1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 26
|
Глава́ к҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| На початку царювання Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа: | Въ нача́лѣ ца́рства і҆ѡакі́ма сы́на і҆ѡсі́ина бы́сть сло́во сїѐ ѿ гдⷭ҇а: |
|
2
|
2
|
| так говорить Господь: стань надворі дому Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які повелю тобі сказати їм; не відніми ні слова. | та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: ста́ни во дворѣ̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ проповѣ́ждь всѣ̑мъ і҆ꙋде́ѡмъ, входѧ́щымъ кла́нѧтисѧ въ до́мъ гдⷭ҇ень, всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же завѣща́хъ тебѣ̀ проповѣ́дати и҆̀мъ, не оу҆ймѝ словесѐ: |
|
3
|
3
|
| Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні. | не́гли послꙋ́шаютъ и҆ ѿвратѧ́тсѧ кі́йждо ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ ѕла́гѡ, и҆ почі́ю ѿ ѕѡ́лъ, ꙗ҆̀же помышлѧ́ю сотвори́ти и҆̀мъ ѕлы́хъ ра́ди начина́нїй и҆́хъ. |
|
4
|
4
|
| І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам, | И҆ рече́ши: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: а҆́ще не послꙋ́шаете менѐ, є҆́же ходи́ти въ зако́нѣхъ мои́хъ, ꙗ҆̀же да́хъ пред̾ лице́мъ ва́шимъ, |
|
5
|
5
|
| щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте, — | въ послꙋша́нїе слове́съ ѻ҆́трѡкъ мои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ, и҆̀хже а҆́зъ посыла́ю къ ва́мъ и҆з̾ оу҆́тра, и҆ посла́хъ, и҆ не послꙋ́шасте менѐ, |
|
6
|
6
|
| то з домом цим Я зроблю те саме, що з Силомом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі. | и҆ да́мъ до́мъ се́й ꙗ҆́коже силѡ́мъ, и҆ гра́дъ се́й да́мъ въ клѧ́твꙋ всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ всеѧ̀ землѝ. |
|
7
|
7
|
| Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому. | И҆ слы́шаша жерцы̀ и҆ лжепроро́цы и҆ всѝ лю́дїе і҆еремі́ю глаго́люща словеса̀ сїѧ̑ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. |
|
8
|
8
|
| І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: «ти повинен померти; | И҆ бы́сть, є҆гда̀ і҆еремі́а преста̀ глаго́лати всѧ̑, є҆ли̑ка завѣща̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь глаго́лати всѣ̑мъ лю́демъ, и҆ ꙗ҆́ша і҆еремі́ю жерцы̀ и҆ лжепроро́цы и҆ всѝ лю́дїе, глаго́люще: сме́ртїю да оу҆́мретъ, |
|
9
|
9
|
| навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишиться без жителів?» І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому. | ꙗ҆́кѡ проречѐ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ, глаго́лѧ: ꙗ҆́коже силѡ́мъ бꙋ́детъ се́й до́мъ, и҆ гра́дъ се́й ѡ҆пꙋстѣ́етъ ѿ живꙋ́щихъ. И҆ собра́шасѧ всѝ лю́дїе на і҆еремі́ю въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. |
|
10
|
10
|
| Коли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота дому Господнього. | И҆ слы́шаша кнѧ̑зи і҆ꙋ̑дины словеса̀ сїѧ̑, и҆ взыдо́ша ѿ до́мꙋ царе́ва въ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ сѣдо́ша во преддве́рїи вра́тъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ но́выхъ. |
|
11
|
11
|
| Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: «смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами». | И҆ рѣ́ша жерцы̀ и҆ лжепроро́цы кнѧзє́мъ и҆ всѣ̑мъ лю́демъ, глаго́люще: сꙋ́дъ сме́ртный человѣ́кꙋ семꙋ̀, ꙗ҆́кѡ проречѐ на се́й гра́дъ, ꙗ҆́коже слы́шасте во оу҆́шы ва́ши. |
|
12
|
12
|
| І сказав Єремія усім князям і всьому народові: «Господь послав мене пророкувати проти дому цього і проти міста цього усі ті слова, які ви чули; | И҆ речѐ і҆еремі́а ко всѣ̑мъ кнѧзє́мъ и҆ ко всѣ̑мъ лю́демъ, глаго́лѧ: гдⷭ҇ь посла́ мѧ прорещѝ на до́мъ се́й и҆ на гра́дъ се́й всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же слы́шасте: |
