1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 31
|
Глава́ л҃а
|
|
1
|
1
|
| У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Моїм народом. | Во вре́мѧ ѻ҆́но, речѐ гдⷭ҇ь, бꙋ́дꙋ въ бг҃а ро́дꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ ті́и бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди. |
|
2
|
2
|
| Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокоїти Ізраїля. | Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: ѡ҆брѣто́хъ теплотꙋ̀ [Є҆вр.: ѡ҆брѣто́ша благода́ть.] въ пꙋсты́ни со и҆зги́бшими ѿ меча̀: и҆ди́те и҆ не потреби́те і҆и҃лѧ, |
|
3
|
3
|
| Здаля явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління. | гдⷭ҇ь и҆здале́ча ꙗ҆ви́тсѧ є҆мꙋ̀: любо́вїю вѣ́чною возлюби́хъ тѧ̀, тогѡ̀ ра́ди вовлеко́хъ тѧ̀ въ щедрѡ́ты. |
|
4
|
4
|
| Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться; | Ꙗ҆́кѡ возграждꙋ́ тѧ, и҆ возгради́шисѧ, дѣ́во і҆и҃лева: во́змеши тѷмпа́ны своѧ̑ и҆ и҆зы́деши съ собо́ромъ и҆гра́ющихъ. |
|
5
|
5
|
| знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними. | Є҆щѐ насади́те вїногра́ды въ горѣ̀ самарі́йстѣй, насажда́юще насади́те и҆ похвали́те. |
|
6
|
6
|
| Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Господа Бога нашого». | Ꙗ҆́кѡ є҆́сть де́нь воззва́нїѧ ѿвѣщава́ющихъ въ гора́хъ є҆фре́мовыхъ: воста́ните и҆ взы́дите въ сїѡ́нъ ко гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ: |
|
7
|
7
|
| Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!» | ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь і҆а́кѡвꙋ: возвесели́тесѧ весе́лїемъ и҆ воскли́кните на главꙋ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ: слы́шано сотвори́те и҆ похвали́те, рцы́те: сп҃сѐ гдⷭ҇ь лю́ди своѧ̑, ѡ҆ста́нокъ і҆и҃левъ. |
|
8
|
8
|
| Ось, Я приведу їх із країни північної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повернеться сюди. | Сѐ, а҆́зъ ведꙋ̀ и҆̀хъ ѿ сѣ́вера и҆ соберꙋ̀ и҆̀хъ ѿ конє́цъ землѝ въ пра́здникъ па́схи: и҆ чадороди́тъ наро́дъ мно́гъ, и҆ возвратѧ́тсѧ сѣ́мѡ. |
|
9
|
9
|
| Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; поведу їх біля потоків вод дорогою рівною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій. | Съ пла́чемъ и҆зыдо́ша, а҆ со оу҆тѣше́нїемъ возведꙋ̀ ѧ҆̀, проводѧ̀ чрез̾ рове́нники во́дъ по пꙋтѝ пра́вꙋ, и҆ не заблꙋ́дѧтъ по немꙋ̀: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ бѣ́хъ і҆и҃леви во ѻ҆ц҃а̀, и҆ є҆фре́мъ пе́рвенецъ мѝ є҆́сть. |
|
10
|
10
|
| Слухайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»; | Слы́шите, ꙗ҆зы́цы, сло́во гдⷭ҇не, и҆ возвѣсти́те во ѻ҆́стровѣхъ да́льнихъ и҆ рцы́те: развѣ́ѧвый і҆и҃лѧ собере́тъ є҆го̀ и҆ снабди́тъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ па́стырь ста́до своѐ. |
|
11
|
11
|
| бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього. | Ꙗ҆́кѡ и҆зба́ви гдⷭ҇ь і҆а́кѡва и҆ и҆з̾ѧ́тъ є҆го̀ ѿ рꙋкѝ си́льнѣйшихъ є҆гѡ̀. |
|
12
|
12
|
| І прийдуть вони, і будуть торжествувати на висотах Сиону; і зберуться до благосердя Господа, до пшениці і вина і єлею, до агнців і волів; і душа їх буде як напоєний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати. | И҆ прїи́дꙋтъ и҆ возвеселѧ́тсѧ въ горѣ̀ сїѡ́нъ, и҆ прїи́дꙋтъ ко бл҃гота́мъ гдⷭ҇нимъ, на зе́млю пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ плодѡ́въ, и҆ скотѡ́въ и҆ ѻ҆внѡ́въ: и҆ бꙋ́детъ дꙋша̀ и҆́хъ ꙗ҆́коже дре́во плодови́то, и҆ не вза́лчꙋтъ ктомꙋ̀. |
|
13
|
13
|
| Тоді дівчина буде веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх. | Тогда̀ возра́дꙋютсѧ дѣви̑цы въ собра́нїи ю҆́ношей, и҆ ста́рцы возра́дꙋютсѧ: и҆ ѡ҆бращꙋ̀ пла́чь и҆́хъ на ра́дость, и҆ оу҆тѣ́шꙋ и҆̀хъ, и҆ сотворю̀ и҆̀хъ ве́селы. |
