1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 19
|
Глава́ ѳ҃і
|
|
1
|
1
|
| Так сказав Господь: піди і купи глиняний глечик у гончара; і візьми з собою найстарших з народу і зі старійшин священичих, | Сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: и҆дѝ и҆ стѧжѝ сосꙋ́дъ скꙋде́льничь жже́нъ, и҆ приведѝ ѿ ста́рєцъ людски́хъ и҆ ѿ ста́рєцъ свѧще́нническихъ: |
|
2
|
2
|
| і вийди у долину синів Енномових, що біля воріт Харшиф, і виголоси там слова, які скажу тобі, | и҆ и҆зы́ди въ мѣ́сто многогро́бищное сынѡ́въ є҆ннѡ́нихъ, є҆́же є҆́сть бли́з̾ придве́рїѧ вра́тъ харсі́ѳскихъ [со́лнечныхъ], и҆ прочтѝ та́мѡ всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ возгл҃ю тебѣ̀, |
|
3
|
3
|
| і скажи: слухайте слово Господнє, царі юдейські і жителі Єрусалима! так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу біду на місце це, — про яке хто почує, у того задзвенить у вухах, | и҆ рече́ши и҆̀мъ: слы́шите сло́во гдⷭ҇не, ца́рїе і҆ꙋ̑дины и҆ мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины, и҆ ѡ҆бита́телїе і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ входѧ́щїи врата́ми си́ми: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ ѕла̑ѧ на мѣ́сто сїѐ, ꙗ҆́кѡ всѧ́комꙋ слы́шащемꙋ сїѧ̑ зазвꙋчи́тъ во оу҆́шїю є҆гѡ̀: |
|
4
|
4
|
| за те, що вони залишили Мене і чужим зробили місце це і кадять на ньому іншим богам, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; наповнили місце це кров’ю невинних | поне́же ѡ҆ста́виша мѧ̀, и҆ чꙋ́жде сотвори́ша мѣ́сто сїѐ, и҆ пожро́ша на не́мъ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ, и҆́хже не вѣ́дѣша ті́и и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ: и҆ ца́рїе і҆ꙋ̑дины напо́лниша мѣ́сто сїѐ кро́ве непови́нныхъ |
|
5
|
5
|
| і влаштували висоти Ваалу, щоб спалювати синів своїх вогнем у всепалення Ваалу, чого Я не повелівав і не говорив, і що на думку не спадало Мені; | и҆ созда́ша высѡ́каѧ ваа́лꙋ на сожже́нїе сынѡ́въ свои́хъ ѻ҆гне́мъ, во всесожже́нїе ваа́лꙋ, ꙗ҆̀же не заповѣ́дахъ, ни гл҃ахъ, нижѐ взыдо́ша на се́рдце моѐ. |
|
6
|
6
|
| за те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли місце це не буде більше називатися Тофетом або долиною синів Енномових, але долиною вбивства. | Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ не прозове́тсѧ ктомꙋ̀ мѣ́сто сїѐ паде́нїе и҆ мѣ́сто многогро́бищное сынѡ́въ є҆ннѡ́нихъ, но мѣ́сто многогро́бищное закла́нїѧ: |
|
7
|
7
|
| І знищу раду Іуди та Єрусалима на місці цьому й уб’ю їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають душі їхні, і віддам трупи їхні в їжу птахам небесним і звірам земним. | и҆ расточꙋ̀ совѣ́тъ і҆ꙋ́динъ и҆ совѣ́тъ і҆ерⷭ҇ли́ма въ мѣ́стѣ се́мъ, и҆ превращꙋ̀ и҆̀хъ мече́мъ пред̾ враги̑ и҆́хъ и҆ въ рꙋкꙋ̀ и҆́щꙋщихъ дꙋ́шъ и҆́хъ: и҆ да́мъ трꙋ́пїе и҆́хъ въ ꙗ҆́дь пти́цамъ небє́снымъ и҆ ѕвѣрє́мъ земны̑мъ: |
|
8
|
8
|
