1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 30
|
Глава́ л҃
|
|
1
|
1
|
| Слово, яке було до Єремії від Господа: | Сло́во бы́вшее ко і҆еремі́и ѿ гдⷭ҇а гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу. | та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ гл҃ѧ: впишѝ всѧ̑ словеса̀ въ кни̑ги, ꙗ҆̀же гл҃ахъ къ тебѣ̀. |
|
3
|
3
|
| Бо ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду, — говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею. | Ꙗ҆́кѡ сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ возвращꙋ̀ преселе́нїе люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ и҆ і҆ꙋ́ды, речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ возвращꙋ̀ ѧ҆̀ на зе́млю, ю҆́же да́хъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, и҆ ѡ҆владѣ́ютъ є҆́ю. |
|
4
|
4
|
| І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду. | И҆ сїѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь ѡ҆ і҆и҃ли и҆ ѡ҆ і҆ꙋ́дѣ. |
|
5
|
5
|
| Так сказав Господь: голос сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру. | Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: гла́съ стра́ха оу҆слы́шите: стра́хъ, и҆ нѣ́сть ми́ра. |
|
6
|
6
|
| Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді? | Вопроси́те и҆ ви́дите, а҆́ще ражда́етъ мꙋ́жескъ по́лъ; и҆ ѡ҆ страсѣ̀, въ не́мже и҆мѣ́ти бꙋ́дꙋтъ чрє́сла и҆ спасе́нїе; поне́же ви́дѣхъ всѧ́каго человѣ́ка, и҆ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ на чре́слѣхъ є҆гѡ̀ а҆́ки ражда́ющїѧ: ѡ҆брати́шасѧ ли́ца въ же́лтꙋю болѣ́знь. |
|
7
|
7
|
| О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це — тяжкий час для Якова, але він буде спасений від нього. | Ѽ, лю́тѣ! ꙗ҆́кѡ бы́сть вели́къ де́нь то́й и҆ нѣ́сть подо́бна є҆мꙋ̀: и҆ вре́мѧ тѣ́сно є҆́сть і҆а́кѡвꙋ, и҆ ѿ тогѡ̀ спасе́тсѧ. |
|
8
|
8
|
| І буде у той день, — говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям, | Въ то́й де́нь, речѐ гдⷭ҇ь, сокрꙋшꙋ̀ ꙗ҆ре́мъ со вы́и и҆́хъ и҆ оу҆́зы и҆́хъ расто́ргнꙋ: и҆ не послꙋ́жатъ ті́и ктомꙋ̀ чꙋжди̑мъ, |
|
9
|
9
|
| але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм. | но послꙋ́жатъ ті́и гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀: и҆ даві́да царѧ̀ и҆́хъ возста́влю и҆̀мъ. |
|
10
|
10
|
| І ти, рабе Мій Якове, не бійся, — говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і плем’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його, | Сегѡ̀ ра́ди ты̀ не бо́йсѧ, ра́бе мо́й і҆а́кѡве, гл҃етъ гдⷭ҇ь, ни оу҆страша́йсѧ, і҆и҃лю: ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ сп҃сꙋ́ тѧ и҆з̾ землѝ да́льнїѧ и҆ сѣ́мѧ твоѐ и҆з̾ землѝ плѣне́нїѧ и҆́хъ: и҆ возврати́тсѧ па́ки і҆а́кѡвъ и҆ почі́етъ и҆ всѧ́кагѡ добра̀ и҆спо́лненъ бꙋ́детъ, и҆ не бꙋ́детъ оу҆страша́ѧй тѧ̀. |
|
11
|
11
|
| бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе. | Ꙗ҆́кѡ а҆́зъ съ тобо́ю є҆́смь, гл҃етъ гдⷭ҇ь, сп҃са́ѧй тѧ̀: ꙗ҆́кѡ сотворю̀ сконча́нїе во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ, въ нѧ́же разсѣ́ѧхъ тѧ̀: тебе́ же не сотворю̀ во сконча́нїе, но накажꙋ́ тѧ въ сꙋдѣ̀ и҆ ѡ҆чища́ѧ не ѡ҆чи́щꙋ тѧ̀. |
|
12
|
12
|
| Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока; | Та́кѡ бо гл҃етъ гдⷭ҇ь: возста́вихъ сокрꙋше́нїе твоѐ, болѣ́зненна є҆́сть ꙗ҆́зва твоѧ̀, |
|
13
|
13
|
| ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе; | нѣ́сть сꙋдѧ́й сꙋда̀ твоегѡ̀, на болѣ́знь врачева́лсѧ є҆сѝ, по́льзы нѣ́сть тебѣ̀: |
|
14
|
14
|
| усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися. | всѝ дрꙋ́зїе твоѝ забы́ша тѧ̀, нижѐ вопро́сѧтъ тѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆ ми́рѣ твое́мъ: ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́звою вра́жїею порази́хъ тѧ̀, наказа́нїемъ тве́рдымъ: мно́жества ра́ди непра́вды твоеѧ̀ превозмого́ша грѣсѝ твоѝ. |
|
15
|
15
|
| Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися. | Что̀ вопїе́ши ѡ҆ сокрꙋше́нїи твое́мъ; неисцѣ́льна є҆́сть болѣ́знь твоѧ̀ мно́жества ра́ди непра́вды твоеѧ̀, и҆ тве́рдыхъ ра́ди грѣхѡ́въ твои́хъ сотвори́хъ тѝ сїѧ̑ (всѧ̑). |
|
16
|
16
|
| Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування. | Тогѡ̀ ра́ди всѝ ꙗ҆дꙋ́щїи тѧ̀ и҆з̾ѧде́ни бꙋ́дꙋтъ, и҆ всѝ вразѝ твоѝ пло́ть и҆́хъ всю̀ и҆з̾ѧдѧ́тъ: во мно́жествѣ непра́вды твоеѧ̀ оу҆мно́жишасѧ грѣсѝ твоѝ, сотвори́ша сїѧ̑ тебѣ̀: и҆ бꙋ́дꙋтъ разграблѧ́ющїи тѧ̀ въ разграбле́нїе, и҆ всѣ́хъ плѣнѧ́ющихъ тѧ̀ да́мъ во плѣне́нїе. |
|
17
|
17
|
| Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх, — говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: «ось Сион, про який ніхто не запитує»; | Ꙗ҆́кѡ ѡ҆бѧжꙋ̀ ꙗ҆́звꙋ твою̀ и҆ ѿ ра̑нъ твои́хъ оу҆врачꙋ́ю тѧ̀, речѐ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́кѡ расточе́ннымъ называ́хꙋ тѧ̀, сїѡ́не лови́тва на́ша є҆́сть, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть взыска́ющагѡ є҆гѡ̀. |
|
18
|
18
|
| так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше. | Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ возвращꙋ̀ преселе́нїе і҆а́кѡвле и҆ плѣ́нники є҆гѡ̀ поми́лꙋю, и҆ возгради́тсѧ гра́дъ въ высотꙋ̀ свою̀, и҆ хра́мъ по чи́нꙋ своемꙋ̀ оу҆тверди́тсѧ: |
|
19
|
19
|
| І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені. | и҆ и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ негѡ̀ пою́щїи и҆ гла́съ и҆гра́ющихъ, и҆ оу҆мно́жꙋ ѧ҆̀, и҆ не оу҆ма́лѧтсѧ. |
|
20
|
20
|
| І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його. | И҆ вни́дꙋтъ сы́нове и҆́хъ ꙗ҆́коже и҆ пре́жде, и҆ свидѣ̑нїѧ и҆́хъ пред̾ лице́мъ мои́мъ и҆спра́вѧтсѧ: и҆ посѣщꙋ̀ на всѧ̑ стꙋжа́ющыѧ и҆̀мъ, |
|
21
|
21
|
| І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Мене; бо хто відважиться сам собою наблизитися до Мене? — говорить Господь. | и҆ бꙋ́дꙋтъ крѣ́пльшїи є҆гѡ̀ на нѧ̀, и҆ кнѧ́зь є҆гѡ̀ и҆з̾ негѡ̀ и҆зы́детъ: и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ко мнѣ̀: кто́ бо є҆́сть то́й, и҆́же приложи́тъ се́рдце своѐ ѡ҆брати́тисѧ ко мнѣ̀; речѐ гдⷭ҇ь. |
|
22
|
22
|
| І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом. | И҆ бꙋ́дете мѝ въ лю́ди, и҆ а҆́зъ ва́мъ бꙋ́дꙋ въ бг҃а. |
|
23
|
23
|
| Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор грізний; він упаде на голову нечестивих. | Ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ гдⷭ҇ень и҆зы́де ꙗ҆́ръ, и҆зы́де гнѣ́въ ѡ҆браща́емь, на нечєсти́выѧ прїи́детъ. |
|
24
|
24
|
| Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це. | Не ѿврати́тсѧ гнѣ́въ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни, до́ндеже сотвори́тъ и҆ до́ндеже и҆спо́лнитъ оу҆мышле́нїе се́рдца своегѡ̀: въ послѣ̑днїѧ дни̑ позна́ете ѧ҆̀. |