|
14
|
14
|
| І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь. | Возвели́чꙋ и҆ оу҆пою̀ дꙋ́шꙋ жерцє́въ сынѡ́въ леѵі́иныхъ, и҆ лю́дїе моѝ бл҃го́тъ мои́хъ насы́тѧтсѧ. |
|
15
|
15
|
| Так говорить Господь: голос чутно у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає. | Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: гла́съ въ ра́мѣ слы́шанъ бы́сть пла́ча и҆ рыда́нїѧ и҆ во́плѧ: рахи́ль пла́чꙋщисѧ ча̑дъ свои́хъ, и҆ не хотѧ́ше оу҆тѣ́шитисѧ, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть. |
|
16
|
16
|
| Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться вони із землі ворожої. | Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: да почі́етъ гла́съ тво́й ѿ пла́ча и҆ ѻ҆́чи твоѝ ѿ сле́зъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть мзда̀ дѣлѡ́мъ твои̑мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ возвратѧ́тсѧ ѿ землѝ вра́жїѧ: |
|
17
|
17
|
| І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої. | и҆ є҆́сть наде́жда послѣ̑днимъ твои̑мъ, (гл҃етъ гдⷭ҇ь,) и҆ возвратѧ́тсѧ сы́нове твоѝ въ предѣ́лы своѧ̑. |
|
18
|
18
|
| Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій. | Слы́шѧ слы́шахъ є҆фре́ма пла́чꙋща: наказа́лъ мѧ̀ є҆сѝ, (гдⷭ҇и,) и҆ наказа́хсѧ: а҆́зъ ꙗ҆́коже теле́цъ не наꙋчи́хсѧ: ѡ҆брати́ мѧ, и҆ ѡ҆бращꙋ́сѧ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ мо́й: |
|
19
|
19
|
| Коли я був навернений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї». | поне́же послѣдѝ плѣне́нїѧ моегѡ̀ пока́ѧхсѧ и҆ послѣдѝ разꙋмѣ́нїѧ моегѡ̀ возстена́хъ въ де́нь посрамле́нїѧ и҆ показа́хъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ прїѧ́хъ оу҆кори́знꙋ ѿ ю҆́ности моеѧ̀. |
|
20
|
20
|
| Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь. | Сы́нъ любе́зенъ мнѣ̀ є҆фре́мъ, ѻ҆троча̀ питѣ́ющеесѧ [нѣ́жное], поне́же словеса̀ моѧ̑ въ не́мъ, па́мѧтїю воспомѧнꙋ̀ и҆̀: тогѡ̀ ра́ди потща́хсѧ ѡ҆ не́мъ, ми́лꙋѧй поми́лꙋю є҆го̀, речѐ гдⷭ҇ь. |
|
21
|
21
|
| Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої. | Поста́ви себѐ самого̀, сїѡ́не, стра́жꙋ, сотворѝ мꙋче́нїе, напра́ви се́рдце твоѐ на пꙋ́ть пра́въ, и҆́мже ходи́лъ є҆сѝ: возврати́сѧ, дѣви́це і҆и҃лева, ѡ҆брати́сѧ во гра́ды твоѧ̑ рыда́ющи. |
|
22
|
22
|
| Чи довго тобі блукати, відпала дочко? Бо Господь сотворить на землі щось нове: жона спасе чоловіка. | Доко́лѣ ѿвраща́ешисѧ, дщѝ ѡ҆безче́ствованаѧ; ꙗ҆́кѡ созда̀ гдⷭ҇ь спⷭ҇нїе въ насажде́нїе но́во, въ не́мже спⷭ҇нїи ѡ҆бы́дꙋтъ человѣ́цы. |
|
23
|
23
|
| Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на землі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!» | Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: є҆щѐ рекꙋ́тъ сло́во сїѐ въ землѝ і҆ꙋде́йстѣй и҆ во градѣ́хъ є҆ѧ̀, є҆гда̀ возвращꙋ̀ преселе́нїе є҆гѡ̀: блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь на првⷣнѣй горѣ̀ ст҃ѣ́й свое́й: |
|
24
|
24
|
| Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами. | и҆ живꙋ́щїи во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ во все́й землѝ є҆гѡ̀, кꙋ́пнѡ со земледѣ́лцемъ, и҆ вознесе́тсѧ во ста́дѣ. |
|
25
|
25
|
| Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну. | Ꙗ҆́кѡ оу҆пои́хъ всѧ́кꙋ дꙋ́шꙋ жа́ждꙋщꙋ и҆ всѧ́кꙋ дꙋ́шꙋ а҆́лчꙋщꙋ насы́тихъ. |
|
26
|
26
|
| При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені. | Тогѡ̀ ра́ди воста́хъ ѿ сна̀ и҆ ви́дѣхъ, и҆ со́нъ мѝ сла́докъ бы́сть. |
|
27
|
27
|
| Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби. | Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ всѣ́ю і҆и҃лѧ и҆ і҆ꙋ́дꙋ сѣ́мѧ человѣ́чо и҆ сѣ́мѧ ско́тское. |
|
28
|
28
|
| І як Я спостерігав за ними, викорінюючи і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь. | И҆ бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже бдѣ́хъ на нѧ̀ потреби́ти и҆ ѡ҆ѕло́бити, та́кѡ бдѣ́ти бꙋ́дꙋ ѡ҆ ни́хъ, є҆́же созида́ти и҆ насажда́ти, речѐ гдⷭ҇ь. |
|
29
|
29
|
| У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома», | Въ ты̑ѧ дни̑ не рекꙋ́тъ ктомꙋ̀: ѻ҆тцы̀ ꙗ҆до́ша ки̑слаѧ, а҆ зꙋ́бы дѣ́темъ ѡ҆ско́минишасѧ: |
|
30
|
30
|
| але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде. | но кі́йждо свои́мъ грѣхо́мъ оу҆́мретъ, и҆ ꙗ҆́дшемꙋ ки̑слаѧ ѡ҆скоменѧ́тсѧ зꙋ́бы є҆гѡ̀. |
|
31
|
31
|
| Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, | Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ завѣща́ю до́мꙋ і҆и҃левꙋ и҆ до́мꙋ і҆ꙋ́динꙋ завѣ́тъ но́въ, |
|
32
|
32
|
| не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь. | не по завѣ́тꙋ, є҆го́же завѣща́хъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже є҆́мшꙋ мѝ за рꙋ́кꙋ и҆́хъ, и҆звестѝ ѧ҆̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ꙗ҆́кѡ ті́и не пребы́ша въ завѣ́тѣ мое́мъ, и҆ а҆́зъ небрего́хъ и҆̀хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
33
|
33
|
| Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. | Ꙗ҆́кѡ се́й завѣ́тъ, є҆го́же завѣща́ю до́мꙋ і҆и҃левꙋ по дне́хъ ѻ҆́нѣхъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: даѧ̀ зако́ны моѧ̑ въ мы́сли и҆́хъ, и҆ на сердца́хъ и҆́хъ напишꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ въ бг҃а, и҆ ті́и бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди: |
|
34
|
34
|
| І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше. | и҆ не наꙋчи́тъ кі́йждо бли́жнѧго своего̀ и҆ кі́йждо бра́та своего̀, глаго́лѧ: позна́й гдⷭ҇а: ꙗ҆́кѡ всѝ позна́ютъ мѧ̀ ѿ ма́ла да́же и҆ до вели́кагѡ и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ непра́вдамъ и҆́хъ и҆ грѣхо́въ и҆́хъ не помѧнꙋ̀ ктомꙋ̀. |
|
35
|
35
|
| Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому. | А҆́ще вознесе́тсѧ не́бо на высотꙋ̀, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ а҆́ще смири́тсѧ и҆спо́дъ землѝ ни́зꙋ, и҆ а҆́зъ не ѿве́ргꙋ ро́да і҆и҃лева ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
36
|
36
|
| Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди. | Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь, да́вый со́лнце во свѣ́тъ днѐ, лꙋнꙋ̀ и҆ ѕвѣ́зды на свѣ́тъ но́щи, и҆ во́пль на мо́ри, и҆ возшꙋмѣ́ша вѡ́лны є҆гѡ̀, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆мꙋ̀. |
|
37
|
37
|
| Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь. | А҆́ще премо́лкнꙋтъ зако́ны сі́и ѿ лица̀ моегѡ̀, речѐ гдⷭ҇ь, то̀ и҆ ро́дъ і҆и҃левъ преста́нетъ бы́ти ꙗ҆зы́къ пред̾ лице́мъ мои́мъ во всѧ̑ дни̑. |
|
38
|
38
|
| Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріжних, | Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ сози́ждетсѧ гра́дъ гдⷭ҇еви ѿ столпа̀ а҆намеи́лѧ до вра́тъ оу҆го́лныхъ: |
|
39
|
39
|
| і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф. | и҆ и҆зы́детъ размѣ́ренїе є҆гѡ̀ проти́вꙋ є҆мꙋ̀ до моги́лъ гари́въ, и҆ ѡ҆б̾и́метсѧ ѡ҆́крестъ и҆збра́ннымъ ка́менїемъ, |
|
40
|
40
|
| І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки. | и҆ всю̀ ю҆до́ль ме́ртвыхъ и҆ пе́пела, и҆ ве́сь а҆ссаримѡ́ѳъ да́же до водоте́чи ке́дрскїѧ, да́же до оу҆́гла ко́нїй вра́тъ восто́чныхъ, ѡ҆сщ҃е́нїе гдⷭ҇еви, и҆ ктомꙋ̀ не и҆сто́ргнетсѧ и҆ не потреби́тсѧ да́же до вѣ́ка. |