| І зроблю місто це жахом і посміянням; кожен, хто пройде через нього, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. | и҆ поста́влю гра́дъ се́й въ разоре́нїе и҆ во звизда́нїе: всѧ́къ, и҆́же мимои́детъ, ѡ҆ не́мъ почꙋди́тсѧ и҆ позви́ждетъ ѡ҆ все́й ꙗ҆́звѣ є҆гѡ̀: |
|
9
|
9
|
| І нагодую їх плоттю синів їхніх і плоттю дочок їхніх; і буде кожен їсти плоть свого ближнього, знаходячись в облозі і тісноті, коли стиснуть їх вороги їхні й ті, що шукають душі їхні. | и҆ снѣдѧ́тъ плѡ́ти сынѡ́въ свои́хъ и҆ плѡ́ти дще́рей свои́хъ, и҆ кі́йждо плѡ́ти по́дрꙋга своегѡ̀ снѣ́сть во ѡ҆бстоѧ́нїи и҆ въ тѣснотѣ̀, въ не́йже запрꙋ́тъ и҆̀хъ вразѝ и҆́хъ, и҆́щꙋщїи дꙋшѝ и҆́хъ. |
|
10
|
10
|
| І розбий глечик перед очима тих мужів, які прийдуть з тобою, | И҆ да сокрꙋши́ши сосꙋ́дъ пред̾ ѻ҆чи́ма мꙋже́й и҆сходѧ́щихъ съ тобо́ю |
|
11
|
11
|
| і скажи їм: так говорить Господь Саваоф: так знищу Я народ цей і місто це, як розбита посудина гончара, яка уже не може бути відновлена, і будуть ховати їх у Тофеті, через нестачу місця для поховання. | и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ: та́кѡ сокрꙋшꙋ̀ лю́ди сїѧ̑ и҆ гра́дъ се́й, ꙗ҆́коже сокрꙋша́етсѧ сосꙋ́дъ скꙋде́льный, и҆́же не мо́жетъ ктомꙋ̀ и҆сцѣли́тисѧ: и҆ въ тѡфе́ѳѣ погребꙋ́тсѧ тогѡ̀ ра́ди, ꙗ҆́кѡ не бꙋ́детъ и҆но́гѡ мѣ́ста на погребе́нїе. |
|
12
|
12
|
| Так зроблю з місцем цим, — говорить Господь, — і з жителями його; і місто це зроблю подібним до Тофета. | Та́кѡ сотворю̀ мѣ́стꙋ семꙋ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ ѡ҆бита́телємъ є҆гѡ̀, да поста́влю гра́дъ то́й ꙗ҆́кѡ па́дающь. |
|
13
|
13
|
| І доми Єрусалима і доми царів юдейських будуть, як місце Тофет, нечистими, тому що на покрівлях усіх домів кадять усьому воїнству небесному і роблять узливання богам чужим. | И҆ бꙋ́дꙋтъ до́мы і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ до́мы царе́й і҆ꙋ́диныхъ, ꙗ҆́коже мѣ́сто па́дающее, ѿ нечисто́тъ свои́хъ во всѣ́хъ домѣ́хъ, въ ни́хже жрѧ́хꙋ на кро́вѣхъ свои́хъ всемꙋ̀ во́инствꙋ небе́сномꙋ и҆ приноша́хꙋ возлїѧ̑нїѧ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ. |
|
14
|
14
|
| І прийшов Єремія з Тофета, куди Господь посилав його пророкувати, і став у дворі дому Господнього і сказав усьому народові: | И҆ прїи́де і҆еремі́а ѿ (мѣ́ста) паде́нїѧ, а҆́може посла̀ є҆го̀ гдⷭ҇ь прⷪ҇ро́чествовати, и҆ ста̀ во дворѣ̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ речѐ ко всѣ̑мъ лю́демъ: |
|
15
|
15
|
| так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на місто це і на усі міста його усі ті біди, які прорік на нього, тому що вони жорстокосерді і не слухають слів Моїх. | сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на гра́дъ се́й и҆ на всѧ̑ гра́ды є҆гѡ̀ и҆ на всѧ̑ се́ла є҆гѡ̀ всѧ̑ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же гл҃алъ є҆́смь на́нь: ꙗ҆́кѡ ѡ҆жесточи́ша вы̑и своѧ̑, є҆́же не слы́шати за́повѣдїй мои́хъ. |
