мѧ̀ тма̀ тонка̀, навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй пожре́ мѧ, ꙗ҆́кѡ ѕмі́й напо́лни чре́во своѐ сла́достїю мое́ю: и҆ и҆зверго́ша мѧ̀. |
|
35
|
35
|
| Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим. | Трꙋды̀ моѝ и҆ бѣды̑ моѧ̑ на вавѷлѡ́нъ, рече́тъ живꙋ́щаѧ въ сїѡ́нѣ, и҆ кро́вь моѧ̀ на живꙋ́щыѧ въ халде́ехъ, рече́тъ і҆ерⷭ҇ли́мъ. |
|
36
|
36
|
| Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його. | Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ сꙋди́ти бꙋ́дꙋ сопе́рника твоего̀ и҆ ѿмщꙋ̀ ѿмще́нїе твоѐ, и҆ пꙋ́сто сотворю̀ мо́ре є҆гѡ̀ и҆ и҆зсꙋшꙋ̀ пото́ки є҆гѡ̀. |
|
37
|
37
|
| І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів. | И҆ бꙋ́детъ вавѷлѡ́нъ въ запꙋстѣ́нїе, жили́ще ѕмїє́мъ, въ чꙋ́до и҆ позвизда́нїе, поне́же не бꙋ́детъ живꙋ́щагѡ. |
|
38
|
38
|
| Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі. | Вкꙋ́пѣ а҆́ки львы̀ воста́нꙋтъ и҆ а҆́ки скѵ́мни львѡ́въ. |
|
39
|
39
|
| Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь. | Въ горѧ́чести и҆́хъ да́мъ питїѐ и҆̀мъ и҆ оу҆пою̀ ѧ҆̀, да спѧ́тъ и҆ оу҆́снꙋтъ сно́мъ вѣ́чнымъ и҆ не воста́нꙋтъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
40
|
40
|
| Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами. | И҆ низведꙋ̀ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ а҆́гнцы на закла́нїе и҆ ꙗ҆́кѡ ѻ҆вны̀ съ козлы̑. |
|
41
|
41
|
| Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами! | Ка́кѡ взѧ́сѧ сеса́хъ, и҆ ꙗ҆́та сла́ва всеѧ̀ землѝ; ка́кѡ бы́сть во оу҆дивле́нїе вавѷлѡ́нъ во ꙗ҆зы́цѣхъ; |
|
42
|
42
|
| Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його. | Взы́де на вавѷлѡ́нъ мо́ре въ шꙋ́мѣ во́лнъ свои́хъ, и҆ покры́сѧ. |
|
43
|
43
|
| Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський. | Бы́ша гра́ди є҆гѡ̀ въ запꙋстѣ́нїе, землѧ̀ безво́дна и҆ пꙋста̀, землѧ̀, въ не́йже никто́же поживе́тъ, и҆ нижѐ бꙋ́детъ вита́ти въ не́мъ сы́нъ человѣ́чь. |
|
44
|
44
|
| І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть. | И҆ посѣщꙋ̀ на ви́ла въ вавѷлѡ́нѣ, и҆зве́ргꙋ то̀, є҆́же поглотѝ, ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀, и҆ не соберꙋ́тсѧ вѧ́щше къ немꙋ̀ ꙗ҆зы́цы, занѐ и҆ стѣ́ны вавѷлѡ̑нскїѧ падꙋ́тъ. |
|
45
|
45
|
| Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа. | И҆зыди́те ѿ среды̀ є҆гѡ̀, лю́дїе моѝ, да спасе́тъ кі́йждо дꙋ́шꙋ свою̀ ѿ гнѣ́ва ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни. |
|
46
|
46
|
| Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря. | Да не когда̀ оу҆мѧгчи́тсѧ се́рдце ва́ше, и҆ оу҆боите́сѧ ра́ди слꙋ́ха, и҆́же оу҆слы́шитсѧ на землѝ, и҆ прїи́детъ въ лѣ́то слы́шанїе, и҆ по лѣ́тѣ слы́шанїе, бѣ́дность и҆ непра́вда на зе́млю, и҆ властели́нъ на властели́на. |
|
47
|
47
|
| Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього. | Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, и҆ посѣщꙋ̀ на и҆зва̑ѧныѧ вавѷлѡ́на: и҆ всѧ̀ землѧ̀ є҆гѡ̀ посрами́тсѧ, и҆ всѝ ꙗ҆́звенїи є҆гѡ̀ падꙋ́тъ посредѣ̀ є҆гѡ̀. |
|
48
|
48
|
| І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь. | И҆ возвеселѧ́тсѧ над̾ вавѷлѡ́номъ небеса̀ и҆ землѧ̀ и҆ всѧ̑ сꙋ̑щаѧ въ ни́хъ: ѿ полꙋ́нощи бо прїи́дꙋтъ на́нь всегꙋби́телїе, гл҃етъ гдⷭ҇ь: |
|
49
|
49
|
| Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни. | и҆ ꙗ҆́коже сотворѝ вавѷлѡ́нъ па́дати ꙗ҆́звєнымъ во і҆и҃ли, та́кѡ въ вавѷлѡ́нѣ падꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи всеѧ̀ землѝ. |
|
50
|
50
|
| Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше. | И҆збѣ́гшїи меча̀, и҆ди́те, не сто́йте: и҆̀же и҆здале́че, помѧни́те гдⷭ҇а, и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ да взы́детъ на се́рдце ва́ше. |