|
13
|
13
|
| отже, виправте путі ваші і діяння ваші і послухайтеся гласу Господа Бога вашого, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас; | и҆ нн҃ѣ лꙋ́чшыѧ сотвори́те пꙋти̑ ва́шѧ и҆ дѣла̀ ва̑ша и҆ послꙋ́шайте гла́са гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, и҆ преста́нетъ гдⷭ҇ь ѿ ѕѡ́лъ, ꙗ҆̀же гл҃а на вы̀: |
|
14
|
14
|
| а щодо мене, ось — я у ваших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим; | и҆ сѐ, а҆́зъ въ рꙋка́хъ ва́шихъ, сотвори́те мѝ ꙗ҆́коже оу҆го́дно и҆ ꙗ҆́коже лꙋ́чше ва́мъ ꙗ҆влѧ́етсѧ: |
|
15
|
15
|
| тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші». | но разꙋмѣ́юще да оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́ще оу҆бїе́те мѧ̀, кро́вь непови́ннꙋ дади́те са́ми на сѧ̀ и҆ на гра́дъ се́й и҆ на живꙋ́щыѧ въ не́мъ: ꙗ҆́кѡ пои́стиннѣ посла́ мѧ гдⷭ҇ь къ ва́мъ глаго́лати во оу҆́шы ва́ши всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑. |
|
16
|
16
|
| Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: «цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він говорив нам ім’ям Господа Бога нашого». | И҆ рѣ́ша кнѧ̑зи и҆ всѝ лю́дїе ко жерцє́мъ и҆ ко лжепроро́кѡмъ: нѣ́сть человѣ́кꙋ семꙋ̀ сꙋ́дъ сме́ртный, ꙗ҆́кѡ во и҆́мѧ гдⷭ҇а на́шегѡ глаго́ла къ на́мъ. |
|
17
|
17
|
| І зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам: | И҆ воста́ша мꙋ́жїе ѿ старѣ́йшинъ зе́мскихъ и҆ рѣ́ша всемꙋ̀ собо́рꙋ людско́мꙋ, глаго́люще: |
|
18
|
18
|
| «Михей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейського, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде виораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього — лісистим пагорбом. | мїхе́а мѡраѳі́тскїй бѣ̀ прⷪ҇ро́чествꙋѧ во дни̑ є҆зекі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина и҆ речѐ всѣ̑мъ лю́демъ і҆ꙋ̑динымъ, глаго́лѧ: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: сїѡ́нъ ꙗ҆́кѡ ни́ва и҆з̾ѡре́тсѧ, и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ ꙗ҆́кѡ въ пꙋ́ть непрохо́дный бꙋ́детъ, и҆ гора̀ хра́ма бꙋ́детъ въ лꙋ́гъ дꙋбра́вный. |
|
19
|
19
|
| Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим? | Є҆да̀ оу҆бива́ѧ оу҆бѝ є҆го̀ є҆зекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ и҆ всѝ лю́дїе і҆ꙋ̑дины; не оу҆боѧ́шалисѧ оу҆́бѡ гдⷭ҇а; И҆ поне́же помоли́шасѧ лицꙋ̀ гдⷭ҇ню, и҆ почѝ гдⷭ҇ь ѿ ѕѡ́лъ, ꙗ҆̀же гл҃аше на нѧ̀: и҆ мы̀ сотвори́хомъ ѕлѡ́бы вели̑ки на дꙋ́шы на́шѧ. |
|
20
|
20
|
| Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима, — і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія. | И҆ бѣ̀ человѣ́къ прорица́ѧ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ, оу҆рі́а сы́нъ саме́овъ ѿ карїаѳїарі́ма, и҆ проречѐ на гра́дъ се́й и҆ ѡ҆ землѝ се́й по всѣ̑мъ словесє́мъ і҆еремі̑инымъ. |
|
21
|
21
|
| Коли почув слова його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет. | И҆ слы́ша ца́рь і҆ѡакі́мъ и҆ всѝ кнѧ̑зи всѧ̑ словеса̀ є҆гѡ̀ и҆ и҆ска́хꙋ оу҆би́ти є҆го̀: и҆ слы́ша оу҆рі́а и҆ оу҆боѧ́сѧ, и҆ бѣжа̀ и҆ прїи́де во є҆гѵ́петъ. |
|
22
|
22
|
| Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним. | И҆ посла̀ ца́рь і҆ѡакі́мъ мꙋ́жы во є҆гѵ́петъ, є҆лдаѳа́на сы́на а҆хѡ́рова и҆ мꙋ́жы съ ни́мъ во є҆гѵ́петъ, |
|
23
|
23
|
| І вивели Урію з Єгипту і привели його до царя Іоакима, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні гробниці. | и҆ и҆зведо́ша є҆го̀ ѿтꙋ́дꙋ и҆ приведо́ша є҆го̀ ко царю̀, и҆ поразѝ є҆го̀ мече́мъ и҆ вве́рже є҆го̀ во гро́бъ сынѡ́въ люді́й свои́хъ. |
|
24
|
24
|
| Але рука Ахикама, сина Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство». | Ѻ҆ба́че рꙋка̀ а҆хїка́ма сы́на сафані́ина бѣ̀ со і҆еремі́ею, є҆́же не преда́ти є҆гѡ̀ въ рꙋ́цѣ люді́й, да не оу҆бїю́тъ є҆гѡ̀. |