|
51
|
51
|
| Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього. | Посрами́хомсѧ, занѐ слы́шахомъ рꙋга́нїе на́ше, покры̀ срамота̀ лицѐ на́ше, ꙗ҆́кѡ прїидо́ша чꙋжді́и во ст҃а̑ѧ на̑ша въ до́мъ гдⷭ҇ень. |
|
52
|
52
|
| За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені. | Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ посѣщꙋ̀ на и҆зва̑ѧнїѧ є҆гѡ̀, и҆ по все́й землѝ є҆гѡ̀ падꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи. |
|
53
|
53
|
| Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь. | Ꙗ҆́кѡ а҆́ще взы́детъ вавѷлѡ́нъ на не́бо и҆ а҆́ще оу҆тверди́тъ на высотѣ̀ крѣ́пость свою̀, ѿ менє̀ прїи́дꙋтъ гꙋби́телїе є҆гѡ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
54
|
54
|
| Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської, | Гла́съ во́плѧ вавѷлѡ́нска, и҆ сотре́нїе вели́ко въ землѝ халде́йстѣй: |
|
55
|
55
|
| бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх. | ꙗ҆́кѡ погꙋбѝ гдⷭ҇ь вавѷлѡ́на и҆ сотрѐ ѿ негѡ̀ гла́съ ве́лїй шꙋмѧ́щь ꙗ҆́кѡ во́ды мнѡ́ги, дадѐ въ па́гꙋбꙋ гла́съ є҆гѡ̀: |
|
56
|
56
|
| Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату. | ꙗ҆́кѡ прїи́де на вавѷлѡ́нъ хи́щникъ, ꙗ҆́ти бы́ша си́льнїи є҆гѡ̀, оу҆вѧдѐ лꙋ́къ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ воздае́тъ и҆̀мъ, |
|
57
|
57
|
| І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його. | гдⷭ҇ь воздае́тъ є҆мꙋ̀ воздаѧ́нїе: и҆ оу҆пои́тъ кнѧ̑зи є҆гѡ̀ и҆ мꙋ̑дрыѧ є҆гѡ̀, и҆ воевѡ́ды є҆гѡ̀ и҆ вѡ́и є҆гѡ̀ и҆ си̑льныѧ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́снꙋтъ сно́мъ вѣ́чнымъ и҆ не возбꙋдѧ́тсѧ, гл҃етъ цр҃ь, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆гѡ̀. |
|
58
|
58
|
| Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню. | Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: стѣна̀ вавѷлѡ́нска сїѧ̀ преширо́ка, подкопа́нїемъ подко́пана бꙋ́детъ, и҆ врата̀ є҆гѡ̀ высѡ́ка ѻ҆гне́мъ сожжє́на бꙋ́дꙋтъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ трꙋди́тисѧ лю́дїе вотщѐ, и҆ ꙗ҆зы́цы въ нача́лѣ поги́бнꙋтъ. |
|
59
|
59
|
| Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий. | Сло́во, є҆́же заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆еремі́и прⷪ҇ро́кꙋ, рещѝ саре́ю сы́нꙋ нирі́инꙋ, сы́на маассе́ова, є҆гда̀ и҆́де ѿ седекі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина въ вавѷлѡ́нъ, въ четве́ртое лѣ́то ца́рства є҆гѡ̀: саре́й же бѣ̀ нача́лникъ дарѡ́въ. |
|
60
|
60
|
| Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон. | И҆ написа̀ і҆еремі́а всѧ̑ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же и҆мѧ́хꙋ прїитѝ на вавѷлѡ́нъ, во є҆ди́нꙋ кни́гꙋ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же пи̑сана сꙋ́ть на вавѷлѡ́нъ. И҆ речѐ і҆еремі́а къ сарею̀: |
|
61
|
61
|
| І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова, | є҆гда̀ вни́деши въ вавѷлѡ́нъ, и҆ оу҆́зриши и҆ прочте́ши всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, и҆ рече́ши: |
|
62
|
62
|
| і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею». | гдⷭ҇и, ты̀ ре́клъ є҆сѝ проти́вꙋ мѣ́ста сегѡ̀ погꙋби́ти є҆̀, и҆ да не бꙋ́детъ живѧ́й въ не́мъ ѿ человѣ́ка и҆ до скота̀, и҆ да бꙋ́детъ въ вѣ́чнꙋю пꙋсты́ню: |
|
63
|
63
|
| І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату, | и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ прочте́ши кни́гꙋ сїю̀, привѧжѝ къ не́й ка́мень и҆ вве́рзи ю҆̀ посредѣ̀ є҆ѵфра́та и҆ рцы̀: |
|
64
|
64
|
| і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії. | та́кѡ потопи́тсѧ вавѷлѡ́нъ и҆ не воста́нетъ ѿ лица̀ ѕѡ́лъ, ꙗ҆̀же а҆́зъ наведꙋ̀ на́нь, и҆ разори́тсѧ. Да́же до здѣ̀ словеса̀ і҆ерємі́ина. |
